22. Методика аналізу собівартості продукції та особливості його проведення у підрозділах підприємства.

Дуже важливим є прогнозне визначення собівартості виробів на етапах розроблення та освоєння їх виробництва.

За методом питомих витрат:

де Сн — собівартість нового виробу;

Сбп — питома собівартість аналогічного (базового) виробу;

Рн — параметр нового виробу, що є вирішальним для його со­бівартості.

За баловим методом

Сбал - собівартість одного балу для базового виробу (виробів);

h - кількість врахованих балів;

Бі — кількість балів для і-го параметра нового виробу.

За кореляційним методом:

• для лінійної форми зв'язку

• для степеневої форми зв'язку

,

де А_о — число, що показує ступінь впливу неврахованих факторів;

а₁, а₂ ... — величини, які показують вплив відповідних параметрів виробу на собівартість;

х₁,х₂ ... — кількісні показники параметрів виробу.

За агрегатним методом

де п — кількість агрегатів (конструктивних одиниць), з яких складається виріб;

С_аі — собівартість і-го агрегату;

С_м — витрати на загальний монтаж агрегатів.

Величина С_а обчислюється за одним із розглянутих методів, а С_м — на основі експертної оцінки.

Ступінь освоєння виробни­цтва, а отже, й собівартість за­лежать від кількості виробів, випущених від початку вироб­ництва. Чим більше виготовле­но виробів, тим більше повто­рень процесів і, відповідно, бі­льший досвід виробників, ви­щий рівень оснащеності виро­бництва.

Емпірично встановлено, що за кожного подвоєння кількості виробів з моменту освоєння со­бівартість їх знижується на ту саму відносну величину. Ця за­кономірність виражається фор­мулою

де С_ні— собівартість і-го виробу від початку випуску;

С_н1 — собівартість першого виробу;

Nі — порядковий номер виробу від початку освоєння;

b — показник степеня, що характеризує темп зниження собі­вартості у період освоєння.

Така закономірність властива для серійного виробництва складної продукції (літаків, космічних об'єктів, унікальних верстатів тощо).

23. Сутність калькулювання собівартості продукції.

У системі управління витратами важливе місце посідає обчислення собівартості окремих виробів — калькулювання. Обчислюється собівартість виробів як планова, так і фактична. Калькулювання потрібне для обґрунтування ціни і цінової політики підприємства, визначення рентабельності виробів, оцінювання еко­номічної ефективності технічних та організаційних рішень, аналізу роботи підприємства і його підрозділів тощо.

Калькулювання передбачає вирішення таких методичних питань:

• установлення об'єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць;

• з'ясування виду калькуляції;

• вибір методу калькулювання;

• обґрунтування калькуляційних статей витрат і методики їх обчислення.

Питання щодо об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць не потребує спеціальних обґрунтувань і вирішуються автоматично виходячи з властивостей продукції, яку виробляє підприємство.

Вид калькуляції випливає із особливостей її формування. За видом калькуляції поділяють на проектно-кошторисні (на нові вироби, разові замовлення), планові, нормативні (для оперативного управління) та фактичні.