МІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

Матеріали

до самостійного вивчення

теми: «Особистість у системі

соціальних зв’язків »

з курсу «Соціологія»

для студентів усіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

Кривий Ріг

2009

Укладач: кандидат філософських наук, доцент Амірова Р.І.

Рецензент: кандидат соціологічних наук , доцент Орлова О.И..

Відповідальний за випуск: зав. каб. Васильченко В.В.

Розглянуто

на засіданні

кафедри філософії

протокол № ____

від ___.___.2009 р.

Зміст

1. Поняття особистості. Основні фактори її формування.

2. Соціалізація особистості.

3. Контроль за поведінкою особистості і соціальні відхилення.

4. Соціальні статуси і ролі.

1. Поняття особистості. Основні фактори її формування

Проблема особистості займає особливе місце в соціальній структурі суспільства як її основний, базовий елемент, без чого немає і не може бути ні соціальних дій, зв’язків і взаємодій, ні соціальних відносин, спільностей і груп, ні соціальних інститутів і організацій. Людина одночасно і суб’єкт і об’єкт всіх суспільних відносин. Які люди – таке й суспільство – такі й люди.

Соціологію людина цікавить насамперед як продукт суспільства, а не як продукт природи.

Особистістю не народжуються, а стають. Народжена дитина є людиною, але ще не особистістю, хоча в ній закладена потенційна можливість стати особистістю, тому треба визначитися з рядом понять, щоб зрозуміти, що таке людина, індивід, особистість.

Людина – це поняття, що пояснює приналежність особи до людського роду, володіння нею загальними для всіх людей рисами.

Індивід – це поняття, що використовується для характеристики окремоі людини, а не всіх людей, всього людства; конкретний носій всіх психофізіологічних і соціальних рис людства: розуму, волі, потреб, інтересів і т.д.

Індивідуальність – поняття, що використовується для вираження своєрідності, неповторності, унікальності конкретної особистості. У ній фіксуються як особливості дії різних біологічних факторів (вікових особливостей, статі, темпераменту), так і розходження в соціальних умовах життєдіяльності людини.

Особистість – поняття, що використовується для вираження сутності людини, втілені й реалізовані в ній системи соціально значущих рис і якостей даного суспільства.

Відмінність між індивідом і особистістю проявляється не тільки в плані їх різного місця в онтогенетичному¹ і філогенетичному² розвитку людини. Індивід і особистість розрізняються ще і як особливі типи соціальності людини. Індивід характеризується як доособистісна істота, носій предметно-традиційної дії і поєднаної родової свідомості. Індивід – це масоподібна істота, носій стереотипів масової свідомості і масової культури. Людина, що не хоче й не може виділитися із загальної маси людей, що не має своєї думки, своєї особистої позиції, яка при кожних умовах віддає перевагу діяти як всі.

Особистість – це особливий соціальний тип, що характеризується наступними рисами:

• деякою автономністю до суспільства, тобто людина здатна певною мірою виступати незалежно від суспільства, протиставляти себе суспільству, мати свою думку, власну позицію;

• самосвідомість, самоаналіз, самооцінка як невід’ємні від особистої незалежності;

• самоконтроль і відповідальність за свої вчинки. Умови природного й соціального буття нав’язують особистості певні рамки поведінки. Особистість може знайти відносну свободу, коли вона пізнає умови свого буття й опановує їх. Якщо людина вільна у своїх діях, то вона відповідає за свої дії сама, і навпаки;

• ціннісні орієнтації або життєва позиція, які проявляються в соціальній активності або соціальній пасивності.

Особистість – це стійкий комплекс якостей, властивостей, що набувається людиною під впливом відповідної культури суспільства й конкретних соціальних груп, до яких вона належить, у життєдіяльність яких вона включена.