Основні фактори формування особистості

Оскільки особистістю не народжуються, а стають, то слід виявити ті фактори, які цьому сприяють. Це, з одного боку, вроджені, біологічні, генетично обумовлені якості й здібності людини, а з іншого - це соціальний досвід, що вона набуває в процесі своєї життєдіяльності. Розглянемо їх докладніше.

1. Біологічна спадковість, що дає можливість забезпечити відтворення і розвиток біологічних властивостей людей. Біологічна спадковість кожної людини поставляє сирі матеріали, які потім формуються різними способами в людську особу, індивіда, особистість. Риси біологічної ковості доповнюються вродженими потребами людської істоти, які включають потреби в повітрі, їжі, воді, активності, сні, безпеці й відсутності болю. Біологічний чинник створює нескінченну розмаїтість темпераментів, характерів, здібностей, яка сприяє кожній людській особі бути завжди відмінною від інших членів суспільства. Однак біологічний чинник не здатний повністю створити особистість, тому що ні культура, ні соціальний досвід не передаються з генами.

2. Культура. Певний культурний досвід є загальним для всього людства і не залежить від того, на якому ступені розвитку перебуває те чи інше суспільство. Тому що всі люди, у якій би частині світу вони не жили, фізично влаштовані однаково, вони мають ті ж біологічні потреби і зіштовхуються із загальними проблемами, які стаорює перед людством навколишнє середовище.

Наприклад, кожна дитина одержує харчування від старших за віком; навчається спілкуванню через мову, набуває досвіду застосування покарання і винагороди й т.д.

Разом з тим кожне окреме суспільство передає практично всім своїм членам деякий особливий досвід, особливі культурні зразки, які інші суспільства запропонувати не можуть. Із соціального досвіду, єдиного для всіх членів даного суспільства, виникає характерна особистісна конфігурація, типова для багатьох членів даного суспільства.

Наприклад, особистість, що сформувалась в умовах мусульманської культури, буде мати інші риси в порівнянні з особистістю, вихованою в християнській спільноті.

3. Фізичне оточення. Тут маються на увазі відмінності в кліматі, географічних особливостях і природних ресурсах, які впливають на становлення особи. Деякі дослідження надавали фізичному оточенню вирішального значення в розвитку особи. Відомий соціолог Петирим Сорокін узагальнив теорії багатьох учених, – від Конфуція, Арістотеля, Гіппократа до сучасного йому географа Еліота Хантінгтона, згідно з якими групові відмінності в поведінці осіб в основному визначаються фізичним оточенням. До цієї групи вчених можна також віднести філософа Г.В. Плеханова та історика Л.М. Гумільова. Теорії, розроблені цими дослідниками, є достатньою основою для оправдання етноцентричного пояснення, проте вони не можуть оправдати вирішального впливу фізичного чинника на розвиток особи. Дійсно, в подібних фізичних і географічних умовах формуються різні типи осіб, і навпаки, дуже часто буває так, що схожі групові ознаки осіб розвиваються в різних умовах навколишнього середовища.

У зв’язку з цим можна сказати, що фізичне оточення може впливати на культурні особливості соціальної групи, але його вплив на формування окремої особи незначний і його не можна порівняти з впливом на культуру особи, групи, культури, групового або індивідуального досвіду.

4. Груповий досвід – це те, що індивід повинен засвоїти в процесі взаємодії із соціальним оточенням. Лишившись без соціального оточення, тобто потрапивши в соціальну ізоляцію, індивід втрачає можливість опанувати груповим досвідом і можливість стати особистістю, соціальною істотою.

5. Унікальний індивідуальний досвід – це результат засвоєння індивідом групового досвіду крізь призму свого «Я». Саме тому кожний особистий досвід унікальний і його не вдається нікому в точності повторити.

Отже, на формування особистості впливають в певній мірі біологічні фактори, фізичне оточення, загальні культурні зразки поведінки, груповий досвід і суб’єктивний, унікальний, особистий досвід. Ці фактори повною мірою проявляються в процесі соціалізації особистості.