5.7. Рекомендації по програмуванню

При створенні класу, тобто нового типу даних, слід добре продумати його інтерфейс. Інтерфейс добре спроектованого класу інтуїтивно ясний.

Поля переважно робити закритими (private). Це дає можливість згодом змінити реалізацію класу без змін в його інтерфейсі, а також регулювати доступ до полів класу за допомогою набору що надаються користувачеві властивостей і методів. Важливо пам'ятати, що поля класу вводяться тільки для того, щоб реалізувати характеристики класу, представлені в його інтерфейсі за допомогою властивостей і методів.

Не потрібно розширювати інтерфейс класу без необхідності. Збільшення кількості методів утрудняє розуміння класу користувачем. У ідеалі інтерфейс має бути повним, тобто надавати можливість виконувати будь-які розумні дії з класом, і одночасно мінімально необхідним - без дублювання і перетину можливостей методів.

Методи визначають поведінку класу. Кожен метод класу повинен вирішувати тільки одну задачу (не треба об'єднувати два короткі незалежні фрагменти коду в один метод). Розмір методу може варіюватися в широких межах, все залежить від того, які функції він виконує.

Якщо метод реалізує складні дії, слід розбити його на послідовність кроків, і кожен крок оформити у вигляді допоміжної функції. Якщо деякі дії зустрічаються в коді, хоч би двічі, їх також потрібно оформити у вигляді окремої функції.

Переважно, щоб кожна функція обчислювала рівно один результат, проте це не завжди виправдано. Якщо величина обчислюється усередині функції і повертається з неї через список параметрів, необхідно використовувати перед відповідним параметром ключове слово out. Якщо параметр значущого типу може змінити свою величину усередині функції, перед ним ставиться ключове слово ref. Величини посилального типу завжди передаються за адресою і, отже, можуть змінити усередині функції своє значення.

Необхідно прагнути до максимального скорочення зони дії кожної змінної, тобто до реалізації принципу інкапсуляції. Це спрощує відладку програми. Поля, що характеризують клас в цілому, тобто що мають одне і те ж значення для всіх екземплярів, слід описувати як статичні. Всі літерали, пов'язані з класом (числові і рядкові константи), описуються як поля-константи з іменами, що відображають їх сенс.

Розділ 6. Масиви і рядки

Елементи масиву мають одне і те ж ім'я, а розрізняються порядковим номером (індексом). Це дозволяє компактно записувати множину операцій за допомогою циклів.

Масив відноситься до посилальних типів даних, тобто розташовується в динамічній області пам'яті, тому створення масиву починається з виділення пам'яті під його елементи. Елементами масиву можуть бути величини як значущих, так і посилальних типів (зокрема масиви). Масив значущих типів зберігає значення, масив посилальних типів - посилання на елементи. Всім елементам при створенні масиву привласнюються значення за умовчанням: нулі для значущих типів і null - для посилальних.

На рис. 6.1 представлений масив, що складається з п'яти елементів будь-якого значущого типу, наприклад int або double, а рис. 6.2 ілюструє організацію масиву з елементів посилального типу.

Ось, наприклад, як виглядають оператори створення масиву з 10 цілих чисел і масиву з 100 рядків:

int[] w = new int [10];

string[] z = new string [100];

Рис. 6.1. Прості змінні і масив з елементів значущого типу

Рис. 6.2. Масив з елементів посилального типу

У першому операторі описаний масив w типу int[]. Операція new виділяє пам'ять під 10 цілих елементів, і вони заповнюються нулями.

У другому операторі описаний масив z типу string[]. Операція new виділяє пам'ять під 100 посилань на рядки, і ці посилання заповнюються значенням null. Кількість елементів в масиві (розмірність) не є частиною його типу, ця кількість задається при виділенні пам'яті і не може бути змінена згодом. Розмірність може задаватися не тільки константою, але і виразом. Результат обчислення цього виразу має бути додатним, а його тип повинен мати неявне перетворення до int, uint, long або ulong.

Приклад розмірності масиву, заданої виразом:

short n = 10;

string[] z = new string[n + 1];

Елементи масиву нумеруються з нуля, тому максимальний номер елементу завжди на одиницю менше розмірності (наприклад, в описаному вище масиві w елементи мають індекси від 0 до 9). Для звернення до елементу масиву після імені масиву указується номер елементу в квадратних дужках, наприклад:

w[4] z[i]

З елементом масиву можна робити все, що допустимо для змінних того ж типу. При роботі з масивом автоматично виконується контроль виходу за його межі: якщо значення індексу виходить за межі масиву, генерується виключення IndexOutOfRangeException.

Масиви одного типу можна привласнювати один одному. При цьому відбувається привласнення посилань, а не елементів, як і для будь-якого іншого об'єкту посилального типу, наприклад:

int[] а = new int[10];

int[] b = а; // b і а указують на один і той же масив

Всі масиви в С# мають загальний базовий клас Array, визначений в просторі імен System. У нім є декілька корисних методів, що спрощують роботу з масивами

У С# існують три різновиди масивів: одновимірні, прямокутні і ступінчасті.