- •2.6. Особистість у системі соціальних зв'язків
- •Таблиця 2.3 Вікові етапи людського життя і їхні особливості
- •7.1. Поняття особистості. Особливості соціологічного аналізу особистості
- •7.3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості
- •Сутність та різновиди санкцій
- •7.4. Соціальна структура особистості
- •Найвищою потребою людини є потреба у самовираженні, у реалізації її потенціалу. Для самовираження особистості характерне наступне:
- •7.5 Соціальні регулятори діяльності та проблеми девіантної поведінки.
- •Девіантна поведінка
- •7.6. Соціальні типи особистості
- •7.7 Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах
- •1) Санкції - це
- •Соціологія особи
- •1. Основні проблеми соціології особи
- •2. Теорія і практика соціалізації особи
- •1. Людина - соціальне явище
- •§ 1. Особистість як предмет соціологічного дослідження
- •§ 2. Типологія як метод соціального пізнання та застосування її в дослідженнях особистості
- •§ 3. Соціальна типологія особистості
- •§ 4. Особистість та соціальне середовище
- •§ 5. Структура особистості
- •§ 7. Життєвий шлях особистості
- •Тема 3. Особистість як суб'єкт соціальних відносин.
- •1. Поняття особистості. Біопсихосоціальна детермінація особистості.
- •4. Деякі соціологічні концепції особистості.
- •4.6. Соціологія особистості, сім'ї та молоді
- •4.6.1. Методичні рекомендації до вивчення теми
- •22. Особистість у соціології. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
7.1. Поняття особистості. Особливості соціологічного аналізу особистості
Особистість - інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії із соціальним середовищем.
Особистість з являється тоді, коли індивід починає самостійно, як суб'єкт, здійснювати зовнішню діяльність за нормами і еталонами, заданими йому іззовні, - тією культурою, у лоні якої він прокидається для людського життя, для людської діяльності.
Е. Ільєнков
Формування особистості є результатом включеності людини до існуючої системи соціальних відносин шляхом засвоєння нею соціальних функцій, а також усвідомлення своєї приналежності до соціуму.
Поняттям "індивід" позначається людина як окремий представник людського роду. Він є основою формування особистості. Тобто особистість
є результатом розвитку індивіда, найбільш повним втіленням його людських властивостей.
Соціальні властивості особистості є проявом у її поведінці та діяльності соціальних відносин - політичних, економічних, сімейних тощо. Проте кожна людина по-різному відбиває ці відносини. Вони ніби проходять крізь фільтри індивідуальності, утворюючи неповторний синтез соціального та індивідуального.
Отже, кожна особистість є унікальною, неповторною і саме у цьому виявляється її самоцінність, її право на суспільне визнання, шанування гідності.
особистість - носій певних, неповторних якостей
індивід - один із представників роду людського, окрема людина
людина - узагальнюючий образ людського роду в цілому
Якщо індивід повторює риси всіх інших людей, то особистість завжди оригінальна, оскільки тут маються на увазі тільки ті, якості, які притаманні даній людині. Звідси, кожна людина, з одного боку, - індивід (один із роду людей), а з іншого - особистість (людина, яка має свою індивідуальність).
І якщо поняття "людина" та "індивід" об'єднують всіх людей, то особистість відрізняє їх один від одного.
Індивідуальність - це успадковані й набуті, особливі й специфічні якості (природні, фізіологічні, психологічні, соціальні і т.д.), які відрізняють одну V людину від інших.
У понятті особа розкриваються предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних об'єктів - груп, інститутів, організацій тощо, соціальна роль, яку відіграють окремі соціальні верстви у життєдіяльності суспільства, якщо поняття "особистість" вживається стосовно кожної людини, то поняття "особа" соціальну сутність людини конкретизує узагальнено.
Сучасні досягнення наук про людину, передусім - фізіології, психології, соціології, накопичені ними конкретні наукові результати дозволяють виділити у сукупності властивостей людини певні структурні компоненти, групи властивостей, котрі утворюють так звані
рівні структури особистості:
перший рівень - це генетично обумовлені, успадковані компоненти структури особистості, психофізіологічні задатки;
другий рівень - індивідуально-психологічні властивості, що формуються на основі генетично обумовлених;
третій рівень - соціально значущі компоненти, ті властивості, які формуються під впливом соціальних зв'язків та відносин, в процесі діяльності людини.
Наукові дослідження підтвердили гіпотезу про глибинний взаємний зв'язок, взаємну обумовленість зазначених компонентів структури особистості.
Увага! Не тільки біологічні особливості людини впливають на формування соціально значущих властивостей, а й соціальні якості мають здатність змінювати психофізіологічні характеристики людини. Скажімо, добре відомо, що активна творча праця видовжує працездатний вік людини.
Стрижень особистості, самосвідомість - не що інше, як результат соціальної взаємодії, в ході якої індивід навчився дивитися на себе як на об'єкт, очима інших людей. Тим самим особистість трактувалася як об'єктивна якість, яку людина набуває в процесі соціального життя.
Дж.Мід
* Спрощені уявлення про однозначну генетичну чи соціальну обумовленість формування особистості не підтверджуються сучасною наукою.
Людина від народження має не тільки певні передумови для розвитку вищих психічних властивостей - інтелекту, мислення, мовлення, але й схильності до певних типів поведінки, видів діяльності. Однак без відповідного соціального середовища, навчання і виховання закладені природою потенції людини не трансформуються в реальні її властивості.
Структуру особистості слід розуміти як складну єдність двох взаємопроникаючих структур - психофізіологічної та соціальної, ця єдність є відносно стійкою, забезпечує цілісність особистості, її самоусвідомлення.
Особистість є предметом вивчення багатьох наук, філософія розглядає особистість як суб'єкт творчості, здатний пізнавати і змінювати себе та оточення. Психологія вивчає особистість як комплекс психічних властивостей, станів та процесів, акцентуючи увагу на індивідуальних відмінностях людей.
Соціологія ж прагне виявити в особистості соціально-типове, з'ясувати зміст і особливості формування особистості і розвиток її потреб у нерозривному зв'язку з функціонуванням і розвитком соціальних груп та спільнот. Вона акцентує увагу на вивченні закономірностей зв'язків Ч/ особистості і суспільства, особистості і групи, регуляції і саморегуляції соціальної поведінки. Іншими словами, соціологічний аналіз особистості - це погляд на її духовний і життєвий шлях через призму способу мислення та способу життя конкретного суспільства та його складових соціальних груп.
Як бачимо, "соціологічна теорія особистості" досліджує особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин на рівні взаємозв'язків із соціальними V групами та спільнотами . Вона оперує такими поняттями , як "людина", "індивід", "особистість", "особа", "індивідуальність", "соціальний статус",
Основні аспекти соціологічного аналізу особистості і відповідні групи проблем соціології особистості
*Людина вивчається як елемент соціальної системи, представник різноманітних соціальних утворень, соціальних спільнот, соціальних інститутів та організацій. Досліджуються проблеми інтеграції особистості до складу різних соціальних спільнот, процеси взаємозв'язку особистості і суспільства, особистості і соціальної групи (спільноти).
* Будучи елементом всіх без виключення соціальних спільнот, всіх соціальних систем, особистість сама є складною системою -сукупністю всіх своїх численних соціальних якостей, котрі виступають елементами структури особистості. Досліджуються проблеми типології особистості, аналізу тих властивостей, що складають її структуру.
* Особистість досліджується в соціологічній теорії як об'єкт впливу з боку суспільства та його структур. Досліджуються проблеми формування особистості, її розвитку під впливом певної культури, взаємозв'язку з певними соціальними спільнотами, а також проблеми виховання, освіти, соціалізації особистості.
* Особистість виступає не лише об'єктом, але й суб'єктом суспільних змін, діючою істотою, творцем соціальних спільнот і суспільного розвитку, джерелом суспільного життя. Досліджуються проблеми соціальної активності особистості, процеси регуляції та саморегуляції соціальної поведінки, фактори і критерії соціальної активності.
"соціальна роль", "соціалізація", "соціальна структура особистості", "види соціальної поведінки", "соціальна адаптація", "соціальний тип особистості", " соціальна активність", "соціальна поведінка" та ін.