- •Розділ іv. Соціологія як наука про суспільство
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 2. Історія соціологічних вчень.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 3. Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 4. Соціологічна концепція особи. Соціалізація.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальна структура та типологія особистості.
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 5. Соціальна поведінка. Соціальний конфлікт
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальний конфлікт, структура, класифікація, функції.
- •Причини виникнення соціальних конфліктів.
- •Трудовий конфлікт як різновид соціального конфлікту.
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 6. Медична соціологія. Соціальні умови захворювань.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •1. Медична соціологія як галузь соціологічного знання
- •Медицина як соціальний інститут
- •Здоров'я як соціальна цінність
- •Хвороба в соціології
- •Моделі поведінки в системі „лікар - пацієнт”
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 7. Методика і техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини
- •Навчальні питання:
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ іv. Соціологія як наука про суспільство Основна рекомендована література
- •Додаткова література.
Тема 5. Соціальна поведінка. Соціальний конфлікт
ЗАВДАННЯ ТЕМИ:
Аналізувати вплив на соціальну поведінку статусу, віку, статі, етнічного походження.
Визначати мотивацію як спонукання до дії певним мотивом, вибором моделі поведінки.
Інтерпретувати поведінку людини в термінах діяльності, спілкування, винагороди, цінності і потреби.
Характеризувати конфлікт як боротьбу за цінності та претензії на певний статус, владу та ресурси.
Вирізняти різні типи конфліктів (міжнародні, міжетнічні, виробничі, сімейні тощо).
Розглядати методи ліквідації конфлікту.
Аналізувати особливості виникнення та розв’язання конфліктів у системі охорони здоров’я.
Навчальні питання:
Соціальна поведінка та соціальна норма. Девіантна поведінка.
Поняття конфлікту, його соціальна природа, структура та функції у суспільстві.
Соціологія конфлікту.
Управління соціальними конфліктами.
Навчально-методичні рекомендації
Соціальні відносини— відносно самостійний, специфічний вид суспільних відносин, який виражає діяльність соціальних суб'єктів з приводу неоднакового становища в суспільстві та ролі в суспільному житті.
Георг Зіммель, вважає, що суспільство складають соціальні відносини і міжособистісні взаємодії людей. При цьому соціальні відносини він розглядає в їх динамічній природі. Увага Зіммеля скерована на мікропроцеси, насамперед взаємодію людини з людиною.
Процес взаємодії не завжди відбувається в бажаному напрямі. Між людьми, які контактують, можуть виникнути часткові суперечності, а може виявлятися й антагонізм позицій, породжений наявністю в них цінностей, цілей і мотивів, що взаємозаперечуються. Тоді стосунки ускладнюються до такої міри, що говорять про виникнення міжособистісного конфлікту, під яким прийнято розуміти зіткнення протилежних поглядів, інтересів і дій окремих людей та груп. На психологічному рівні суперечність проявляється в сильних негативних переживаннях учасників стосовно ситуації, опонентів і самих себе. Тобто в конфліктів висока психологічна ціна — розмаїття негативних емоцій, стресів, переживань, розчарувань, втрат, провин. Конфлікт може привести до зміни системи стосунків і цінностей. За умов конфлікту люди ніби по-іншому починають сприймати реальність, вдаватися до дій, які зазвичай для них не властиві. Важливо підкреслити, що в конфлікт переростає не будь-яка суперечність, а, як правило, така, в якій представлені найсуттєвіші потреби, прагнення, інтереси, цілі людей, соціальний статус особистості, її престиж.
Якщо конфлікт своєчасно не вирішується, то це може призвести до неврозів, хворобливих станів, стійкого розладу стосунків між індивідами, які взаємодіють.
Соціальний конфлікт, структура, класифікація, функції.
Соціальний конфлікт — це соціальний процес, що має протяжність у часі та етапи (стадії): передконфліктна, конфліктна й післяконфліктна ситуація. Серед причин, що викликають соціальні конфлікти, розрізняють: об'єктивні і суб'єктивні; пов'язані з умовами, що підсилюють чи заохочують несумісність ціннісних протилежностей; агресивні установки, що прямо ведуть до конфліктної поведінки; психологічні процеси, що підкріплюють упевненість у несумісності протилежностей.
Соціологія передусім зосереджує увагу на таких аспектах конфлікту, як усвідомлення ситуації конфлікту її учасниками; виокремлення соціально-психологічних складових, котрі зумовлюють внутрішню характеристику конфлікту, тобто сукупність мотивів, реальних інтересів, цінностей, що спонукують людину чи групу осіб брати участь у розв'язанні суперечностей; з'ясування причин і стадій формування суб'єктивного образу конфліктної ситуації.
Звичайно в розвитку соціального конфлікту розрізняють три стадії — передконфліктну, конфліктну й післяконфліктну ситуації. У свою чергу перша стадія розбивається на фази. Початкова фаза характеризується нагромадженням і загостренням суперечностей у системі міжособистісних і групових відносин через різку розбіжність інтересів, цінностей та установок конфліктантів. Наступні фази описують соціальну напруженість у термінах фрустрації, почуття незадоволеності й загрози. Виступаючи своєрідним детонатором, соціальна напруженість закріплює психологічні бар'єри й негативні стереотипи, що перешкоджають нормальному людському спілкуванню і сприяють екстраполяції, переносу конфліктних інтересів зі сфери ділових відносин в особистісну і навпаки.
Друга стадія поділяється на дві фази. Конфлікт інтересів на першій із них набуває форми істотних суперечностей, які індивіди не тільки не прагнуть врегулювати, а й усіляко збільшують, продовжуючи руйнувати колишню структуру нормальних зв'язків. Стосунки між людьми еволюціонують від негативних емоцій, упередженості й прихованої ворожості до відвертої ворожості, яка психологічно закріплюється в “образі супротивника”. На другій фазі одна зі сторін “тисне” на свого супротивника з метою вирішення конфліктогенної суперечності, але робить це через відкрите протиборство, яке набуває форму явної чи замаскованої агресії. За масових конфліктів це — загальнозаводський страйк, саботаж розпоряджень адміністрації, голодування, вимога звільнити конкретних керівників, пікетування, мітинги протесту тощо.
Третя стадія також передбачає кілька етапів. Спочатку намічається тенденція до нормалізації конфлікту й ліквідації його як такого. Подібне відбувається внаслідок явної перемоги однієї зі сторін, побоювань супротивника зазнати надмірних втрат. Суб'єкти конфлікту настільки виснажують свої ресурси, беручи участь у боротьбі й не досягаючи запланованих цілей, що мимохіть доходять висновку про взаємний компроміс, необхідність переговорів безпосередньо між собою чи за допомоги третьої сторони. Однак настрій учасників якийсь час іще підігрівається спогадами про завдані одне одному неприємності. За такої ситуації потрібні профілактичні заходи для нейтралізації чи зняття стресу. Очевидно, що повне вирішення конфлікту має на увазі не тільки вирішення предметної проблеми, а й нормалізацію емоційно-вольової сфери людини. Такі процеси утворять зміст постконфліктної ситуації, в якій уже усунута конфліктна суперечність інтересів, цілей та установок, ліквідована соціально-психологічна напруженість і припинена будь-яка форма боротьби, хоча й після цього деякий час зберігається осад ворожості й настороги.