Тема 3. Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація.

ЗАВДАННЯ ТЕМИ:

1. Порівнювати поняття „країна”, „держава”, „суспільство”;

2. Визначати ознаки суспільства (спільна теорія, загальноприйнята система норм і цінностей, здатність підтримувати й постійно відновлювати високу інтенсивність внутрішніх взаємозв’язків, забезпечувати стійкість соціальних утворень, автономність);

3. Розглядати суспільство як систему елементів (соціальні дії та взаємодії, соціальні зв’язки та соціальні відносини, соціальні цінності та норми) та поділяти суспільство на рівні (макрорівень, мікрорівень, мезорівень);

4. Виділяти принципи суспільства (цілісність, стійкість, динамізм, відкритість, саморозвиток);

5. Використовувати соціологічні поняття (соціальні спільності, соціальні інститути, соціальні організації) на практиці у повсякденному житті.

6. Характеризувати поняття соціальної стратифікації та мобільності

Навчальні питання:

1. Поняття суспільства та його основні елементи. Типи суспільства.

2. Соціальні спільності. Соціальні інститути. Соціальні організації.

3. Стратифікація та соціальна мобільність.

4. Медицина як соціальний інститут.

Навчально-методичні рекомендації

При розгляді першого питання проаналізувати різноманітні визначення поняття суспільство. Звернути увагу на наступне:” Суспільство – це сукупність всіх способів взаємодії та форм об'єднання людей, в якій знаходить прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично”. У більш вузькому сенсісуспільствовиступає структурно або генетично визначеним типом спілкування людей, посталим як певна історична цілісність або система.

Найбільш характерними ознаками суспільства є:

• спільність території, на якій проживають люди, що взаємодіють і спілкуються між собою;

• цілісність і сталість суспільства як певного єдиного цілого;

• автономність і самодостатність, самовідтворення, саморегуляція і саморозвиток;

• здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків;

• певний рівень розвитку культури з усталеною системою норм і цінностей, які лежать в основі соціальних зв'язків між людьми.

Отже, ці суттєві ознаки суспільства трактують його насамперед як систему. Соціальна система— це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії і відносини. Суспільство складається з безлічі індивідів, але не являє собою простої суми чи сукупності людей; це не сумативна, а цілісна система з якостями, яких немає у жодного із складових її елементів окремо.

Суспільство як система структурно складається із людства в цілому (макрорівень), соціальних спільнот (мезорівень), індивідів (макрорівень).

Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.

Поняття „соціальна структура” у науковій і соціально-політичній літературі має кілька трактувань. У широкому розумінні — це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних груп, а також соціальних інститутів.

Соціальна структура— сукупність соціальних (клас, трудовий колектив, група, верства), соціально-демографічних (молодь, пенсіонери), професійно-кваліфікаційних, територіальних (тип поселення) й етнічних спільнот (нації, народності), пов'язаних між собою відносно сталими стосунками.

Соціологія виділяє два основні елементи соціальної структури:

1. Соціальні інститути, безособова система ролей і статусів. Цей підхід властивий структурному функціоналізму.

2. Система класів, верств, професійних та інших груп. На таких засадах базується марксистський детерміністський підхід.

Обидва підходи взаємодоповнюють один одного. Соціальні інститути є більш або менш рухомою суспільною формою організації й регулювання діяльності соціальних груп.

Розглядаючи типологію суспільств, потрібно виокремити різні критерії та відповідні типології, такі як 1) типологія за кількістю рівнів управління та мірою диференціації суспільства; 2) за способом здобування засобів існування; 3) синтетична типологія Д.Белла та ін.

Соціальний інститут(з лат. − устрій, установа) — це форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин.

Соціальні інститути можна поділити на формальні (регулюються законами, нормативними актами) й неформальні. Соціальні інститути класифікують на основі змісту, функцій які вони виконують — економічні, сімейні, обрядові, політичні, виховні та культурні, релігійні, професійні й промислові.

Соціальні ж групи, будучи активним суб'єктивним компонентом соціальної структури, інтегрується в цю суспільну форму, якщо вона відповідає їхнім потребам, інтересам і цінностям, або ж вони її відхилять.

Поняття „соціальна група” є родовим щодо понять: „клас”, „соціальна верства”, „колектив”, „нація”, „етнічна, територіальна, релігійна та інші спільноти”, оскільки фіксує соціальні відмінності, які виникають між окремими сукупностями людей у процесі розподілу праці й діяльності на основі відношення до засобів виробництва, влади, характеру, фаху, освіти, рівня й структур прибутків, статі, віку, національної приналежності, місця проживання, стилю життя та ін.

Соціальна спільність— це реально існуюча сукупність індивідів, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їх неповторної своєрідності.

Соціологія виділяє такі види соціальних структур.

• соціально-класова (класи, соціальні верстви, соціальні групи, прошарки, стани);

• соціально-демографічна (вік, стать);

• соціально-територіальна (міська, сільська спільноти, переселенські групи);

• соціально-професійна;

• соціально-етнічна та ін.