7.2. Рекурсивні методи

Рекурсивним називається метод, який викликає сам себе. Така рекурсія називається прямою. Існує ще непряма рекурсія, коли два або більш за метод викликають один одного. Якщо метод викликає себе, в стеку створюється копія значень його параметрів, як і при виклику звичайного методу, після чого управління передається першому виконуваному операторові методу. При повторному виклику цей процес повторюється.

Ясно, що для завершення обчислень кожен рекурсивний метод повинен містити хоч би одну нерекурсивну гілку алгоритму, що закінчується оператором повернення. При завершенні методу відповідна частина стека звільняється і управління передається методу, виконання якого продовжується з точки, наступної за рекурсивним викликом.

Класичним прикладом рекурсивної функції є функція обчислення факторіалу (це не означає, що факторіал слід обчислювати саме так). Для того, щоб набути значення факторіалу числа n, потрібно помножити на n факторіал числа (n - 1). Відомо також, що 0 != 1 і 1 != 1:

long fact (long n )

{

if ( n = = 0 || n = = 1 ) return 1; // нерекурсивна гілка

return (n* fact(n -1)); // рекурсивна гілка

}

Tе ж саме можна записати коротше:

long fact (long n )

{

return ( n >1 ) ? n * fact(n -1):1;

}

Рекурсивні методи найчастіше застосовують для компактної реалізації рекурсивних алгоритмів. Будь-який рекурсивний метод можна реалізувати без застосування рекурсії, для цього програміст повинен забезпечити зберігання всіх необхідних даних самостійно. До переваг рекурсії можна віднести компактність запису, до недоліків - витрата часу і пам'яті на повторні виклики методу і передачу йому копій параметрів. Головний недолік - переповнення стека.

7.3. Методи із змінною кількістю аргументів

Іноді буває зручно створити метод, в який можна передавати різну кількість аргументів. Мова С# надає таку можливість за допомогою ключового слова params. Параметр, помічений цим ключовим словом, розміщується в списку параметрів останнім і позначає масив заданого типу невизначеної довжини, наприклад:

public int Calculate( int a, out int c, params int[] d)

...

У цей метод можна передати три і більше параметрів. Усередині методу до параметрів, починаючи з третього, звертаються як до звичайних елементів масиву. Кількість елементів масиву отримується за допомогою властивості Length. Як приклад розглянемо метод обчислення середнього значення елементів масиву (лістинг 7.1).

Лістинг 7.1. Методи із змінною кількістю аргументів

using System;

using System.Collections.Generic;

using System.Linq;

using System.Text;

namespace examp40

{

class Program

{

static long fact(long n)

{

if (n == 0 || n == 1) return 1;

return (n * fact(n - 1));

}

public static double Average(params int[] a)

{

if (a.Length == 0)

throw new Exception

("Недостатньо аргументів в методі");

double av = 0;

foreach (int elem in a) av += elem;

return av / a.Length;

}

static void Main(string[] args)

{

int[] a = { 10, 20, 30 };

int[] b = { -11, -4, 12, 14, 32, -1, 28 };

long d;

try

{

// ---------------------------------

Console.Write(" ВВедите N ");

d = Convert.ToInt32(Console.ReadLine());

Console.WriteLine(" " + fact(d));

// ---------------------------------

Console.WriteLine(Average(a));

Console.WriteLine(Average(b));

short z=1,e=12;

byte v=107;

Console.WriteLine(Average(z,e,v));

Console.WriteLine(Average());

}

catch(Exception e)

{

Console.WriteLine(e.Message);

return;

}

}

}

}

Результат роботи програми:

10

20

40

Недостатньо аргументів в методі