4. Тактика ведення вагітних при наявності інфекційних ускладнень.

У разі розвитку хоріоамніоніту показано завершення вагітності.

У лікувальному режимі призначають цефалоспорини III - IV генерації і метронідазол (або орнідазол) за 30 хвилин до введення цефалоспоринів.

Метод розродження визначається терміном вагітності, станом вагітної та плода, акушерською ситуацією.

У випадку оперативного розродження проводиться інтенсивна антибактеріальна терапія (2 антибіотика і метронідазол або орнідазол) у лікувальному режимі не менше 7 діб.

Показання до родорозрішення шляхом кесаревого розтину при передчасних пологах:

• передлежання плаценти,

• передчасне відшарування норамльно розташованої плаценти,

• еклампсія,

• поперечне положення плода.

Профілактика СДР. При передчасних пологах в термінах 22-34 тижнів необхідно зробити спробу гальмування пологової діяльності шляхом застосування бета-міметиків, спазмолітиків або сірчанокислої магнезії, після чого провести терапію глюкокортикоїдами по одній із наступних схем:

- бетаметазон по 12мг в/м — через 12 годин — двічі;

- дексаметазон по 5мг в/м кожні 12 годин — 4 введення;

- гідрокортизон по 300 мг в/м кожні 6 годин — 4 введення.

Ефект настає через 24 год і продовжується протягом 7 днів. При пролонгуванні вагітності необхідно вводити бета- або дексаметазон по 12 мг в/м. Протипоказаними для використання глкюкокортикоїдів є наявність у вагітної вірусної або бактеріальної інфекції, а також виразкова хвороба.

Профілактика респіраторного дистрес синдрому плоду проводиться:

- при загрозі передчасних пологів в/м введенням дексаметазону по 6 мг кожні 12 годин на курс 24 мг, чи бетаметазону по 12 мг кожні 24 години, на курс 24 мг;

- у разі початку передчасних пологів введення дексаметазону в/м по 6 мг кожні 6 годин (на курс 24 мг), бетаметазону по 12 мг через 12 годин (на курс 24 мг) (повторні курси цієї профілактики не проводяться).

Не використовувати кортикостероїди при наявності інфекції.

Призначення інтранатальної антибактеріальної терапії проводити у разі наявності ознак інфекції.

Оцінка недоношеного новонародженого:

Ступені недоношеності в залежності від маси тіла при народженні:

І ступінь нелоношеності – 2500-2001 г;

ІІ ступінь – 2000-1501 г;

ІІІ ступінь – 1500-1001 г;

ІV ступінь – 1000 г та менше.

Ознаки незрілості новонародженого:

Зовнішній вигляд недоношеного новонародженого своєрідний – тілобудова непропорційна, нижні кінцівки і шия короткі, пупочне кільце розташовано низько, голівка відносно велика. Кістки черепа піддатливі, шви і мале (заднє) тім’ячко відкрите. Вушні раковини м’які. На шкірі спини, в ділянці плечиків, на лобі, щоках і стегнах відмічається обільний ріст пушкового волосся. Шкіра тонка: виражена фізіологічна еритема. Підшкірний жировий шар витончений або відсутній, зберігається лише в ділянці щок. Нігті не досягають кінчиків пальців. Статева щілина у дівчат зяяє, тому, що великі статеві губи не прикривають малі. У хлопчиків яєчка не опустилися в мошонку.

Недоношені діти мають функціональні особливості: для них характерні в’ялість, сонливість, зниження м’язового тонусу, слабкий крик, недорозвиток або відсутність ковтального або смоктального рефлексу, недосконалість терморегуляції.

Як всім новонародженим, так і недоношеним дітям, через 1 хвилину і повторно через 5 і 10 хвилин після народження проводять оцінку стану за шкалою Апгар. Крім цього, для діагностики і оцінки тяжкості синдрому дихальних розладів у недоношених новонароджених запропонована шкала Сільвермана-Андерсена. Оцінка за допомогою цієї шкали проводиться в динаміці кожні 6 год після народження протягом 1-2 днів.