1. оформлення багажу проводиться згідно з настановами, що діють в місці одержання;

2. якщо знайдений багаж не вимагався протягом передбаченого строку або був знайдений після закінчення року після вимоги видачі, то перевізник розпоряджається ним згідно із законами й настановами, що діють у місці знаходження багажу;

3. якщо знайдений багаж не вимагався протягом передбаченого строку або був знайдений після закінчення року після вимоги видачі, то перевізник розпоряджається ним згідно із законами й настановами, що діють у місці відправлення багажу;

4. договірні зобов’язання, що стосуються перевезення багажу, повинні бути відмічені в багажній квитанції, що вручається пасажирові;

5. договірні зобов’язання, що стосуються перевезення багажу та вантажо-багажу, повинні бути відмічені в багажній квитанції, що вручається пасажирові;

6. Оформлення багажу проводиться згідно з настановами, що діють в місці відправлення;

7. перевізник несе відповідальність за збитки, спричинені у зв’язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі, а також за затримку в доставці;

8. правомочна особа може без подальших доказів вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом 14 днів після вимоги про видачу;

9. немає правильної відповіді.

Міжнародні залізничні перевезення регулюються;

1. Бернською конвенцією про залізничні перевезення вантажів (МВК) 1890 р.;

2. Статутом залізниць;

3. Європейська угода про міжнародні залізничні ліній 1985 р.;

4. Бернською конвенцією про залізничні перевезення пасажирів і багажу (МПК) 1923 р.;

5. Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (котів) 1980 р.;

6. Женевська конвенція про договір міжнародного залізничного перевезення вантажів 1956 р.;

7. Законом України «Про транспорт»;

8. Женевська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом 1990 р.;

9. Бернська конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом 1990 р.

Положеннями Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, що визначають укладення і виконання договору перевезення є:

1. той факт, що вантаж не був доставлений протягом року після закінчення узгодженого терміну, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим;

2. перевізник може продати вантаж, не очікуючи інструкцій від особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю;

3. перевізник може продати вантаж лише після отримання згоди на це від особи, що має право розпоряджатися ним, якщо вантаж є швидкопсувним або якщо того вимагає його стан, чи якщо витрати по збереженню вантажу будуть занадто високі в порівнянні з його вартістю;

4. перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час здійснення перевезення;

5. приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладні щодо числа вантажних містить, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки;

6. договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної;

7. Конвенцією не передбачено максимального розміру відшкодування перевізником шкоди;

8. після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку;

9. правильна відповідь не зазначена.

Положеннями Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, що визначають відповідальність перевізника є:

1. перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його до перевезення;

2. Конвенцією не передбачено максимального розміру відшкодування шкоди;

3. Конвенцією передбачено лише мінімальний розмір відшкодування шкоди;

4. розмір відшкодування не може перевищувати 25 франків за кілограм відсутньої ваги брутто;

5. відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, встановити суму спеціального відсотка при доставці на випадок втрати, ушкодження чи прострочення в доставці вантажу в узгоджений термін;

6. той факт, що вантаж не був доставлений протягом року після закінчення узгодженого терміну, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим;

7. розмір відшкодування не може перевищувати 35 франків за кілограм відсутньої ваги брутто;

8. перевізник зобов’язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час здійснення перевезення;

9. той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну, або за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред’явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Доповніть положення Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, що визначає відповідальність перевізника: «Той факт, що вантаж не був доставлений протягом ____________ після ______________, або _____________, протягом _______________ із __________________, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред’явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.»

1. тридцяти днів;

2. двадцяти днів;

3. закінчення узгодженого терміну;

4. початку узгодженого терміну;

5. за відсутності узгодженого терміну;

6. шістдесяти днів;

7. семидесяти днів;

8. дня прийняття вантажу перевізником;

9. дня отримання вантажу.

В усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, позивач може звернутися до:

1. будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами;

2. судів або арбітражів країни, на території якої відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою якого був укладений договір перевезення;

3. лише до суду держави, на території якої укладений договір перевезення;

4. лише до Міжнародного комерційного арбітражу;

5. судів або арбітражів країни, на території якої знаходиться місце передбачене для його доставки;

6. будь яких інших судів або арбітражів;

7. до господарських судів держави, на території якої укладений договір перевезення;

8. лише до суду, на території якої перевізник має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою якого був укладений договір перевезення;

9. лише до суду, на території якої позивач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою якого був укладений договір перевезення.

Міжнародні автомобільні перевезення регулюються: