4.6. Соціологія особистості, сім'ї та молоді

4.6.1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Для підготовки до семінарського заняття використайте мате­ріали лекції, рекомендовані інформаційні джерела, опорний кон­спект та план (логіку) засвоєння матеріалу:

1. Особистість як предмет вивчення у соціології.

2. Поняття, структура та типологія особистості.

3. Соціалізація особистості, основні етапи.

4. Соціологія сім'ї.

Розгляд питань, винесених на семінарське заняття, слід розпо­чати з аналізу теоретичних положень соціологічної теорії особи­стості, яка в різні часи знаходила своїх дослідників. Слід заува­жити, що соціологія особистості— це галузь соціології, яка вивчає особистість як соціальну систему, як об'єкт соціальних відносин. Ці проблеми в тій чи іншій мірі розглядали такі дослід­ники як Р. Лінтон, Т. Парсонс та Р. Мертон; Г. Блумер, Т. Шибутані, М. Кун, В. Ядов, І. Кон; Дж. Хоманс і П. Блау; 3. Фрейд, Е. Фромм, Г. Саліван; Д. Белл, А. Турен, О. Тоффлер, Л. Виготський, М. Вебер, Т. Беккер та багато ін. Особистість визначають як систему соціально значущих рис, що характеризують людину як продукт суспільного розвитку та включення в систему соціальних зв'язків. Структуру особистості становлять когнітивні, емоційні та поведінкові елементи, які опираються на потреби, інтереси, мотиви, ціннісні орієнтації, установку і, насамкінець, вибір особистості. На сьогодні є різний підхід до типологізації особистості. У сучасній соціології, залежно від ціннісних орієнтацій, виділяють такі: тради­ціоналісти, ідеалісти, гедоністи та фрустровані типи особистості.

Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цін­ностей, притаманний повноправним членам суспільства, називають соціалізацією. Є різні погляди на етапи соціалізації, для нас притаманний поділ на дотрудовий, трудовий і післятрудовий етап.

Основними інститутами соціалізації є сім'я, дошкільний колек­тив, школа, навчальний, трудовий колектив. Слід розібратись також і з такими поняттями, як соціальна адаптація особистості, інтеріори­зація, амбівалентність. Враховуючи, що за умов нестабільного суспільства особистий вибір є однією із головних передумов суспіль­ного вибору, соціологія особистості заслуговує на особливу увагу.

Семке. Шпаргалка

22. Особистість у соціології. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»

Проблема особистості — одна з найважливіших у сучасній соціо­логії. Соціологія вивчає особистість як елемент соціального життя, розкриває механізм її становлення під впливом соціальних факторів, механізм зворотного впливу на соціальний світ, її участь у зміні й роз витку суспільних відносин Соціологія вивчає зв'язки особистості й соціальної групи, особистості й суспільства, регуляцію й саморегуляцію соціальної поведінки

У соціології прийнято розмежовувати поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність».

Людина — це родове поняття що вказує на приналежність до людського роду, вищого рівня розвитку живої" природи на нашій планеті Як жива істота людина підкорюється основним біологічним і фізіологічним законам, як соціальна — законам розвитку суспільства

Поняття «індивід» характеризує окрему людину

Поняття «особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистість можна визначити як стійкий комплекс якостей, властивостей, які здобувають під впливом відповідної культури сус­пільства й конкретних соціальних груп, до яких належить людина або у життєдіяльність яких вона включена

Формування цих якостей і властивостей багато в чому опосередковано біологічними особливостями індивіда. Однак вирішальна роль у процесі становлення особистості належить соціальному впливу, величезній кількості соціокультурних факторів, що вводять людину в соціальний світ.

Кожна людина є особистістю, оскільки через систему своїх со­ціальних якостей вона виражає риси даного суспільства, соціальних груп та інших соціальних форм. Однак рівень розвитку особистості може бути різним.

Індивідуальність — це те, що відрізняє одну людини від іншої і як біологічну, і як соціальну істоту. Це її неповторні індивідуальні особливості. Соціологію цікавить не сама по собі неповторність індивідуальність, а її вплив, місце в суспільних процесах.

Розкриваючи суть і зміст соціологічного підходу до аналізу осо­бистості, доцільно розглянути її внутрішній устрій.

Соціолога цікавлять внутрішні детермінанти соціальної поведінки людини, які включають її певним чином у життєдіяльність конкретних соціальних спільностей і суспільства в цілому. До таких суб'єктивних детермінант соціальної поведінки особистості відносяться, насамперед, потреби й інтереси.

Потреби людини — форми її взаємодії зі світом (матеріальним і духовним), необхідність яких обумовлена особливостями відтворення й розвитку її біологічної, психологічної, соціальної зумовленості і які, лею чи іншою мірою, усвідомлюються, відчуваються людиною.

Одна з найцікавіших і повних класифікацій потреб була дана американським ученим А. Маслоу. Він виділив п'ять видів потреб і розташував їх у висхідному порядку від нижчих до вищого:

1) фізіологічні;

2) потреби безпеки і якості життя,

3) соціальні потреби;

4) потреби престижу;

5) потреби в самореалізації, у творчому самовираженні.

Інтереси — це усвідомлені потреби особистості.

Потреби й інтереси особистості лежать є основі її ціннісного став­лення до навколишнього світу, в основі системи її цінностей і ціннісних орієнтацій. Сукупність ціннісних уявлень, засвоєних і прийнятих осо­бистістю, лежить в основі рішень, прийнятих особистістю є численних ситуаціях соціального вибору, бере активну участь у формуванні про­грами її дій як у повсякденних, так і в критичних життєвих ситуаціях.

У соціологічному аналізі особистості та її поведінки важливо також ураховувати те, що практичне ставлення людини до тих або інших явищ дійсності внутрішньо детерміноване не тільки уявленнями про цінності але й відповідним емоційним ставленням