- •Розділ іv. Соціологія як наука про суспільство
- •Тема 1. Соціологія як наука про суспільство.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 2. Історія соціологічних вчень.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 3. Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.
- •Теорія соціальної стратифікації
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 4. Соціологічна концепція особи. Соціалізація.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальна структура та типологія особистості.
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 5. Соціальна поведінка. Соціальний конфлікт
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •Соціальний конфлікт, структура, класифікація, функції.
- •Причини виникнення соціальних конфліктів.
- •Трудовий конфлікт як різновид соціального конфлікту.
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 6. Медична соціологія. Соціальні умови захворювань.
- •Навчальні питання:
- •Навчально-методичні рекомендації
- •1. Медична соціологія як галузь соціологічного знання
- •Медицина як соціальний інститут
- •Здоров'я як соціальна цінність
- •Хвороба в соціології
- •Моделі поведінки в системі „лікар - пацієнт”
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Тема 7. Методика і техніка соціологічних досліджень та їх застосування у соціології медицини
- •Навчальні питання:
- •Основні поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ іv. Соціологія як наука про суспільство Основна рекомендована література
- •Додаткова література.
Трудовий конфлікт як різновид соціального конфлікту.
Під соціальним трудовим конфліктомзазвичай розуміють різновид конфлікту соціального, стадію максимального розвитку суперечностей між соціальними суб'єктами економічних і трудових відносин, поведінку (соціальних, соціально-професійних, соціально-демографічних, функціональних та інших груп працівників) безпосередньо в сфері трудової діяльності або пов'язаних із нею сферах (розподілу, обміну, споживання тощо).
Як у всякому соціальному конфлікті, в його основі лежать будь-які види боротьби між індивідами, мета яких — досягнення (або збереження) засобів виробництва, економічної позиції, влади чи інших цінностей, що мають суспільне визнання, а також підпорядкування, нейтралізація або усунення дійсного (чи уявного) супротивника. Конфлікт розвивається, як правило, через конфронтацію приватних і суспільних інтересів. При цьому власне конфлікт треба відрізняти від інших форм конфронтації, які можуть бути наслідком: відсутності згоди (наприклад між учасниками дискусії); суперечностей між інтересами (різних груп чи індивідів); колізій (моральних або правових норм); суперництва (наприклад у сфері економіки); змагання (наприклад за звання кращого за професією).
Жодна з таких форм конфронтації сама по собі не є проявом конфлікту, хоча здатна спричинити його виникнення. Соціальний конфлікт — це завжди боротьба, породжена конфронтацією суспільних і групових інтересів (а не індивідуальних). У цьому зв'язку слід відрізняти поняття “трудовий конфлікт” від близьких, але не тотожних понять: “конкуренція”, “суперництво”, “ворожість”.
Конкуренція— особливий тип конфліктів, метою яких є одержання вигоди, прибутку або сприятливого доступу до дефіцитних матеріальних і духовних цінностей. Особливість конкуренції полягає в застосуванні тільки тих форм боротьби, які в даному суспільстві визнані морально-правовими; тобто вона ведеться за правилами “гри” схвалюваними нормативною структурою і культурною системою певного соціуму.
Суперництвохарактерне демонстрацією індивідами взаємної переваги шляхом досягнення загальнозначущих, престижних цілей. Суперництво — це боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей суспільством, групою, колективом. Об'єктом суперництва бувають кращі соціальні чи професійні позиції, нагороди, оцінка підлеглих, визнання колег або керівництва.
Ворожість— це фіксована психологічна установка, готовність до конфліктної поведінки. Проте не завжди ворожість переростає в конфлікт, так само як не в будь-якому соціальному конфлікті вона мас домінувати. Тому різні типи конфліктів і навіть різні фази того самого конфліктного процесу характеризуються неоднаковим ступенем ворожості відносин сторін одна до одної.
На завершення розгляду теми наголосимо, що соціальний трудовий конфлікт − це стадія максимального розвитку суперечностей між суб'єктами соціально-трудових відносин, поведінка безпосередньо в сфері трудової діяльності чи пов'язаних із нею сферах (розподілу, обміну, споживання тощо).
В основі трудового конфлікту лежить боротьба між індивідами (чи групами) за досягнення (чи збереження) засобів виробництва, економічної позиції, влади чи інших цінностей, що мають суспільне визнання, а також підпорядкування, нейтралізація, усунення дійсного (або уявного) супротивника.
Трудовий конфлікт — складне соціальне явище, що має свою структуру і функції. Структуру утворюють всі учасники — як індивіди, так і групи. До основних функцій конфлікту належать: інтеграційна, сигналізаційна, інформаційна, інноваційна, трансформаційна, стабілізаційна, соціалізаційна. Трудові конфлікти мають як позитивні, так і негативні наслідки.
Вирішення трудового конфлікту — це процес управлінського впливу (у вигляді сукупності способів, методів, форм та ін.) на перебіг трудового конфлікту з метою усунення причин його виникнення і негативних наслідків.