Задача № 12

Дивись відповідь на задачу №4

Задача № 13

1. Показання: відсутність можливості виконати венепункцію, або катетеризацію підключичної вени.

2. Протипоказання:тромбування вени, тромбофлебіт.

3. Техніка : для венесекції можливо використовувати поверхневі вени верхніх і нижніх кінцівок, пупкову вену (під час оперативних втручань). Проте найліпший результат дає венесекція v.basilica. По можливості хірургу слід виконувати венесекцію сидячи. Перед венесекцією проксимальніше передбачуваного розрізу накладають джгут. Місце для венесекції v.basilica обирають наступним чином: один палець розміщують в центрі ліктьової ямки, другий позаду медіального надвиростка плечової кістки, що створює одну із сторін рівнобічного трикутника, на вершині якого на плечі знаходиться місце розрізу. Шкіру над веною обробляють тричі розчином антисептика і знеболюють 0,25-0,5% розчином новокаїну, розсікають скальпелем, виконуючи повздовжній або поперечний розріз довжиною 1-4 см. При ожирінні та очікуваній важкості знаходження вени перевагу слід надавати поперечному розрізу, який при необхідності може бути розширений. Після цього, розводячи бранші затискача Більрота в напрямку, співпадаючому з віссю кінцівки, виділяють вену, яка часто йде поруч з нервом, який треба акуратно відокремити. Під вену поетапно підводять дві лігатури – дистальну зав’язують двома вузлами (після пальпації пульсу на артеріях передпліччя!). Проведення двох лігатур за один етап не є виправданим, так як вони звичайно заплутуються. Накладений джгут знімають. Проксимальніше зав’язаної лігатури накладають затискач Більрота під кутом до стінки вени, що забезпечує надійний контроль за нею Поперечним розрізом скальпелем або ножицями в напрямку до затискача розкривають вену на 1/2-1/3 її просвіту, верхню частину надсіченого кінця беруть затискачем „москіт”. В проксимальний кінець вени вводять катетер, заповнений рідиною і приєднаний до системи для внутрішньовенного вливання. В момент введення катетера в вену остання злегка натягається за затискач. Катетер слід ввести на відстань 20-25 см і обов’язково перевірити його прохідність в обох напрямках. Якщо при введенні катетер впирається в венозний клапан, необхідно спробувати повернути його по осі або ввести катетер при струминному введенні лікарської речовини. Після введення катетера фіксують його другою лігатурою і завдяки цьому створюють геометричність між веною і катетером. Рану зашивають наглухо, катетер за допомогою шкірних лігатур фіксують до шкіри.

При необхідності через катетер можна зробити забір крові для дослідження, внутрішньовенні вливання. Катетер може знаходитися в вені декілька днів. Після закінчення внутрішньовенного вливання систему від’єднують від катетера. Катетер промивають шприцом, вводячи в нього розчин гепарину (1000ЕД на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду), після чого в зовнішній кінець його вставляють спеціальну канюлю. Розчин гепарину в катетері перешкоджає утворенню тромба і дозволяє використовувати катетер для багаторазових вливань. Враховуючи, що дія гепарину триває лише в межах 3-4 год., катетер необхідно знову промити гепарином або виконати внутрішньовенне вливання.

Якщо катетер потрібно видалити, рану обробляють розчином йоду або іншим антисептиком, зрізають фіксуючу катетер лігатуру зі шкіри, лівою рукою притримують рану, а правою катетер витягають. На рану накладають тугу пов’язку.

4. Ускладнення: переміщення погано фіксованого катетера в судинне русло, тромбофлебіти.