3. Джерела кримінально-процесуального права.

До джерел кримінально-процесуального права України належать:

• Конституція України як акт, який має найвищу юридичну силу, а його норми є нормами прямої дії. Конституція України встановлює концептуальні положення кримінального процесу, закріплює його принципи.

• Кримінально-процесуальний кодекс України-систематизоване зведення кримінально-процесуальних норм, які докладно регламентують увесь порядок провадження в кримінальних справах.

• інші закони України (Наприклад: „Про судоустрій та статус суддів» „Про прокуратуру", „Про міліцію", „Про адвокатуру").

• міжнародні угоди та договори з питань правової допомоги у кримінальних справах,учасником яких є Україна та які ратифіковані Верховною Радою України.

• рішення Конституційного Суду України,якими визнаються неконституційними повністю чи в певній частині закони й інші правові акти, на підставі яких (зважаючи на які) органи досудового розслідування, прокурор або суд здійснюють провадження у кримінальних справах;

• рішення Європейського суду з прав людини щодо питань, пов'язаних з тлумаченням відповідності законодавства, на підставі якого національним судом вирішена кримінальна справа, вимогам міжнародних актів з прав людини;

• підзаконні нпа (наприклад, постанови Кабміну, укази ПУ);

• Рішення ВСУ: згідно ст. 38 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»

• Постанови ПВСУ та ВССУ;

• Аналогія закону, за умови, що це не суперечитиме засадам судочинства.

!!! Необхідно зазначити, що роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, накази, інструкції, вказівки Генерального прокурора та Міністра внутрішніх справ України не є джерелами кримінально-процесуального права, бо вони містять не нові норми права, а лише тлумачення, роз’яснення судам, органам розслідування і прокурорам щодо правильного застосування вже чинних правових норм.

4. Поняття, ознаки та значення засад кримінального провадження.

Засади кримінального провадження - це закріплені в законі вихідні положення, правила, що відображають панівні в державі політичні й правові ідеї щодо завдань і способу здійснення судочинства в кримінальних справах, які визначають спрямованість та побудову кримінального провадження загалом, форму й зміст його стадій та інститутів.

Ознаки:

• вони закріплені в нормах кримінально-процесуального права;

• вони є основою для удосконалення чинного кримінально - процесуального законодавства;

• вони є загальними, фундаментальними правовими положеннями у сфері кримінального судочинства

• вони діють на всіх або декількох стадіях кримінального процесу і обов'язково в його центральній стадії - судовому розгляді кримінальної справи;

• порушення хоча б однієї засади, зазвичай, призводить до порушення інших, а отже, до порушення законності під час провадження в кримінальній справі;

• процесуальні рішення, що прийняті з порушенням будь-якої засади, є незаконними та підлягають скасуванню.

Значення їх полягає в тому, що вони:

• є першоджерелом і становлять основу окремих інститутів кримінально-процесуального права;

• являють собою суттєві гарантії правосуддя, забезпечення прав і свобод людини, законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

• синхронізують всю систему процесуальних норм і забезпечують узгодженість кримінально-процесуальних інститутів та єдність процесуальної форми;

• дають юридичну базу для тлумачення конкретних кримінально-процесуальних норм та вирішення суперечливих питань, "сприяють правильному пізнанню та застосуванню норм права";

• служать основою й вихідним положенням для вдосконалення окремих кримінально-процесуальних інститутів і правових норм, розвитку процесуальної форми й процесуальних гарантій правосуддя.