3. Визначити ступінь тяжкості сффт

Якщо СФФТ підтверджений (діагноз встановлений), то лікар переходить до цього етапу обстеження.

Якщо отримані результати не дозволяють встановити діагноз СФФТ, але підозра є обґрунтованою, такі жінки залишаються в групі ризику щодо розвитку СФФТ і потребують УЗД моніторингу з частотою 1 раз на 2 тижні.

При діагностованій діхоріальній двійні або відсутності секвенції мало/багатоводдя при монохоріальній діамніотичній двійні немає підстав для діагностики і моніторингу СФФТ. Частота та кратність УЗД таким жінкам встановлюється відповідно типу багатопліддя й інших особливостей перебігу вагітності.

Сукупність проявів включає у себе відсутність візуалізації сечового міхура у плода - "донора", набряки чи ознаки застійної серцевої недостатності у плода - "реципієнта" та патологічний кровоплин у судинах пуповини одного чи обох плодів.

Для встановлення стадій, лікар повинен оцінити наступне (УЗД дослідження):

1. Візуалізація сечового міхура - відсутність візуалізації сечового міхура у плода - "донора"

2. Генералізовані набряки (асцит, гідроторакс, гідроперикард) або/та ознаки серцевої недостатності у плода-"реципієнта".

3. Патологічні доплерометричні показники кровоплину в судинах пуповини:

• для "донора" - наявність нульового чи зворотнього кінцевого діастолічного кровоплину у артеріях пуповини;

• для "реципієнта" - систоло-діастолічне відношення у артеріях пуповини більше ніж 0,4 ТА/АБО "Пульсуючий" характер кровоплину у вені пуповини.

Для практичного застосування більш зручною є така форма:

По завершенню цього етапу лікар встановлює ступінь тяжкості та стадію СФФТ. Приклад діагнозу: "Багатоплідна вагітність. Двійня. Монохоріальна діамніотична. СФФТ важкого ступня (V стадія за Квінтеро). Внутрішньоутробна загибель одного з плодів.

4. Розробити тактику подальшого ведення вагітної з СФФТ

Тактика ведення СФФТ (лікування):

Очікувальна тактика може використовуватися лише тоді, коли:

• Інші методи лікування недоступні

• СФФТ не прогресує або прогресує повільно та налагоджений ретельний моніторинг стану плода (Доплер, БПП - щонайменше двічі на тиждень)

• Планується дострокове розродження та потрібен час на проведення курсу кортикостероїдів для профілактики РДС

У закладі ІІ-го рівня необхідно:

• Скерувати вагітну у заклад 3-го рівня. Показання: Підозра на СФФТ I стадії за Quintero? Багатоводдя у більшого плода

У закладі ІІІ-го рівня необхідно:

• Провести контрольне УЗД та доплерометрію кровоплину в судинах пуповини та уточнити наявність ознак СФФТ

• У разі підтвердження діагнозу показано лікування у доступному обсязі

• Якщо жоден з методів лікування недоступний, слід продовжити динамічне спостереження та за станом плодів (УЗД, доплер) та ставити питання про розродження після проведення профілактики РДС у разі прогресування СФФТ

  • Термінальний кровоплин в судинах одного з плодів є абсолютним показанням або для розродження або для селективного фетоциду

• Якщо діагноз СФФТ не підтверджено слід:

  • Проводити динамічне спостереження: контроль УЗД та доплер щотижня

Виживання: 4,7 - 36,9%

Медикаментозне лікування

Полягає в призначенні Дигоксину та індометацину з метою лікування застійної серцевої недостатності плода реципієнта та зменшення секвенції мало- та багатоводдя.

Враховуючи обмежену кількість наукових доказів, наразі немає підстав рекомендувати медикаментозну терапію для лікування СФФТ

1. Амніоредукція

• Серія амніоредукцій

3. Амніоредукція

Амніоредукція полягає у проведенні пункції амніотичної порожнини плода-"реціпієнта" та видалення надлишку амніотичної рідини (рис. ).

Метою дренування амніотичної порожнини є:

• Відновлення нормального (фізіологічного) об'єму амніотичної рідини

• Зниження тиску на судини плода - "донора", покращення його кровообігу

• Відновлення нормальної форми плаценти з покращенням внутрішньо плацентарної гемодинаміки

• Вторинно, - відкриття компенсаторних вено-венозних анастомозів низького тиску

• Зниження ризику передчасних пологів, що пов'язаний з багатоводдям

• Пролонгування вагітності (ключові цілі амніоредукції)

Кількість необхідних амніоредукцій та об'єм рідини, що виводиться, залежить від:

• Тяжкості багатоводдя

• Ступеню страждання плода-"донора"

• Клінічних симптомів з боку матері

Слід, пам'ятати, що видалення надлишку амніотичної рідини лише тимчасово коригує симптоми СФФТ та більшість пов'язаних із ним ускладнень, але не перериває дію патогенетичних механізмів.

Можуть застосовуватися два типа амніоредукцій:

1. Серія амніоредукцій

2. Амніоредукція з септостомією

• Амніоредукція з септостомією