3. Режим зрошення і техніка поливу сільськогосподарських культур

Режим зрошення – сукупність норм, строків та кількості поливів при певних погодних і агротехнічних умовах. Завданням режиму зрошення є створення і підтримка в активному шарі ґрунту оптимального водного режиму, який забезпечує отримання стійкого планового врожаю сільськогосподарських культур.

1. Вибір року заданої забезпеченості

Коливання елементів режиму зрошення з року в рік обумовлені впливом великої кількості факторів, особливо погодних, що обумовлює необхідність застосування методів математичної статистики. Для проектування зрошувальної мережі необхідно мати режими зрошення сільськогосподарських культур, розрахований для сухого року 75 %-ної забезпеченості. При цьому єдиних вимог до розрахунку і вибору року будь-якої забезпеченості немає. Існує цілий ряд рекомендацій, які дозволяють в тій чи іншій мірі вирішити це завдання.

Для умов курсового проекту необхідно визначити типовий розподіл метеофакторів за даними найближчої метеостанції по комплексному кліматичному показнику (ККП). Методика вибору року заданої забезпеченості за ККП запропонована викладачами Державного технічного університету (м. Рівне). Цей метод розроблявся для лісової зони (зони осушення) України для проектування осушувальних та осушувально-зволожувальних систем, але з достатньою для практичних розрахунків точністю його можна застосовувати і для розрахунків режимів зрошення характерних за зволоженістю років.

Вибір року заданої забезпеченості проводять за ретроспективним рядом років. При цьому тривалість ряду спостережень повинна бути не менше 20 років [7].

Метеорологічні фактори такі, як атмосферні опади, температура, дефіцит та вологість повітря змінюються як в багаторічному розрізі так і на протязі періодів вегетації, тому доцільно отримувати їх узагальнену комплексну характеристику за періодами вегетації, характерних за умовами зволоження років. При статистичних дослідженнях метеорологічного режиму звичайно вважають, що спостережний ряд є реалізацією випадкового процесу, який відображає характерні зміни однієї або декількох метеорологічних величин одноразово. Суть кліматичної обробки, при цьому, полягає в тому щоб на підставі аналізу періодичного ряду отримати основні ймовірні закономірності для процесу в цілому.

Для розв’язання поставленого завдання необхідно сформувати статистичні ряди із сум атмосферних опадів (Р) і середніх температур (t), дефіцитів (d) та відносної вологості повітря (а) за період вегетації (табл. 3.1). Дуже часто на практиці необхідно використовувати в розрахунках дефіцит або відносну вологість повітря, пов’язаних між собою через температуру, при відсутності в наявності одного із цих метеофакторів. Тому тут можна скористатись стандартною методикою переходу, яка описується рівнянням

%, (3.1)

де l_a – пружність насиченого пару, яка залежить від температури повітря, мб (додаток 1).

Таблиця 3.1

Статистичний ряд спостережень за метеорологічними факторами та метеорологічними комплексами за багаторічний період спостережень (мс Губиниха)

Рік	Р	t	d	а	ІП	ГТКП	ГТКВ	Е
1949	231	16,5	8,8	53,1	3,78	0,077	0,294	873
1950	205	17,4	9,3	53,5	4,40	0,066	0,288	902
…
1992	277	16,0	8,5	53,4	3,06	0,096	0,294	848
1993	341	15.4	7,0	59,9	2,07	0,123	0,255	706

Оскільки кліматичні умови характеризують не якоюсь конкретною метеорологічною величиною, а їх сукупністю, тому при розв’язанні завдань обробки кліматичної інформації велику увагу потрібно приділяти дослідженню різних систем метеорологічних величин, або так званим метеорологічним комплексам. Прикладами таких систем є двомірні комплекси: температура–вологість, температура–опади, випаровування–опади та ін.

В даному випадку рекомендується розглянути такі метеорологічні комплекси:

1. Індекс посушливості, який характеризує вологозабезпеченість території, і пов’язує між собою випаровуваність та атмосферні опади

, (3.2)

де Р – сума атмосферних опадів за вегетаційний період, мм;Е – сума випаровуваності за той же період, мм.

Випаровуваність за місячні періоди можна розрахувати за формулою М.М. Іванова (2.1)

2. Гідротермічний коефіцієнт прибутку, який пов’язує між собою атмосферні опади та температуру повітря, і його розраховують за формулою

, (3.3)

де t– сума температур повітря за вегетацію,С.

3. Гідротермічний коефіцієнт витрат, який пов’язує між собою випаровуваність та температуру повітря, і його розраховують за формулою

. (3.4)

Для подальших розрахунків всі статистичні ряди метеорологічних факторів та комплексів розташовують в спадаючому (атмосферні опади, відносну вологість повітря, гідротермічний коефіцієнт прибутку) та наростаючому (температуру та дефіцит вологості повітря, гідротермічний коефіцієнт витрат та індекс посушливості) порядку (табл. 3.2)

Таблиця 3.2