1. Встановити підозру на сффт

Ознаки, що визначаються та вимірюються:

1. Хоріальність

2. Амніальність

3. Стать плодів

4. Кількість навколоплідної рідини (МВК) в кожного з плодів

5. Розміри плодів (наявність диспропорції)

6. Візуалізація сечового міхура (в обох плодів)

7. Наявність набряків у більшого плода (подвійний контур голівки, гідроторакс, асцит)

8. Анемія у меншого плода (Допплерометрія кровоплину в середній мозковій артерії)

Метод отримання інформації: УЗД

Підозра на СФФТ обґрунтована, якщо мають місце наступні клінічні прояви та їх комбінації:

Клінічні прояви	Варіанти комбінацій клінічних проявів, на основі яких лікар робить висновок про підозру на СФФТ
	1	2	3	4	5	6
Підтверджена монохоріальна двійня Перш ніж припустити наявність СФФТ слід переконатися що двійня є дійсно монохоріальною, адже СФФТ притаманний лише монохоріальній двійні. Монохоріальна двійня - хоріальність підтверджена в терміні 10-13 тижнів (Т-ознака, два шари у міжплідній мембрані товщина міжплідної мембрани <2 мм)	так	так	НВ*	НВ	НВ	НВ
Диспропорція МВК - співвідношення 1:2 та більше, але не досягає граничних значень (≤2 см та ≥8 см)	так		так		НВ	НВ
Один з МВК досягає одного з порогових значень, а другий - ні		так		так	НВ	НВ
Одностатеві плоди У випадку, коли хоріальність чітко визначити неможливо, необхідною умовою діагностики СФФТ є наявність одностатевих плодів			так	так	так	НВ
Дискордантний ріст плодів (різниця у 20% та більше) та не візуалізується міжамніотична перетинка					так
Дискордантний ріст плодів з тенденцією до багатоводдя у більшого плода та маловоддя у меншого плода						так

* НВ - неможливо визначити

Якщо підозра на СФФТ є обґрунтованою, тоді лікар переходить до етапу діагностики СФФТ та визначення його ступеню тяжкості або спростувати цей діагноз.

Якщо підозра на СФФТ є НЕ обґрунтованою, то жінка підлягає рутинному спостереженню згідно алгоритму антенатального догляду.

2. Встановити наявність сффт

Лікар у своїх діях повинен керуватися наведеним нижче алгоритмом.

При монохоріальній діамніотичній двійні завжди існує ризик виникнення СФФТ.

Головним діагностичним критерієм, згідно якого можливо виставити діагноз СФФТ є секвенція мало-багатоводдя при якої одночасно виявляється збільшення показника МВК ≥8 см у одного з плодів та зменшення МВК ≤2 см - у іншого. В разі, коли обидва показники МВК ще не досягли межевих значень, але вже існує їх диспропорція та/або мають місце додаткові ознаки СФФТ (дискордантність плодів, відсутність візуалізації сечового міхура у меншого з плодів або у плода зі зменшеною кількістю навколоплідної рідини та ін…) виконується моніторинг СФФТ, що полягає в регулярних УЗД з частотою 1 раз в 2 тижня з метою виявлення нових ознак СФФТ або встановлення прогресування існуючих ознак в динаміці гестації.

СФФТ не розвивається миттєво та несподівано. Спочатку зміни МВК (збільшення у одного, та зменшення у другого плода) можуть і не досягати діагностичних значень (2 та 8 см), але ймовірно свідчать про патологічний процес, що вже розпочався та триває. Своєчасна діагностика СФФТ є одним з факторів, що істотно впливають на частоту антенатальної загибелі та неонатальну захворюваність та смертність одного/обох плодів.