Внутрішньосезонна зміна мікрокліматичного коефіцієнта kм в різних природних зонах

Природна зона	Місяць							Середнє значення
	04	05	06	07	08	09	10
Лісостепова Степова Сухостепова Напівпустельна Пустельна	1,0 1,0 1,0 0,99 0,98	0,96 0,95 0,93 0,90 0,86	0,96 0,93 0,89 0,85 0,81	0,96 0,91 0,86 0,83 0,80	0,97 0,90 0,85 0,83 0,80	0,99 0,93 0,87 0,83 0,80	1,0 0,99 0,95 0,91 0,84	0,98 0,93 0,88 0,85 0,82

Коефіцієнт капілярного підживлення близько розташованих підгрунтових вод визначають в залежності від їх глибини залягання, механічного складу ґрунту та агрофону. Визначають кількість використаних підгрунтових вод, якщо їх рівень залягання менше 3 м. Так як, в курсовому проекті глибина залягання підгрунтових вод більше 3м, то приймають k_гр=0. Тоді іW_гр=0.

Дефіцит водоспоживання розраховують за формулою

. (3.9)

За декадними дефіцитами водоспоживання D розраховують їх значення наростаючим підсумком (D, мм) за якими будують інтегральну криву дефіциту водоспоживання (рис. 3.1).

Подальші розрахунки строків поливів проводять графічним методом (див. рис. 3.1). По осі абсцис (х) відкладають час (місяці та декади), а по осі ординат (y) – розраховані в табл. 3.7 значення інтегральної кривої дефіцитів водоспоживання.

На інтегральній кривій необхідно відкласти початкові ефективні запаси вологи в кореневмісному шарі ґрунту (W_еф), які розраховують за формулою

, (3.10)

де _п– початкова вологість ґрунту, %; інші позначення ті ж що і в формулі (3.7).

При відсутності даних про початкові вологозапаси _пможна прийняти для багаторічних трав і озимих культур_п=_НВ, для ранніх ярих_п=0,95_НВ, для пізніх ярих і овочевих_п=0,90_НВ. Для ячменю ярого_п=0,95_НВ, тобто_п=0,9527,6=26,2 %.

Тоді W_еф=100,81,33(26,2–20,7)=58,7 мм.

Для визначення дати першого поливу на осі ординат (y) від нуля відкладають початкові ефективні вологозапасиW_еф, потім із цієї ординати необхідно провести лінію паралельну осі абсцис (х) до перетину з інтегральною кривою дефіциту водоспоживання. Перпендикуляр, опущений із точки перетину на вісь абсцис, вкаже на середню дату першого поливу.

Для визначення дати другого поливу на осі ординат (y) від початкових вологозапасів необхідно відкласти поливну норму першого поливу, потім із цієї ординати проводять лінію, паралельну осі абсцис (х) до перетину її з інтегральною кривою дефіциту водоспоживання. Перпендикуляр, опущений із точки перетину на осі абсцис, покаже дату другого поливу.

Побудову проводять до тих пір, поки останній полив не покриє дефіцит водоспоживання на останній фазі розвитку рослин.

Строки поливів

№ поливу	Поливна норма, мм	Середня дата поливу
1	40	18.05
2	40	1.06
3	40	13.06
4	40	1.07

М=160 мм

Рис. 3.1. Інтегральна крива дефіциту водоспоживання ячменю ярого

3. Обґрунтування способу і техніки поливу

У зрошуваній зоні України атмосферні опади є основним джерелом поповнення запасів ґрунтової вологи, тому у більшості випадків як доповнення до атмосферних опадів застосовують дощування.

При виборі способу і техніки поливу необхідно враховувати кліматичні, ґрунтові, геоморфологічні, біологічні, господарські, водогосподарські, економічні та інші фактори.

Кліматичні фактори:зволоженість території, випаровуваність, температура і вологість повітря, вітровий режим (швидкість і напрямок вітру).

Зволоженість території характеризується коефіцієнтом зволоження К_сі дефіцитом водоспоживання сільськогосподарських культурD, який визначають різницею між сумарним випаровуванням за вегетаційний період Е та продуктивно використаними атмосферними опадамиР, тобтоD=E–P.

Спосіб зрошення та техніка поливу повинні забезпечити подачу кількості зрошувальної води m, яка дорівнює або перевищує дефіцит водоспоживанняDв самий навантажений поливний період, тобтоmD.

При дощуванні суттєве значення має вітровий режим: швидкість, повторюваність, тривалість та напрямок вітру. Для різних видів поливної техніки необхідно застосовувати такі граничні значення швидкості вітру (м/с): для далекоструминних дощувальних машин – до 2,0–2,5; для середньостуминних – до 5; для короткоструминних – до 6–7.

Ґрунтові фактори:гранулометричний склад, вологоємкість, водопроникність, ступінь засолення, потужність ґрунтового покриву і стійкість ґрунтів проти водної ерозії.

Водопроникність ґрунту визначається дослідним шляхом або оцінюють його за механічним складом, найменшою вологоємкістю і швидкістю вбирання води за першу годину (табл. 3.9).

Таблиця 3.9