Тема 6. Медична соціологія. Соціальні умови захворювань.

ЗАВДАННЯ ТЕМИ:

1. Визначати детермінованість оточуючого середовища соціальними чинниками та технологічним розвитком.

2. Дослідити соціальні загрози, що впливають на моделі здоров’я та хвороби, соціальні технології їх профілактики та локалізації.

3. Аналізувати вплив агентів соціалізації на формування моделі поведінки індивіда.

4. Характеризувати процес соціалізації лікаря, медсестри.

5. Визначати роль медсестринської справи в охороні здоров’я соціальних низів.

6. Порівнювати перебіг демографічних процесів та соціальну структуру захворюваності.

7. Визначати вплив сучасних тенденцій розвитку народонаселення на систему охорони здоров’я.

Навчальні питання:

1. Періоди розвитку та проблеми медичної соціології.

2. Медична соціологія: основні напрямки досліджень.

3. Поняття „здоров’я” та „хвороба” в соціології.

4. Соціальні умови виникнення захворювань. Здоровий спосіб життя.

Навчально-методичні рекомендації

1. Медична соціологія як галузь соціологічного знання

Історія розвитку соціології і медицини виявляє їх тісний зв`язок.

По-перше їх об`єднує об`єкт дослідження, яким є людина. Відмінність полягає в тому, що медицина розглядає людину як живий організм, його функціонування в нормі і патології та виробляє засоби регуляції фізичного відтворення суспільства. Соціологія ж вивчає людину як члена суспільства, в її особистісному виявленні, як суб`єкта права і обов`язків через статусно-рольові характеристики.

По-друге, соціологія є наукою, що динамічно розвивається разом з суспільством, завжди знаходиться на вістрі актуальних проблем, відбиває реально існуючі в конкретний період потреби людської спільноти, використовує найновіші методи дослідження, чим також виявляє єдність з медициною.

Медична соціологія – це галузь соціологічного знання, що вивчає соціальну обумовленість здоров’я населення, систему охорони здоров’я, соціальні функції, структуру та кадри медицини як соціального інституту, соціальні поняття „здоров’я” та „хвороба”, роль здоров’я у функціонуванні суспільства та життєдіяльності особистості, а також поведінку людей в сфері медицини. Це наука про закономірності формування ціннісних орієнтацій у населення до здоров’я, хвороби, медичного обслуговування, медицини та охорони здоров’я в цілому.

Слід нагадати, що один з класиків сучасної соціології П.О.Сорокін одну з структурних складових соціологічного знання називав „соціальною медициною”. Це стосується емпіричної соціології. Така назва зумовлена тим, що вона ставить діагноз суспільному здоров’ю, стану суспільства як системи і виписує рецепти регуляції суспільних процесів. Отже, це ставить питання про доцільність використання методів емпіричної соціології задля вироблення шляхів вдосконалення, підвищення рівня якості задоволення соціальної потреби в здоров’ї.

У 50-ті рр. ХХ ст. у США, а потім у Великобританії (в 70-ті рр. – в СРСР) з’являється нова наукова дисципліна – медична соціологія. В її структурі на теперішній час виокремлюються такі напрямки:

1) соціологія інститутів медицини та організації охорони здоров’я;

2) вивчення соціальних наслідків функціонування різних систем охорони здоров’я (таких, як приватна або державна);

3) порівняльні дослідження зразків захворювання та служб охорони здоров’я в різних країнах;

4) соціологія лікувальних професій;

5) соціологія захворювання та поведінки хворого;

6) вивчення соціальних чинників етіології хвороби;

7) вивчення соціальних чинників народжуваності та смертності;

8) аналіз соціальних чинників, що впливають на потребу у медичному обладнанні та характер його використання;

9) соціологія взаємовідносин лікаря та пацієнта та ін.

Потрібно відрізняти медичну соціологію від соціальної медицини. Соціальна медицина – це наука, що вивчає вплив чинників соціального середовища на здоров’я населення і обгрунтовує заходи впливу на них шляхом оптимізації охорони здоров’я та медичної допомоги; базується на об’єднанні соціальної та медичної практики; наслідує прийоми та методи соціальної гігієни.