1. Рішення або його засвідчена копія;

2. документ, що підтверджує відсутність угоди сторін, по справах договірної підсудності;

3. документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;

4. будь-який документ про те, що рішення не набуло законної сили і підлягає виконанню.

5. Документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності;

6. документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була неналежно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності не була належним чином представлена;

7. офіційний документ про те, що рішення не набуло законної сили і підлягає виконанню

8. офіційний документ про те, що рішення не набуло законної сили в зв’язку з протестом відповідача

9. копія рішення

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), до клопотання про дозвіл примусового виконання рішення додаються:

1. документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була неналежно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності не була належним чином представлена;

2. Офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню;

3. офіційний документ про те, що рішення не набуло законної сили і підлягає виконанню;

4. документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;

5. будь-який документ про те, що рішення не набуло законної сили і підлягає виконанню;

6. Документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;

7. документ, що підтверджує відсутність угоди сторін, по справах договірної підсудності

8. офіційне прохання сторін про відстрочення виконання рішення

9. офіційне заперечення обох сторін щодо правомірності рішення

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), у визнанні рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо:

1. відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення, воно не набуло законної сили або не підлягає виконанню, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набуття законної сили;

2. це передбачено законодавством держави, де винесене рішення;

3. це передбачено законодавством держави, де рішення підлягає примусовому виконанню;

4. відповідач не прийняв участі в процесі за умови, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;

5. відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;

6. відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення, набуло законної сили або підлягає виконанню;

7. відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності

8. документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності є у справі

9. це передбачено законодавством, де проживає відповідач

Відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), у визнанні рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо:

1. у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і по тій же підставі на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане і виконане рішення, було вже раніше винесене рішення, що вступило в законну силу;

2. відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення, воно набуло законної сили або підлягає виконанню;

3. відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене рішення набуло законної сили або підлягає виконанню;

4. минув термін давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення;

5. відповідач не прийняв участі в процесі за умови, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;

6. відповідач не прийняв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;

7. це передбачено законодавством держави, де винесене рішення

8. це передбачено законодавством держави, де проживає відповідач

9. це передбачено законодавством держави, де проживає позивач

Джерелами правового регулювання питання щодо визнання та виконання іноземного судового рішення є:

1. Конвенція ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1993 р.;

2. Цивільний процесуальний кодекс України;

3. ЗУ «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» 2001 р.;

4. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція);

5. Конвенція ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.;

6. Цивільний кодекс України;

7. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1958 р. (Мінська конвенція)

8. Кримінальний кодекс України

9. Кримінально-виконавчий кодекс України

Відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1. якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності;

2. у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано за кордоном України;

3. якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

4. у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

5. якщо нерухоме майно, що якого виник спір, знаходиться на території України;

6. якщо у справі, що стосується правовідносин між дітьми та батькам, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

7. якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України

8. якщо рухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України

9. якщо рухоме або нерухоме майно, якого стосується спір знаходиться на території України

Відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1. якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача;

2. якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

3. якщо нерухоме майно, що якого виник спір, знаходиться на території України;

4. дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

5. якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

6. якщо у справі, що стосується правовідносин між дітьми та батькам, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

7. якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України

8. якщо рухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України

9. якщо рухоме або нерухоме майно, якого стосується спір знаходиться на території України

Відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1. якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України;

2. справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

3. якщо у справі про спадщину спадкодавець – громадянин України і мав в ній місце проживання;

4. якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

5. якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

6. дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

7. якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача

8. справи, що стосуються в усиновленні в іноземній державі

9. якщо нерухоме майно знаходиться, щодо якого виник спір, знаходиться на території України

Відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: