- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Арифметичні основи обчислювальних машин
- •1.1. Позиційні системи числення. Переведення числа з однієї системи числення в іншу
- •1.2. Форма представлення чисел. Кодування чисел
- •1.3. Арифметичні операції над двійковими числами. Машинні одиниці інформації
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 2. Основи алгоритмізації обчислювальних процесів
- •2.1. Поняття і властивості алгоритму
- •2.2. Засоби представлення алгоритмів
- •2.3. Типи алгоритмічних процесів. Приклади
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •3.1. Загальна характеристика програми
- •3.3. Кроки для створення та виконання програми
- •3.4. Змінні та константи
- •3.5. Директиви препроцесора
- •Контрольні питання
- •Розділ 4. Введення-виведення даних
- •4.1. Об’єкт виведення даних cout
- •4.2. Функція виведення даних printf
- •4.3. Об’єкт введення даних cin
- •4.4. Функція введення даних scanf
- •Контрольні питання
- •5.2. Операції відношення
- •5.3. Логічні операції
- •5.4. Додаткові операції
- •5.5. Порозрядні операції
- •Контрольні питання
- •Завдання Лінійний обчислювальний процес
- •1. Визначити значення функції y
- •2. Геометричні завдання
- •Розгалужений обчислювальний процес
- •1. Визначити значення функції y
- •3. Перевірити, чи міститься точка з заданими координатами усередині заштрихованої області.
- •Розділ 6. Організація циклів
- •6.1. Організація арифметичних циклів з використанням оператору for
- •6.2. Організація ітераційних циклів з передумовою while та післяумовою do...While
- •6.3. Оператори switch та goto
- •Контрольні питання
- •Завдання Арифметичний цикл
- •Вкладені цикли
- •Ітераційний цикл
- •Суміщення розгалуженого та циклічного процесів
- •Розділ 7. Зовнішні пристрої та символьне введення/виведення. Рядкові, числові функції та функції роботи з датою та часом
- •7.1. Загальна концепція та функції символьного введення-виведення
- •7.2. Символьні функції
- •7.3. Рядкові функції
- •7.4. Числові функції
- •7.5. Функції роботи з датою та часом
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 8. Вказівки, посилання та масиви
- •8.1. Вказівки
- •8.2. Посилання
- •8.3. Одновимірні масиви
- •8.4. Багатовимірні масиви
- •8.5. Символьні масиви
- •Контрольні питання
- •Завдання Одновимірні масиви
- •Двовимірні масиви
- •Розділ 9. Робота з функціями
- •9.1. Засоби створення функцій
- •9.2. Видимість змінних
- •9.3. Параметри функції та передача значень
- •9.4. Передача масивів в якості параметрів функцій
- •9.5. Функції та вказівки
- •9.6. Перевантаження та шаблони функцій
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 10. Рекурсивне програмування
- •10.1. Основні поняття рекурсії. Визначення факторіалу числа
- •10.2. Приклади рекурсій
- •Контрольні питання
- •Розділ 11. Робота з файлами
- •11.1. Робота з текстовими та бінарними файлами
- •Можливі режими доступу
- •11.2. Довільний доступ у файлах
- •11.3. Файли потокового введення/виведення з використанням структури file.
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 12. Структури
- •12.1. Загальна характеристика структури
- •12.2. Масиви структур
- •12.3. Використання масивів, як елементів структур
- •3. Робота зі структурами є універсальною, передбачено додавання записів до файлу (флаг ios:app). Для підрахунку кількості структур на диску приведемо наступні рядки програми:
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 13. Об’єднання та інші типи даних. Обробка виключних ситуацій
- •13.1. Об’єднання
- •13.2. Перелічені типи даних (enum)
- •13.3. Бітові поля
- •13.4. Обробка виключних ситуацій
- •Контрольні питання
- •Розділ 14. Динамічні структури даних
- •14.1. Стек
- •14.2. Черга
- •14.3. Лінійний список
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 15. Типові методи сортування масивів
- •15.1. Бульбашкове сортування (bubble sort)
- •15.2. Сортування за допомогою вибору (choice sort)
- •15.3. Сортування вставками (insert sort)
- •15.4. Сортування Шелла
- •15.5. Швидке сортування (quick sort)
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 16. Чисельне диференціювання та інтегрування
- •16.1. Методи правих та центральних різниць чисельного диференціювання
- •16.2. Методи прямокутників, трапецій, Сімпсона (парабол) чисельного інтегрування
- •Контрольні питання
- •Завдання Чисельне диференціювання
- •Чисельне інтегрування
- •Розділ 17. Чисельні методи розв’язання алгебраїчних рівнянь
- •17.1. Метод половинного ділення (дихотомія)
- •17.2. Метод Ньютона (метод дотичних)
- •17.3. Метод Рибакова
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •Розділ 18. Чисельні методи розв’язання системи лінійних алгебраїчних рівнянь
- •18.1. Визначник. Дії над матрицями. Обчислення оберненої матриці
- •18.2. Метод оберненої матриці.
- •18.3. Метод Крамера
- •18.4. Метод Гауса
- •Контрольні питання
- •Завдання
- •1. Розв’язати систему алгебраїчних рівнянь.
- •2. Обчислити добуток матриць.
- •3. Розв’язати матричні рівняння.
- •Список літератури
9.2. Видимість змінних
Локальні та глобальні змінні.
Всі величини, описані всередині функції, а також її параметри, є локальними. Зоною їх дії є функція. При виклику функції, як і при вході в будь-який блок, в стеку виділяється пам'ять під локальні змінні. Крім того, в стеку зберігається вміст регістрів процесора на момент, передуючий виклику функції, і адресу повернення з функції для того, щоб при виході з неї можна було продовжити виконання функції, яка визивається.
Локальні змінні визначаються всередині фігурних дужок деякого блоку. Глобальні визначаються поза функцією. Зазвичай глобальні змінні визначаються вище функції main. Всі локальні змінні зникають, коли той блок, у якому вони визначені, завершується. Глобальні змінні доступні від точки їхнього визначення до кінця програми. Так як ви визначаєте глобальну змінну, то її можна використовувати в будь-якому місці програми нижче її визначення (і не важливо, скільки функцій йде далі).
void main()
{
int i, b // локальні змінні
…
}
int g, h // глобальні змінні
void main()
{
…
}
Приведемо приклади використання локальних та глобальних змінних.
Приклад 1.
#include <iostream>
using namespace std;
float z=10; // глобальна Змінна
void aa(void)
{
int j=5;
cout << "\n" << j << " " << z;
z++;
}
int i=20; // глобальна змінна
void main()
{
float p=30; z++;
cout << z << " " << i << " " << p;
aa();
cout<< "\n" << z;
}
Результат виконання програми:
11 20 30
5 11
12
Локальна змінна може "жити" (існувати) тільки в межах блоку.
Приклад 2.
#include <iostream>
using namespace std;
void main()
{
int i;
i=10;
{
int i;
i=20;
cout << i << " " << i << "\n";
// Виведення 20 20
{
i=30;
cout <<i<< "\n"; // Виведення 30
}
cout << i<< "\n"; // Виведення 30
}
cout << i; // Виведення 10
}
Результат виконання програми:
20 20
30
30
10
Глобальні змінні видимі у всіх функціях, де не описані локальні змінні з тими ж іменами, тому використовувати їх для передачі даних між функціями дуже легко. Проте це не рекомендується, оскільки ускладнює налагодження програми і перешкоджає розміщенню функцій в бібліотеки загального користування. Потрібно прагнути до того, щоб функції були максимально незалежні, а їх інтерфейс повністю визначався прототипом функції.
Повертаєме значення.
Механізм повертання даних з функції, що викликається, реалізується за допомогою оператора return [ вираз ];
Функція може містити декілька операторів return (це визначається потребами алгоритму). Якщо функція описана як void, вираз не вказується. Оператор return можна не вказувати для функції типу void, якщо повернення з неї відбувається перед закриваючою фігурною дужкою, а також для функції void main.
Вираз, вказаний після return, неявно перетвориться до типу повертаємого функцією значення і передається в точку виклику функції.
Приклади:
int f1(){return 1;} //правильно
void f2(){return 1;} // неправильно, f2 не повинна повертати значення
double f3(){return 1;} // правильно, 1 перетвориться до типу double
Зверніть увагу, що не можна повертати з функції вказівку на локальну змінну, оскільки пам'ять, виділена локальним змінним при вході у функцію, звільняється після повернення з неї.
Приклад:
int* f()
{
int а = 5;
return &а; // не можна!
}
Автоматичні та статичні змінні.
Ці терміни пояснюють, що відбувається з локальними змінними після того, як управління повертається з функції у функцію, що її викликає.
За умовчанням всі локальні змінні автоматичні, для явного оголошення використовують префікс auto. Після блоку (функції) змінні автоматично видаляються.
Локальні статичні змінні не видаляються після завершення функції. Для оголошення статичних змінних використовують ключове слово static. Ініціалізація статичних змінних відбувається при першому виконанні функції. Якщо статична змінна не ініціалізується при першому виклику функції, то C++ привласнює їй нульове значення (0).
Приклад:
#include <iostream>
using namespace std;
void y(int i)
{
static int total = 10; //Рядок
int a;
a = i*3;
total += a;
cout << " " << total;
}
void main()
{
for(int ctr = 0; ctr < 2; ctr++)
y(ctr);
}
Результат виконання програми:
10 13
Якщо рядок static int total = 10; замінити рядком static int total; тоді результат буде: 0 3