- •1. Поняття і завдання кримінального провадження.
- •2. Стадії кримінального провадження України.
- •3. Джерела кримінально-процесуального права.
- •4. Поняття, ознаки та значення засад кримінального провадження.
- •5. Верховенство права як засада кримінального провадження.
- •6. Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження.
- •7. Презумпція невинуватості як засада кримінального провадження.
- •8. Змагальність як засада кримінального провадження.
- •9. Засада диспозитивності у кримінальному провадженні.
- •10. Розумність строків кримінального провадження як його засада.
- •11. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами як засада кримінального провадження.
- •12. Поняття і класифікація суб'єктів кримінального провадження.
- •13. Процесуальний статус суду у кримінальному провадженні.
- •14. Процесуальний статус слідчого судді у кримінальному провадженні.
- •15. Процесуальний статус прокурора у кримінальному провадженні.
- •16. Керівник органу досудового розслідування та його процесуальний статус.
- •17. Слідчий органу досудового розслідування та його процесуальний статус.
- •18. Підозрюваний та обвинувачений як суб'єкти кримінального провадження.
- •19. Захисник як суб’єкт кримінального провадження. Обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні.
- •20. Потерпілий як суб'єкт кримінального провадження.
- •21. Цивільний позивач та цивільний відповідач як суб’єкти кримінального провадження.
- •22. Законні представники підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та цивільного позивача. Їх процесуальний статус.
- •23. Права, обов’язки та відповідальність свідка у кримінальному провадженні. Особи, які не можуть бути допитані як свідки.
- •24. Цивільний позов у кримінальному провадженні: загальна характеристика.
- •25. Поняття предмету доказування у кримінальному процесі та його структура. Межі доказування.
- •26. Суб'єкти доказування, їх класифікація. Обов'язок доказування.
- •27. Поняття доказу в кримінальному провадженні. Джерела доказів. Властивості доказів.
- •28.Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні.
- •29. Речові докази у кримінальному провадженні: поняття, види. Зберігання речових доказів та вирішення їх долі.
- •31.Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному провадженні: поняття, значення, структура та особливості оцінки.
- •32.Поняття, ознаки та класифікація заходів забезпечення кримінального провадження.
- •33.Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик як заходи забезпечення кримінального провадження.
- •34.Привід та порядок його застосування.
- •35. Відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження.
- •36. Арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.
- •37.Поняття, мета, підстави застосування і види запобіжних заходів.
- •38.Особисте зобов’язання як запобіжний захід.
- •39.Домашній арешт як запобіжний захід.
- •40.Застава як запобіжний захід.
- •41.Тримання під вартою як запобіжний захід. Продовження строку тримання під вартою.
- •42.Затримання особи як тимчасовий запобіжний захід.
- •43.Початок досудового розслідування. Підслідність.
- •44.Строки досудового розслідування та порядок їх продовження.
- •45.Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.
- •46.Система слідчих дій. Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій.
- •47.Поняття, види та порядок проведення допиту.
- •48.Поняття, види та порядок проведення пред’явлення для впізнання.
- •49. Поняття, види та порядок проведення обшуку.
- •50.Поняття, види та порядок проведення огляду.
- •51.Поняття, види та порядок проведення слідчого експерименту.
- •52.Поняття, види та порядок проведення освідування.
- •53.Поняття, підстави та порядок проведення експертизи.
- •54. Загальні положення проведення негласних слідчих (розшукових) дій
- •55. Негласні слідчі (розшукові) дії, пов’язані із втручанням у приватне спілкування
- •56. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
- •57. Повідомлення про підозру: значення, форма, процесуальний порядок повідомлення
- •58. Поняття зупинення досудового розслідування та підстави, що його зумовлюють.
- •59. Форми закінчення досудового розслідування
- •60. Підстави для звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності
- •61. Порядок звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності
- •62. Закриття кримінального провадження як одна із форм закінчення кримінального розслідування
- •63. Звернення до суду з обвинувальним актом як одна із форм закінчення досудового розслідування
- •64. Відкриття матеріалів іншій стороні
- •65.Поняття, структура і значення обвинувального акта. Додатки до нього.
- •66.Звернення до суду з клопотанням про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру як одна із форм закінчення досудового розслідування.
- •67.Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
- •68.Види підсудності. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
- •69.Суть, завдання і значення стадії підготовчого провадження.
- •70.Строки та порядок підготовчого судового засідання
- •71.Рішення за результатами підготовчого судового засідання
- •72.Суть, завдання і значення стадії судового розгляду.
- •73.Незмінність складу суду
- •74.Об’єднання і виділення матеріалів кримінального провадження. Зупинення судового провадження
- •75.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження
- •76. Проведення процесуальних дій у режимі відео конференції під час судового провадження.
- •77. Межі судового розгляду.
- •78. Підготовча частина судового розгляду та її завдання.
- •79. Зясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами: завдання та особливості.
- •80. Порядок зясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами у суді.
- •81. Поняття, значення, види та порядок ухвалення судових рішень. Окрема думка судді.
- •82. Властивості судових рішень.
- •83. Поняття, види та зміст вироку суду першої інстанції.
- •84. Поняття, види та зміст ухвали суду першої інстанції.
- •85. Спрощене судове провадження щодо кримінальних проступків.
- •86. Провадження в суді присяжних.
- •87. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
- •88. Апеляційне оскарження: суб’єкти, строки, порядок.
- •89. Зміст і форма апеляційної скарги.
- •90. Підготовка до апеляційного розгляду.
- •91. Порядок апеляційного розгляду. Письмове апеляційне провадження. Межі перегляду.
- •92. Рішення апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду.
- •93. Підстави для зміни або скасування судових рішень в апеляційному порядку.
- •94. Судові рішення, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
- •95. Суб’єкти права на касаційне оскарження.
- •96. Порядок і строки касаційного оскарження.
- •97. Порядок касаційного розгляду. Письмове касаційне провадження.
- •98. Рішення касаційної інстанції за результатами касаційного розгляду.
- •99. Підстави для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку.
- •100. Недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого в апеляційному та касаційному порядку.
- •102. Підготовка до перегляду судового рішення у Верховному Суді України. Порядок розгляду справи Верховним Судом України та його рішення за результатами розгляду. Ухвала Верховного Суду України.
- •103. Підстави для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •104. Суб'єкти права подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Строки і порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
- •105. Відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Строки та порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
- •106. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання судових рішень.
- •107. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних з виконанням судових рішень.
- •108. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •109. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
- •110. Особливості здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.
- •111. Особливості здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
- •112. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.
- •113. Міжнародна правова допомога під час проведення процесуальних дій.
- •114. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція).
- •115. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб.
28.Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні.
1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. 2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
3. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
5. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
8. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.
Стаття 96. З’ясування достовірності показань свідка
1. Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.
2. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
3. Свідок зобов’язаний відповідати на запитання, спрямовані на з’ясування достовірності його показань.
4. Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями.
Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.
Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.
У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
29. Речові докази у кримінальному провадженні: поняття, види. Зберігання речових доказів та вирішення їх долі.
Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Дати вичерпний перелік речових доказів неможливо, і тому закон, перелічуючи основні їх види, додатково вказує, що речовими доказами є і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності обвинуваченого.
Знаряддя вчинення злочину -це різноманітні предмети, що мають певне призначення у сфері побутової, господарської, медичної, військової чи іншої діяльності (ніж, викрутка, отрутохімікат, пістолет тощо), спеціально виготовлені чи пристосовані для вчинення конкретного злочину (відмичка, фінка та ін.).
Транспорті засоби можуть бути визнані знаряддям злочину лише, якщо їх використання було безпосередньо пов'язане зі вчиненням дій, належних до об'єктивної сторони складу злочину, коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим або надто складним (транспортування членів злочинної групи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого майна з місця вчинення злочину тощо).
Предмети, що зберегли на собі сліди злочину, -це предмети, які набули певних ознак (властивостей) унаслідок події злочину. Об'єкти злочинних дій -це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання (майно, гроші, автомобіль тощо). Необхідно розрізняти об'єкт злочинних дій як вид речових доказів і об'єкт злочину в кримінальному праві (суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом).
Гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом, -це все те, що було набуто на викрадені гроші та гроші, отримані від продажу викраденого, а також власне гроші, отримані від реалізації викраденого майна.
Зберігання
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа
Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику;
2) передаються для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров’я людей або довкілля.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому:
1) гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються;
2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінальних правопорушень або винагороди за їх вчинення, конфіскуються;
3) майно, яке вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;
4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а в разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;
5) гроші, цінності та інше майно, які були об’єктом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх - передаються в дохід держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
6) гроші, цінності та інше майно, набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них передаються в дохід держави;
7) документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
30.Документи як джерело доказів у кримінальному провадженні: поняття та види. Зберігання документів та вирішення їх долі.Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
2. До документів, можуть належати:
1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);
2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів,
3) складені протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
4) висновки ревізій та акти перевірок.
Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.
3. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
4. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.
6. Сторона кримінального провадження, потерпілий мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов’язані надати документи у повному обсязі.
7. Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів
1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю
2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.