Задача №5

Для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію слід проводити в ІІ міжреберному проміжку по середньоключичній лінії (в положенні хворого сидячи) або в V-VI міжреберному проміжку по середній пахвинній лінії (в положенні хворого лежачи на здоровому боці з відведеною за голову рукою або сидячи). Якщо хворого не можна посадити, то місце для пункції вибирається ближче до задньої пахвової лінії, причому необхідно пам’ятати, що наведений спосіб застосовується лише у випадку вільного пневмо- і гідротораксу.

Техніка: Перед пункцією в ділянці проколу виконують інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0,5% розчином новокаїну по типу „лимонної корки”, далі лівою рукою фіксують шкіру, відтягують її по ребру донизу, а правою – вводять голку всередину безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку довжиною 6-10 см (в залежності від товщини підшкірної клітковини, характеру ексудату) проводять на глибину 3-4 см суворо по краю ребра, анестезуючи по шляху міжреберні м’язи. Якщо голка упреться в ребро, її злегка підтягують до себе і разом зі шкірою піднімають вверх до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієтальної плеври.

При проведені пункції слід користуватися спеціальною голкою з краником або перехідною гумовою трубочкою, з’єднаною з голкою. Наявність скляної трубочки, розташованої по ходу гумової, дозволяє спостерігати за надходженням вмісту плевральної порожнини в шприц. Ця нескладна система дозволяє уникнути попадання повітря в плевральну порожнину, вени легень, мозкові або коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту гумову трубку пережимають, шприц від’єднують і випорожняють, після цього знову приєднують до трубки і маніпуляцію повторюють.

При великій кількості рідини в плевральній порожнині аспірацію можна зробити за допомогою відсмоктувача через банки Боброва або з використанням 2-ампульної системи, змонтованої по принципу сполучених судин. Отриману з плевральної порожнини рідину зливають в стерильну пробірку для наступного дослідження – бактеріологічного, цитологічного (клітини крові, атипові клітини), біохімічного або ін. Вміст плевральної порожнини потрібно видалити повністю. Для контролю за повнотою аспірації слід користуватися не тільки даними перкусії та аускультації, але і рентгенологічними дослідженнями.

Після пункції в залежності від показань в плевральну порожнину слід ввести антисептики, антибіотики.

Протипоказання:облітерація плевральної порожнини.

Ускладнення: кровотеча в плевральну порожнину, кровохаркання, пневмоторакс, повітряна емболія судин головного мозку і серця, пошкодження легень, діафрагми, печінки.

Задача № 6

При гідро- і гемотораксі плевральну пункцію можна виконувати в VII-IX міжреберному проміжку по задній пахвовій або лопатковій лінії. Якщо хворого не можна посадити, то місце для пункції вибирається ближче до задньої пахвинної лінії, причому необхідно пам’ятати, що наведений спосіб застосовується лише у випадку вільного пневмо- і гідротораксу.

Техніка: Перед пункцією в ділянці проколу виконують інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0,5% розчином новокаїну по типу „лимонної корки”, далі лівою рукою фіксують шкіру, відтягують її по ребру донизу, а правою – вводять голку всередину безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку довжиною 6-10 см (в залежності від товщини підшкірної клітковини, характеру ексудату) проводять на глибину 3-4 см суворо по краю ребра, анестезуючи по шляху міжреберні м’язи. Якщо голка упреться в ребро, її злегка підтягують до себе і разом зі шкірою піднімають вверх до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієтальної плеври.

При проведені пункції слід користуватися спеціальною голкою з краником або перехідною гумовою трубочкою, з’єднаною з голкою. Наявність скляної трубочки, розташованої по ходу гумової, дозволяє спостерігати за надходженням вмісту плевральної порожнини в шприц. Ця нескладна система дозволяє уникнути попадання повітря в плевральну порожнину, вени легень, мозкові або коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту гумову трубку пережимають, шприц від’єднують і випорожняють, після цього знову приєднують до трубки і маніпуляцію повторюють.

При великій кількості рідини (крові) в плевральній порожнині аспірацію можна зробити за допомогою відсмоктувача через банки Боброва або з використанням 2-ампульної системи, змонтованої по принципу сполучених судин. Вміст плевральної порожнини потрібно видалити повністю. Для контролю за повнотою аспірації слід користуватися не тільки даними перкусії та аускультації, але і рентгенологічними дослідженнями.

Протипоказання:облітерація плевральної порожнини.

Ускладнення: кровотеча в плевральну порожнину, кровохаркання, пневмоторакс, повітряна емболія судин головного мозку і серця, пошкодження легень, діафрагми, печінки.