402

Головна мета — бездефіцитний бюджет Підвищення оподаткування населення Зниження податків з доходів дрібних та середніх підприємств Підвищення податків з підприємств з високими доходами

Закінчення табл.

Новий курс Ф. Економічна Основні напрямки економічної політики Д. Рузвельта програма на-

цистів

Кредитно-грошова політика держави Припинення обміну банкнотів на золото Вилучення золота з обігу Девальвація грошової одиниці

Державне страхування грошових заощаджень населення Надання банкам державних кредитів

Установлення державного контролю над банківською діяльністю

Державне регулювання ціноутворення Установлення меж коливання цін на окремі види продукції Державні закупівлі продукції

Соціальна політика держави Запровадження пенсійного забезпечення Скорочення виплат допомоги по безробіттю

Скорочення виплат населенню по соціальному страхуванню

Державне регулювання трудових відносин та зайнятості населення Організація громадських робіт з метою скорочення безробіття

Запровадження трудової повинності Підвищення рівня мінімальної заробітної плати Зниження рівня заробітної плати

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності Покращення платіжного балансу

Організація клірингової системи взаємних розрахунків

403

Запровадження системи централізованого планування Розробка планів випуску продукції (асортимент, обсяги, термін)

Планування обсягів поставок продукції по імпорту

Зразки тестових завдань

Тест 1. Порівняйте шляхи виходу з Великої депресії США та

а) перетворення робітників на «солдатів праці»; б) перехід до державно-монополістичного регулювання; в) запровадження «кодексів чесної конкуренції»; г) мілітаризація економіки;

ґ) виплата компенсацій фермерам за скорочення посівних площ та поголів’я худоби;

д) насильницьке картелюваннядрібних тасередніхпідприємств; е) ухвалення програми громадських робіт (будівництво автострад, мостів, аеродромів тощо) тавидачадопомоги по безробіттю.

Тест 2. Визначте, які заходи, на думку Дж. М. Кейнса, здатні вивести економіку з кризи?

а) помірна інфляція; б) підвищення граничної ефективності капітальних вкладень;

в) зниження облікової ставки (норми) процента; г) активне втручання держави в економіку; ґ) стимулювання заощаджень; д) створення додаткових робочих місць.

Література

1. Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / За ред. С. В. Степаненка. — К.: КНЕУ, 2008. — Розд. 11.

404

2. Буфетова Л. П. История экономики зарубежных стран (история рынков и рыночных институтов). — Новосибирск: СО РАН, 2006. — С. 204—238.

3.Голубович В. И. Экономическая история зарубежных стран. — М., 1998. — С. 222—241.

4.История Второй мировой войны 1939—1945: В 12-ти т. Т. 12. —

М.: Воензидат, 1982. — С. 141—152.

5.История мировой экономики / Под ред. Г. Б. Поляка и А. Н. Мар-

ковой. — М., 1999. — С. 499—523.

6.История экономических учений. Ч. ІІ. /Под ред. А. Г. Худокормо-

ва. — М.: МГУ, 1994. — С. 138—165.

7.Історія економічних учень: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Л. Я. Корнійчук та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — С. 180—195.

8.Кавтарадзе Г. А. История экономического развития Запада. —

М., 2005. — С. 241—271.

9.Калашникова Т. В., Костенко Е. П. История экономики. — Ростов-

на-Дону: Феникс, 2006. — С. 302—338.

10.Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита

до наших дней. — М., 2001.

11.Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: Реф.-дайдж. / Уклад. В. М. Фещенко. —

К.: АУБ, 1999. — 189 с.

12.Леоненко П. М., Юхименко П. І. Економічна історія: Навч. посіб. —

К.: Знання-Прес, 2004. — С. 278—300.

13.Проскурін П. В. Історія економіки та економічних учень: Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. — К.: КНЕУ,

2005. — С. 265—290.

14.Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / Пер. с англ.; Вступ. ст. и общ. ред. И. М. Осадчей. — М.: Прогре-

сс, 1986. — 472 с.

15.Тимошина Т. М. Экономическая история зарубежных стран: Учеб. пособие / Под ред. проф. М. Н. Чепурина. — М.: Юрид. дом «Юстици-

нформ», 2000. — С. 166—181; 238—248; 294—313; 379—401.

16.Толмачева Р. П. Экономическая история: генезис рыночной экономики: Учебник. — М.: Дашков и Ко, 2002. — С. 199—238.

17.Туполев Б. М. Происхождение первой мировой войны // Новая и

Новейшая история. — 2002. — № 4.

18. Экономическая история: Учебник / С. А. Бартенев. — М.: Эконо-

мист, 2004. — С. 273—289.

19. Экономическая история мира. Европа. — Т. 3 / Под общ. ред. М.

В. Конотопова. — М.: Дашкови Ко, 2005. — С. 31—47; 48—61; 62—79.

405

ТЕМА 12. Еволюція ринкових систем господарств про-

відних країн світу (50—80-ті роки ХХ ст.)

У процесі вивчення даної теми слід усвідомити загальну логіку наукового пізнання соціально-економічних, політичних і ду- ховно-культурних закономірностей цивілізаційного розвитку суспільств провідних країн та їхніх національних економік. Крім того, необхідно розуміти еволюцію економічного розвитку як єдиної системи, яку розвивають багатомірні процеси та визначають різноманітні фактори.

З огляду на те, що предмет дисципліни переважно охоплює розгляд форм господарств та їх віддзеркалення в економічній думці, потрібно з’ясувати змістовне наповнення як першого, так і другого елементу, тобто форм і провідних концепцій різних економічних шкіл та напрямів.

Тож метою теми є вивчення особливостей еволюції ринкових систем господарств провідних країн світу в період 50—80-х років ХХ ст., з’ясування факторів розвитку цих систем та їхніх основних господарських форм з відповідною інтерпретацією знаними представниками економічної думки.

Основне завдання полягає у з’ясуванні нових якісних сторін, факторів і форм функціонування та розвитку досліджуваних суспільств, а також у ознайомленні з економічною думкою, яка відбиває ці складові розвитку Західної цивілізації. Аналіз історичної визначеності суспільства є першим кроком у конкретизації нашого предмета. Специфіку й ідентифікацію розвитку господарства та його форм необхідноокреслювати тавстановлювати за низкоюпроблем і процесів, які видбувались у 1950—1980-х роках. Серед них: трансформація та стабілізація фінансової сфери; посилення інтернаціоналізації; розвиток інтеграційних і започаткування глобалізаційних процесів; утворення та поширення наднаціональних інституцій управління світовим господарством; пролонгація науковотехнічного прогресу і розгортання сучасного етапу науковотехнічної революції; окреслення соціальної зорієнтованості ринкових суспільств за модифікації змішаних економічних систем; посилення потреби специфікації прав власності у формоутворювальних процесах господарювання; розвиток сучасних корпорацій у транс-

406

національних формах; адаптація неокейнсіанського, неокласичного, неоліберального, неоконсервативного та неоінституціонального напрямів економічної думки до реалій та викликів другої половини ХХ ст.

Усі зазначені процеси та явища, які становлять основу розвитку господарства Західної цивілізації даного періоду, потрібно опрацювати та пояснити за такими критеріями:

установлення передумов і (або) причин;

визначення суті, порядку перебігу, особливостей функціонування тощо;

виявлення наслідків, внеску у подальший розвиток. Достатньо повно цей період охарактеризовано в навчальному

посібнику [1]. Такожнеобхідноопрацюватиджерела [3; 7—9; 11].

12.1. Фактори розвитку ринкових економічних систем та економічна думка, що його відображає

Вивчення цього питання слід розпочати з загальної характеристики розвитку господарства суспільств Західної цивілізації, нових правил та способів вирішення нагальних проблем і викликів, що з’явились у другій половині ХХ ст. У логічній та хронологічній послідовності етапи розвитку Західної цивілізації у повоєнний період можна подати так: післявоєнна відбудова економік Західної Європи; бурхливе економічне зростання, розбудова суспільства загального добробуту, формування змішаних економік; реалізація ідеї людиноцентризму через створення системи соціального забезпечення; кризи середини 1970—1980-х рр. та засоби їх подолання. Розглядаючи цю послідовність, слід установити причини і наслідки кожної ланки, передати змістовне наповнення кожного процесу і явища.

Серед низки факторів впливу на розвиток суспільств Західної цивілізації слід акцентувати увагу на: фінансово-торговельному (трансформація фінансових інститутів), інтернаціональноінтеграційному (інтернаціоналізація виробництва та інтеграція господарських систем), науково-технічному та технологічному (розгортання сучасної науково-технічної революції), соціальнооптимізаційному (соціалізація як реалізація ідеї людиноцентриз-

407

му). Необхідно розкрити зазначені фактори та показати особливості їхньої дії в окремих країнах.

Для глибокої й об’єктивної оцінки нових тенденцій у розвитку світового господарства та господарств національних економік розвинутих країн доцільно з’ясувати суть наукових досліджень, в яких відображені зазначені процеси. Насамперед це стосується неокейнсіанського напряму, який виник унаслідок перетворення ортодоксального кейнсіанства на магістральний напрям світової економічної науки і теоретичне підґрунтя державного регулювання ринкової економіки.

Необхідно розглянути нові погляди, що відображали зміни в господарській діяльності. Зокрема, перегрупування основних напрямів економічної думки, яке полягало у втраті кейнсіанством ролі теоретичного лідера й актуалізації неокласичного напряму у вигляді економічного неоконсерватизму. Зміни, що відбулися в економічному розвитку провідних країн Заходу, по-новому поставили старе питання про оптимальне співвідношення державного регулювання та стихійних ринкових сил. Серцевиною неоконсерватизму стає монетаризм, який акцентує увагу на регулюванні економіки через сферу грошово-кредитного обігу.

Теоретичні засади соціального ринкового господарства розробляли представники неоліберального напряму, започаткованого в Німеччині в 1930-х роках під проводом професора Фрайбурзького університету В. Ойкена (1891—1950). Саме в цей період у найбільш благополучних країнах Заходу: США, Канаді, Японії, Великобританії, Франції, Західній Німеччині, Скандинавських та інших країнах — складається соціально-економічна система, яка поєднує ринкові принципи організації господарства з соціальними гарантіями і яку називають соціальним ринковим господарством. Необхідно всебічно розглянути суть і значення цих змін у господарській системі.

Питання інституціональної структури господарства, господарських форм та їх розвитку, економічного зростання, відносин власності та місця і ролі держави досліджуються в межах інституціонального напряму, новий етап розвитку якого випадає на розглядуваний період у формі неоінституціоналізму.

Вивчаючи аспекти трансформації фінансово-торговельної сис-

теми, необхідно з’ясувати основні завдання, що постали перед урядами розвинутих країн у післявоєнний період: стабілізація ці-

408

єї сфери економіки, уникнення руйнівних інфляційних процесів та сприяння світовій торгівлі. При цьому окремому аналізу підлягає план Маршалла та рішення, прийняті на Бреттон-Вудській міжнародній валютно-фінансовій конференції у 1944 році.

Вимагають особливої уваги проблеми модифікації валютних систем на основі аналізу їх еволюційного поступу від бреттонвудського періоду до ямайського. З’ясування характерних ознак цього процесу дасть можливість виявити причини як економічного зростання 1950—1960-х рр., так і економічної кризи 1970-х — початку 1980-х рр.

Також заслуговують на увагу нові організаційні утворення на міжнародному валютному ринку післявоєнного періоду: Міжнародний валютний фонд, а також Міжнародний банк реконструкції і розвитку, або Світовий банк. Для з’ясування їх виняткової ролі в економіці слід зосередитися на вивченні мети діяльності та функцій цих установ. У дальшому вивченні теми доцільно буде з’ясувати міру ефективності заходів зазначених установ у процесі розвитку світової системи господарства.

Абсолютно новим явищем починаючи з 80-х років ХХ ст. стає становлення і стрімке зростання фінансових ринків (валютних, фондових, кредитних). З’ясування причин та наслідків цього явища, а також аналіз впливу фінансового фактора на функціонування господарства на даному етапі — ще один аспект вивчення теми.

Наступним етапом вивчення процесів, що відбувались у фінансовій сфері, має стати розгляд впливу глобалізації на фінансові ринки та їх інтеграція. Завершити аналіз трансформаційних зрушень у фінасово-торговельній сфері треба, ознайомившись з теорією монетаризму М. Фрідмена (1912—2007). При цьому важливо розглянути економічні погляди вченого на визначальну роль грошового (монетарного) фактора в досягненні макроекономічної стабільності. Слід звернути увагу також на відмінну від кейсіанства наукову інтерпретацію монетаризмом природи та причин циклічності ринкової економіки.

Також важливо розкрити зміст монетарної антиінфляційної політики. Фрідмен ґрунтував її на суворому контролі держави над грошовою пропозицією та емісією. Треба розглянути основні інструменти монетарної політики, які базуються на неокласичному монетарному рівнянні. Важливо усвідомити й суть основного монетарного правила, яке передбачає відповідність щоріч-

409

ного приросту грошової маси щорічному приросту національного продукту. Згідно з цим правилом збільшення грошової маси за умов нормального стану економіки є оптимальним у межах приблизно 3—4 % на рік. Поясніть, чим обумовлена ця величина?

Значущим питанням дослідження теорії монетаризму є її реалізація в «рейганоміці». З’ясовуючи суть реалізації цієї теорії на практиці, слід установити позитивну дію окремих інструментів та заходів для економіки. Передусім ідеться про інфляцію і стабільність грошової одиниці. Детально теорію монетаризму викладено в працях її фундатора: Фридмен М. Количественная теория денег. — М., 1996., Фридмен М. Если бы деньгизаговорили. — М., 1998.

Під час розгляду наступного фактора впливу на розвиток гос-

подарства, а саме — інтернаціоналізації, євроінтеграції та глоба-

лізації — слід зосередити увагу на створенні нових міжнародних інститутів та органів, які регулюють різноманітні аспекти розвитку світової системи господарства, а також на поетапному формуванні регіональних та міжнародних блоків і угруповань, з’ясуванні функцій таких утворень та їхнього значення у просуванні господарських процесів у другій половині ХХ ст. Слід підкреслити активну позицію й роль США в цьому процесі та зупинитися на програмах світового економічного регулювання — «світового картелю», «всесвітнього альянсу», «всесвітнього уряду», розроблених американськими економістами. Безпосереднім предметом аналізу в цьому питанні є діяльність таких наднаціональних утворень, як МВФ та МБРР, а також ООН, МОП тощо.

Водночас слід пам’ятати, що головною ознакою впливу міжнародних економічних організацій на розвиток національних економік стає делегування низки регулятивних соціальноекономічних функцій від управлінських структур національних економік до централізованих наднаціональних структур з метою подолання асиметрії в економічному розвитку національних економік, стабілізації соціальної сфери. Необхідно і ознайомитися з поглядами провідних вчених, насамперед Дж. Вайнера, Дж. Міда, Р. Ліпсі, Я. Тінбергена, Т. Скітовскі, Б. Балаша, Г. Мюрдаля на зазначені проблеми.

Переходячи до розгляду наступного фактора впливу на розвиток господарства суспільств Західної цивілізації — науковотехнічної революції (НТР), слід згадати всі її етапи починаючи з промислового перевороту. Це допоможе зрозуміти причини поси-

410

лення впливу даного фактора із середини ХХ ст., його визначальну роль у житті людства. Потребують ретельного вивчення характерні ознаки НТР у 1950—1980-х рр., а також її дія на структурні зрушення в господарських комплексах розвинутих країн світу.

Прогрес науки і техніки, запровадження нових технологій стає визначальною ознакою даного періоду. Більше того, для нього притаманна революційна форма НТП, яка забезпечила більш високий ефект, великі масштаби і прискорені темпи розвитку національних економік Європейської цивілізації, а також США і Японії проти довоєнного періоду. Саме ця форма НТП втілюється в науково-технічній революції. Слід мати на увазі той факт, що НТР позначилась на різних сферах економіки, і в цьому аспекті на окрему увагу заслуговує «зелена революція», суть якої слід глибоко проаналізувати.

Проблематика віддзеркалення НТР в економічній думці висвітлюється детально та різнобічно. Треба розглянути американську теорію НТР, сформовану переважно П. Друкером, теорію «кібернетичної революції» Р. Тібольда, європейські концепції 50—60-х років С. Малле і А. Турена, теорію другої промислової революції Ж. Фурастьє, Р. Арона (1905—1983), а також Ф. Штернберга і Ж. Еллюля.

Далі потрібно дослідити таке явище, як соціалізація суспільств Західної цивілізації. При цьому слід зважити на активну реалізацію в даний період ідеї людиноцентризму. До аналізу соціальної підсистеми необхідно долучити демографічний фактор, з’ясувати причини та суть вибудовування урядами розвинутих країн соціальних запобіжників. При цьому слід пам’ятати, що в руслі сучасної цивілізаційної парадигми людина є центральною постаттю суспільства, його стрижнем та найбільшою цінністю. Про це свідчить діяльність таких інституцій, як ООН і МОП. На цьому етапі вивчення теми слід ознайомитись із Загальною декларацією прав людини, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.; Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права людини (ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1966 р.), а також цілою низкою конвенцій, ухвалених Міжнародною організацією праці.

Розвиток соціальних інститутів у 50—70-х роках ХХ ст. приводить до утвердження моделі соціального партнерства, що поширилась у межах країн західноєвропейської цивілізації і базува-

411

лася на механізмі правового регулювання договірного процесу між інститутами державної влади, місцевого самоврядування та організаціями, що репрезентують інтереси найманих працівників (профспілки), і представницькими об’єднаннями працедавців (підприємців). Для дальшої оцінки цієї моделі слід ознайомитися з концепцією соціального партнерства, що є одним з елементів теорії трансформації капіталізму (розроблена в 1950—1960-х рр. у межах інституціонального напряму такими вченими, як Р. Арон, Дж. Ґелбрейт).

Завершити вивчення першого питання треба розглядом впливу на господарське життя духовно-культурної сфери (підсистеми) суспільств Західної цивілізації. До принципово нових явищ, пов’язаних із серединою та другою половиною ХХ ст., у духов- но-культурній сфері належить виникнення такого феномену, як масова культура. Породження цього феномену та його дія на фо-

рмування масового суспільства і масового споживача становить суть цього питання. Важливо зрозуміти культурну ситуацію, що стала підсумком розвитку людства у другій половині XX століття, а також побачити новий портрет людини, що поєднувала в собі гуманізм і бездуховність, індивідуалізм і спробу подолання відчуження, пошук вищого сенсу свого існування і прагнення до нагромадження речей, втеча від світу, відчуття своїх сил і страх перед прийдешнім Апокаліпсисом.

Отже, з’ясувавши та вивчивши характерні риси, ознаки розвитку суспільств Західної цивілізації у 50—80-х роках ХХ ст., слід дійти висновку щодо сутності визначених тенденцій та їхніх імовірних наслідків.

12.2. Особливості змішаних ринкових систем та корпоративних форм господарств провідних країн світу

З’ясувавши суть економічної системи як загальнотеоретичної конструкції, слід установити передумови зародження змішаної економіки. Найважливішим у розумінні трансформаційних процесів, пов’язаних модифікаціями економічних систем ринкових суспільств, є окреслення суті і меж їхньої самокерованості. Тобто головну увагу слід зосередити на вивченні стану механізму координації ринкових систем. У зв’язку з цим потрібно відповісти на

412

питання — чому в повоєнний період продовжується функціонування системи регульованого капіталізму й далі поширюються ідеї дирижизму, кейнсіанства, інституціоналізму та збереження економічними системами ознак етатизації — державного втручання в економічні відносини?

З’ясовуючи роль держави в механізмі координації змішаних ринкових систем, насамперед потрібно опрацювати таблицю 12.3 «Фактори модифікації ринкової системи в напрямі державного регулювання — управління ринковими відносинами в межах змішаної економіки», розміщену в навчальному посібнику [1]. У таблиці показано зміну ролі держави на різних етапах формування ринку. Далі крім координаційної ролі держави в економічній системі слід виокремити інші її функції, характерні для розвинутих країн.

Беззаперечною є провідна роль держави у стимулюванні НТП та забезпеченні сприятливого інституціонального середовища. Теоретичне підґрунтя до усвідомлення державою власної ролі локомотиву НТП закладали різні вчені, але найбільший внесок зробили представники інституціонального напряму — У. Ростоу та Дж. К. Гелбрейт.

Уважно слід з’ясувати механізм координації ринкової системи, який вивчав англо-американський економіст Р. Коуз. Головною ідеєю цього представника інституціональної теорії є уявлення про фірму як організаційну структуру, що виступає не тільки як суб’єкт ринкових відносин, але і як своєрідний замінник ринку, його альтернатива. Для усвідомлення цієї думки вченого слід виявити основні аргументи на її користь. Матеріали стосовно цільової аргументації Коуза можна знайти у праці «Природа фірми: Походження, еволюція і розвиток» (за ред. О. Е. Вільямсона, С. Дж.

Вінтера, К., 2002).

Наступним кроком у вивченні змісту та характерних особливостей змішаної економіки розвинутих країн є ознайомлення з підходами відомих економістів до їх інтерпретацій. При цьому доцільно знати обґрунтування концепції типологізації економічних систем суспільства німецьким економістом В. Ойкеном (1891—1950), яка викладена у двох основних працях ученого: «Основи національної економіки» (1940) і «Основи принципів економічної політики» (1950). Слід розглянути твердження вченого, згідно з яким критерієм розмежування ідеа-

413

льних типів економічних систем є механізм координації взаємодії господарських одиниць, процес прийняття економічних рішень. Крім цього, слід ознайомитись із концепцією «двох систем» Дж. Гелбрейта, загальна суть якої зводиться до того, що національні економічні системи розвинутих країн Заходу фактично містять у собі дві системи — планову та ринкову. Змішана економіка, на думку вченого, опирається на серію законодавчо оформлених рішень, що сприяли забезпеченню повної зайнятості у Великобританії, Швеції, США та інших країнах.

Слід звернути увагу й на надзвичайне посилення в умовах структурної перебудови економіки — нового етапу НТР в країнах Західної Європи — впливу соціал-демократичних концепцій, головною з яких є концепція демократичного соціалізму. Концепція змішаної економіки — одна з провідних концепцій демократичного соціалізму другої половини ХХ ст., і саме тому її слід особливо відзначити, вивчаючи питання типологізації змішаних систем.

Проте, розглядаючи вагомі координаційни сили ринкового суспільства, що їх уособлювали держава та фірма, слід пам’ятати про те, що ринок залишається фундаментальною основою економік держав Заходу. Тому у 1950-х — середині 1970-х років, поряд з відходом від неокласичних, ліберальних канонів функціонування економічних систем, такі теоретики неокласичного напряму неоавстрійської школи, як Л. фон Мізес (1881—1973), Ф. фон Хайєк (1899—1992), і далі обстоювали їхню незаперечність. Варто з’ясувати погляди цих учених та пояснити й аргументувати їхнє трактування категорії ринок. За Мізесом, ринок — це сфера і форма співпраці людей, а за Хайєком, насамперед механізм поширення інформації.

Завершити вивчення сутності змішаної економіки доцільно розглядом основних її різновидів, зокрема: соціально-ринкового капіталізму, англосаксонського вільного ринкового капіталізму і державно-керованого капіталізму. Кожен із цих типів змішаної економіки був притаманний окремим розвиненим країнам. Тож наступним завданням у вивченні цього питання має стати розгляд

французької, англійської, шведської, американської, а також япон-

ської моделей змішаної економіки. Типи й основні риси змішаних економічних систем окремих країн формалізовано в табл. 12.4

414

«Типологізація та основні риси змішаних економічних систем провідних країн світу другої половини ХХ ст.», поданій у навчальному посібнику [1].

На окрему увагу заслуговує неоліберальна модель Німеччини. Для повнішого її розуміння перш за все слід ознайомитись із концепцією соціального ринкового господарства, закладеною в основу економічної політики Л. Ерхарда. (Суть реформ Л. Ерхарда як першопричини «економічного дива» Німеччини, розглядатиметься в наступному питанні теми.)

Завершити вивчення змішаних економік слід з’ясуванням причин їхньої дальшої системної трансформації у 50—70-х рр. ХХ ст.

Досліджуючи сутність корпоративних моделей другої половини ХХ ст., слід зазначити, що в цей період як у всьому світі, так і в межах Європейської цивілізації корпорація стає основною формою організації господарства, управління господарськими процесами.

Розглянувши визначення корпорацій, слід перейти до вивчення її типів та моделей, сформованих у другій половині ХХ ст. Аналізуючи американську, європейську та японську моделі корпорацій, необхідно застосовувати метод порівняння — установити їхні спільні та відмітні риси. Доповнити вивчення корпорацій слід їх характеристикою в економічній думці. Найзмістовніші дослідження в цьому напрямі здійснили О. Вільямсон, а також П. Друкер, Дж. Гелбрейт.

Важливим моментом у з’ясуванні суті основних форм організації господарства є характеристика відносини власності. Проблема відносин власності як у межах корпорацій, так і загалом у ринкових суспільствах даного періоду розглядається в концепціях теорії народного капіталізму, зокрема в концепціях дифузії власності (А. Берлі, Дж. М. Кларк та ін.) та управлінської революції (П. Друкер, Дж. Бернхем, Т. Ніколс).

Завершити розгляд питання слід ознайомленням з однією із ключових характеристик світогосподарських процесів 50—80-х рр. ХХ ст. — утвердженням транснаціональних корпорацій. При цьому слід пам’ятати, що цей процес розгортається переважно на двох рівнях: на рівні інтеграції національних економічних комплексів і на рівні комерційного середовища. З одного боку, транснаціоналізація на рівні відтворювальних комплексів країн має своїм ре-

415

зультатом створення нових ринкових систем, ширших можливостей для розвитку великомасштабного спеціалізованого виробництва, що становить об’єктивні передумови розвитку міжнародного бізнесу. З другого боку, транснаціоналізація за участі комерційних структур є економічним механізмом, який визначає нові пріоритети суспільного відтворення, цілі міжнародної політики держав, особливості й динаміку інтернаціоналізації господарського життя.

Розглядаючи ці процеси, слід з’ясувати основні причини виникнення транснаціональних корпорацій (ТНК), чинники, які з часом посилюють вплив подібних утворень. Важливим також є встановлення позитивних і негативних наслідків утворення й діяльності ТНК, а також засобів державного контролю за їх функціонуванням.

12.3. Економічна політика зростання та антикризова політика в реформуванні господарств окремих країн Західної Європи, США та Японії

Вивчення останнього питання теми передбачає з’ясування економічної політики окремих країн Західної Європи, США та Японії. Існують погляди зору на природу інтенсивного економічного зростання розвинутих країн, їхніх господарств, але перш ніж переходити до пояснень, слід ознайомитись із його основними показниками. Загалом потрібно визнати той факт, що збільшення світового промислового виробництва з 1948 до 1971 р. в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії.

Переходячи до розгляду економічної політики зростання, необхідно встановити головні цілі урядів розвинених країн і звернути увагу саме на ті, що ґрунтувались насамперед на кейнсіанських принципах, зокрема: забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Далі слід звернути увагу на фактори сприяння досягненню економічного зростання, а саме: поширення принципів взаємного співробітництва та соціального партнерства; об’єднання інтересів власників капіталу, працедавців, профспі-

416

лок; прогрес наукової організації праці; використання потенціалу менш розвинутих країн за посередництва ТНК тощо.

Для дальшої оцінки політики економічного зростання потрібно показати її відображення в теоріях економічного зростання. Проблеми економічного зростання особливо інтенсивно почали розроблятися після Другої світової війни, хоч особливої актуальності набули після кризи 1929—1933 рр. У цілому слід наголосити на тому, що із середини ХХ ст. теорії зростання утворили особливий напрям економічної науки.

З метою ознайомлення з теоріями економічного зростання в першу чергу слід виокремити найвпливовіші та найзначніші з них. Усі макроекономічні теорії крім суто пояснювального компоненту економічної дійсності мають практичну складову. Звідси постає завдання з’ясувати застосування центральних моделей, насамперед кейнсіанства, на практиці. У цьому плані особливо ретельно слід проаналізувати неокейнсіанську модель зростання Харрода—Домара, а також неокласичні теорії економічного зростання Р. Солоу та Дж. Міда. Важливо при цьому зрозуміти причини критики Р. Солоу неокейнсіанської моделі.

Дослідження умов і факторів економічного зростання означали трансформацію статистичного підходу в динамічний. З цього приводу доречно з’ясувати аргументацію неокласика Дж. Міда щодо можливості існування стійкої динамічної рівноваги. Доведення цього факту міститься в його праці «Неокласична теорія економічного зростання» (1961).

Окреме місце посідає дослідження американського вченого українського походження — С. Кузнеця (1901—1985). Він є фундатором інституціональної теорії економічного зростання. Важливою тезою його досліджень є те, що за сучасних умов економічне зростання залежить від внесків у «людський капітал» більшою мірою, ніж від інвестицій в уречевлений капітал. Отже, на підставі аналізу параметрів економічного зростання розвинутих країн у другій половині ХХ ст. необхідно довести або спростувати думку вченого.

Перш ніж перейти до вивчення теорії циклу, слід усвідомити, що у повоєнний період в умовах стрімкого, але нерівномірного зростання важливим завданням для провідних західних економістів стали дослідження економічного циклу в цілому, тобто в єдності чотирьох його фаз: кризи, депресії, пожвавлення та підне-

417

сення. Розуміння небезпеки для економіки бурхливих інфляційних бумів, прирівнювання їх до тривалих спадів обумовило розробку нової теорії циклічних коливань, зорієнтованої на регулюванні циклу на всіх його стадіях. Цей напрям досліджень започаткував Р. Харрод у праці «Торговий цикл» (1936) и продовжили П. Самюельсон та Дж. Хікс. Але найбільший внесок у її розробку здійснии кейнсіанець Е. Хансен.

Студентам для аналізу циклічності слід вибрати теорію циклу Е. Хансена, оскільки крім суто теоретичних питань автор пропонує заходи для достатньо виваженої економічної політики, або державної антициклічної політики, які застосовуються до сфери обігу, перерозподілу доходів. Для експерта в галузі макроекономіки знання змісту цієї політики є потужним потенціалом.

У цілому неокейнсіанське трактування циклу спирається на три концепції:

1) концепцію граничної ефективності капіталу, за якою стимули до інвестування зберігаються до того моменту, поки передбачувана норма прибутку перевищує норму відсотка або дорівнює їй;

2) концепція функції споживання, яка виражає таку залежність між споживанням і доходом, за якої частка споживання внаслідок більш повільного його зростання постійно знижується. Наслідком цього є підвищення потреби у капіталовкладеннях для підтримки попереднього темпу зростання. Функція споживання, у свою чергу, визначає величину мультиплікатора, що встановлює залежність між приростом інвестицій і приростом доходу;

3) концепцію акселератора, котрий слугує кількісним виразом «принципу акселерації», згідно з яким кожний приріст (або скорочення) доходу, попиту або продукції викликає більший приріст (або скорочення) інвестицій.

У ході дальшої еволюції економічної теорії традиційне кейнсіанство вже в 1950—1960-ті роки трансформувалось у школу, яку називають кейнсіансько-неокласичним синтезом. Протягом чверті століття після закінчення Другої світової війни ця школа лідирувала в макроекономіці, і тому треба вивчити її особливо докладно. Складниками кейнсіансько-неокласичного синтезу є макроекономічна модель Хансена—Самюелсона, багатофакторна модель економічного зростання Хікса—Хансена, а також крива Філіпса, названа за іменем англійського статистикаЕ. Філіпса(1914—1975).

418

Важливо з’ясувати, як теоретичні розробки провідних економістів утілюються на практиці. У першу чергу потрібно звернути увагу на так зване економічне диво Німеччини. Методологічні засади теорії «соціального ринкового господарства», що закладались авторами «теорії порядку» — представником німецького лібералізму В. Ойкеном, а також його послідовниками Ф. Бемом, В. Репке, А. Рюстовом, Л. Мікшером, А. Мюллер-Армаком, було розглянуто у попередньому питанні. Основою «економічного дива» стала реформа Л. Ерхарда — почесного професора факультету державного права Мюнхенського університету (у 1949 р., після утворення ФРН — міністр економіки, а з 1963 р. — канцлер ФРН). Утілював у життя реформу Ерхарда у 1950—1960-ті рр. канцлер К. Аденауер, і цей період у Західній Німеччини було названо «ерою Аденауера».

Аналізуючи становище Англії та Франції, слід зосередитися на елементах державного регулювання уряду лейбористів та економічному курсі Ш. де Голля.

Вивчаючи економіку США, слід установити причини світового лідерства цієї країни у повоєнний період. Для цього необхідно акцентувати увагу на чинниках економічного зростання та впровадженні НТР в економіку США у 1950—1970-ті рр. Важливо зазначити, що вирішальну роль у цьому питанні відіграло створення інституціонального середовища, сприятливого для НТР та дальшого економічного зростання. Серед основних його складових відзначаються: свобода підприємництва і особистості; повага громадян до закону; мобільність населення з метою більш раціонального розміщення ресурсів; відсутність особистої залежності людей та ін. Крім цього, потребують ретельного вивчення напрями структурної перебудови економіки США під впливом НТР.

Успішний приклад економічного поступу та зростання демонструвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись на економічного лідера Південно-Східної Азії. У вивченні «економічного дива» Японії слід насамперед виявити обмеження зростання економіки, а вже далі — реформи та їхню предметність. Також потрібно дослідити формування особливого типу японських фінансово-промисло-торгових груп «Міцуї», «Міцубіші», «Сумітомо», відмінних від європейських та американських прикладів. Ось їхні основні риси, які вимагають окремого аналізу:

існування чіткого поділу праці всередині кожної групи;

419

покладання фінансування та інвестування підприємств на власний банк групи;

покладання реалізації (збуту) продукції підприємств на власні торговельні компанії групи.

Визначаючи особливості «японського дива», слід також звернути увагу на особливі форми відносин праці та високий рівень

капіталовкладень у національному доході. Завершити розгляд економічних успіхів Японії слід вивченням політики держави щодо прискорення НТП.

Після з’ясування причин успіхів у економіках розвинутих країн світу у 1950—1960-х рр. необхідно пояснити кризи у 70—80-х роках ХХ ст. Особливо слід відзначити важкий перебіг структурної кризи, показати фактори, що викликали розбалансованість економіки, та ознайомитись із природою нового для тих часів явища стагфляції.

Основним висновком, якого потрібно дійти, є такий: глибокі наслідки кризи 1973—1975 рр. свідчили про те, що економічна система, яка склалась у повоєнний період і проіснувала до середини 70-х рр., себе вичерпала. Система державного регулювання економіки стала давати збої. У цей період почалася денаціоналізація багатьох галузей економіки капіталістичних країн, скорочувалися державні соціальні програми, зменшилось втручання держави в економіку. Виявилося, що попередня модель державного регулювання економіки, що ґрунтувалася на теоретикометодологічних засадах кейнсіанства, пережила себе. Детально проаналізувавши кризу кейнсіанства, слід окреслити пріоритети посткейнсіанства і нового кейнсіанства, а також звернути увагу на актуалізацію неокласики в економічній думці.

Неоконсервативні реформи державного регулювання — тетчеризм у Великобританії та рейганоміка у США — треба вивчити на завершальному етапі розгляду теми. Проте, перш ніж переходити до аналізу цих потужних економічних програм, необхідно розкрити суть теорій неоконсервативного напряму — економічної теорії пропонування (А. Лаффер, Дж. Гільдер) і теорії раціональних очікувань (Р. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес), які сприяли змістовному наповненню економічної політики урядів Великобританії та США. Стосовно економічної політики Р. Рейгана необхідно пам’ятати, що вона ґрунтувалася на рецептах неоконсерваторів і протягом 1980—1990-х рр. застосовувалась у всіх

420

розвинутих країнах Заходу. Програма М. Тетчер у Великобританії теж мала неоконсервативне підґрунття і подавалась як політика рівних можливостей для всіх. Для британців став переконливим її постулат про те, що всі працездатні громадяни мають самі себе забезпечувати. На завершення вивчення цих двох яскравих прикладів реформування слід порівняти дії урядів двох країн і встановити основні важелі їх успішного виходу з кризи.

Питання для перевірки знань

1.Поясніть значення плану Маршалла у повоєнній стабілізації фінасово-грошової сфери Західної Європи.

2.У чому полягають суть і вплив науково-

технічної революції на розвиток основних форм господарства розвинутих країн?

3.Чим обумовлена соціалізація суспільств Західної цивілізації у післявоєнний період?

4.Розкрийте відмінність між корпоративними формами Західної Європи, США і Японії.

5.Як характеризували корпорацію другої половини

ХХст. Дж. Гелбрейт, О. Вільямсон і П. Друкер?

6.Охарактеризуйте основні моделі змішаних ринкових економічних систем, сформовані у 50—60-х роках

ХХст., та поясніть їхню типологізацію відомими вченими.

7.Розкрийте зміст теорій економічного зростання. Як у них пояснюються економічні процеси у

межах господарств розвинутих країн у 50—70-х роках ХХ ст.?

8.Чим обумовлена актуалізація неоконсерватизму

всередині 70-х рр. ХХ ст.?

9.Порівняйте економічні політики тетчеризм та рейганоміку.

10.Чому кейнсіанська стабілізаційна політика виявилась неефективною в умовах стагфляції?

План семінарського заняття (3 год)

421

1.Стабілізація і дальший розвиток фінансовоторговельної системи. Монетаризм.

2.Інтернаціоналізація, євроінтеграція та глобаліза-

ція у світовій системі господарства.

3.Науково-технічна революція 50—70-х років ХХ ст. Концепції НТР.

4.Особливості змішаної економіки та механізму

координації систем розвинутих країн у 50—70-х рр.

ХХст.

5.Економічне зростання США. Теорії економічного зростання та циклу.

6.«Економічні дива» Німеччини і Японії. Теоретична база реформ.

7.Кризи національних економік та кейнсіанства у 70—80-ті роки ХХ ст.

8.Рейганоміка і тетчеризм та їх обґрунтування неоконсерваторами.

Теми рефератів

1. Еволюція світової валютної системи у другій по- ловині ХХ ст.

2.Формування інституційного середовища європейського простору під впливом плану Маршалла.

3.Місце та роль держави у системах господарства розвинутих країн у другій половині ХХ ст.

4.Використання теоретичних розробок Р. Коуза в поясненні функціонування механізму ринку.

5.Форми господарства суспільств Західної цивілі-

зації у другій половині ХХ ст.

6.Розвиток теорії монетаризму в другій половині

ХХст.: причини, застосування, наслідки.

7.Еволюція інституціоналізму в другій половині

ХХст.

8.Економічний, соціальний, політичний, правовий та духовно-культурний виміри людини у другій поло-

вині ХХ ст.

423

Власність

(домінантна форма власності на матеріальніресурси, засобивиробництва)

Свобода

(індивідуалістсько-конкурентні або кооперативно-групові цінності)

Держава

(ступінь державного втручання в економіку)

Інституції

(домінантні інституції)

Продуктивні сили

(рівень розвитку)

Розподіл

(сутність розподільного механізму)

Інші

Творче завдання 2. Зробіть порівняльну характеристику методологічних засад основних напрямів економічної думки (друга половина ХХ ст.):

Зразок тестових завдань

424

1. Установіть відповідність напряму економічної думки його представника і теорії в другій половині ХХ ст.

2.Встановіть причини та наслідки плану Маршалла:

А. — Причини Б. — Наслідки

1.Домінування протекціоністської політики в європейських країнах.

2.Відновлення економіки країн Західної Європи.

3.Відновлення колоніальних володінь.

4.Уповільнені темпи економічного розвитку країн Західної Європи.

5.Тимчасове припинення дії принципів економічного лібералізму.

6.Посуха та низький урожай сільськогосподарських культур у

країнах Західної Європи (1947).

7.Розширення світової торгівлі.

8.Скорочення міжнародного товарообігу.

9.Поляризація суспільств Західної Європи.

Література

1.Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / За ред. С. В. Степаненка. — К.: КНЕУ, 2008. — Розд. 12.

2.Бодров В. Г., Кредисов А. І., Леоненко П. М. Соціальне ринкове

господарство. — К.: Либідь, 1995.

425

3.Вее Г. В. История мировой экономики. 1945—1990: Пер. с фр. —

М.: Наука, 1994.

4.Гаврилюк О., Румянцев А. Економічна інтеграція в сучасному сві-

ті. — К., 1991.

5.Сорвина Г. Н. Экономическая мысль ХХ столетия: страницы истории.: Лекции. — М., 2000.

6.Доморацкая Э. И., Маклаков В. В. Государство и экономика во Франции. — М.: Наука, 1981. — С. 60—64.

7.Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Титаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Тита-

ренко. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 379—401.

8.Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. / За ред. В. Д. Бази-

левича. — 2-ге вид., випр. — К.: Знання, 2005. — Ч. 2. — С. 251—270.

9.История экономических учений (современный этап): Учебник /

Под общ. ред. А. Г. Худокормова. — М.: ИНФРА-М, 1998. — С. 15— 29.

10. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920— 1990 гг.: Учеб. пособие / Под ред. проф. А. Н. Марковой. — М.: ЮНИТИ, 1995. — С. 86—100.

11.Камерон Р. Краткая экономическая история мира. От палеолита до наших дней: Пер. с англ. — М., 2001. — С. 460—486.

12.Лортикян Э. Л. История экономических реформ: Мировой опыт

второй половины ХІХ—ХХ вв. — Харьков, 1999. — С. 182—193.

13.Манукян А. А. Проблемы послевоенного развития экономики капиталистических стран. — М.: Экономика, 1996. — С. 23-41.

14.Смирнова С. ФРГ: новый этап промышленного развития. — М.,

1990. — С. 18—30.

15.Эглад Х. О. Борьба гигантов: Экономическое соперничество Ев-

ропы, США, Японии. — М., 1986. — С. 12—45.

16.Юхименко П. І., Леоненко П. М. Економічна історія: Навч. посіб.

—К.: Вікар, 2004. С. 224—247.

17.Япония: экономическое чудо / Н. Л. Дружинин. — СПб, 2003. —

С. 25—58.

ТЕМА 13. Функціонування національних господарств у

системі глобальної економіки (90-ті роки ХХ ст. — початок ХХІ ст.)

Дана тема є завершальною, а тому вкрай важливою у вивченні функціонування національних господарств зарубіжних країн у

426

системі глобальної економіки наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. Під час вивчення даної теми студенти повинні з’ясувати основні тенденції розвитку національних економік суспільств Європейської цивілізації та світового господарства за умов третьої, сучасної, НТР, яка набула ознак спочатку технологічної, а потім інфо- рмаційно-технологічної революції, та їх відображення в основних напрямах сучасної економічної теорії. Зокрема йдеться про подальший розвиток сучасного інституціоналізму — неоінституціоналізм (теорія прав власності та транзакційних витрат) та нового інституціоналізму (теорія ігор, теорія неповної раціональності, економіка угод) і сучасного інституційно-соціального напряму (соціально-інституціональні технократичні концепції, теорія постіндустріального суспільства, теорія постекономічного суспільства).

Економіка останнім часом дуже динамічно розвивається і набуває нових ознак — постіндустріальної, сервісно-інформаційної економіки. Отже, головною метою теми є аналіз господарських змін, які відбулись у сучасній змішаній господарській системі під впливом інформаційно-технологічної революції, глобалізації, інтеграції, та відображення цих процесів в економічній думці.

13.1. Глобалізація та її вплив на національні господарства

У цьому питанні необхідно розглянути п’ять основних проблем, а саме: посилення інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства; посилення ролі транснаціональних корпорацій; основні тенденції економічного розвитку США та Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції; утвердження інноваційного розвитку та венчурного капіталу як нових ознак сучасної економіки; інтеграція Європи та особливості розвитку національних економік в її умовах.

У вивченні цього питання особливу увагу слід приділити висвітленню нових характерних рис та тенденцій світового економічного розвитку, а саме: посиленню глобалізаційних процесів; поглибленню інтеграційних процесів; виникненню і домінуванню транснаціональних корпорацій; розгортанню інформаційнотехнологічної революції; становленню постіндустріального суспільства та нової, постіндустріальної сервісно-інформаційної еко-

427

номіки; зміні в домінуванні теоретичних систем, зокрема посиленню ролі і значення інституціональної економічної теорії, суттєвим геополітичним змінам тощо.

Аналізуючи посилення інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства, треба показати, що останнє дедалі більше постає як неділиме глобальне ціле, в якому постійно формуються й відбуваються різнопланові та різноспрямовані процеси. Потрібно наголосити, що глобалізаційні процеси посилюються на трьох рівнях одночасно — на регіональних, субрегіональних та на глобальному рівнях. Разом із цим необхідно довести, що головною особливістю сучасного етапу глобалізації є становлення макроцивілізації, коли та чи інша країна певною мірою змогла сприйняти ідеї постіндустріального суспільства, та розглянути найхарактерніші риси сучасного господарства.

Вивчаючи проблеми глобалізації, необхідно звернути увагу на те, яким чином глобалізація виявляється на різних рівнях — на рівні окремої компанії, галузі, країни чи всього світового господарства. Також важливе значення мають основні показники, що визначають ступінь інтегрованості економік різних країн у глобальну економіку (відношення зовнішньоторговельного обігу до ВВП, прямі іноземні інвестиції, потік платежів роялті в країну з країни, пов’язаних з трансфертом технологій). Студенти мають навести статистичні дані зазначених показників.

Пояснюючи посилення інтернаціоналізації та консолідації у світовому господарстві, необхідно звернути увагу на нові основні суб’єкти, що кардинально впливають на світогосподарські процеси: міжнародні організації — МВФ, Світовий банк та інші; країни «великої вісімки» — G 8 та інші. При цьому слід констатувати, що глобалізація стала фактором постійної дії у внутрішньому й міжнародному економічному житті.

Ще однією із найвідмітніших особливостей сучасного етапу світогосподарського розвитку є дедалі більший масштаб діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК), які в господарстві розвинених країн відіграють головну роль у глобалізації сучасного економічного життя. Перш за все це виявляється в значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Характеризуючи механізми функціонування ТНК потрібно дати відповіді на питання: які причини появи ТНК? як це пов’язано з використанням у виробництві сучасних технологій?

428

яким способом і за рахунок чого ТНК руйнують кордони між національними ринками товарів, капіталів і робочої сили?

Вагомим аргументом зростання ролі ТНК у сучасному світі є висока динаміка обсягів прямих іноземних інвестицій, які функціонально забезпечують контроль і механізми володіння закордонними виробничими об’єктами. Розглядаючи процес становлення та розвитку транснаціонального капіталу і ТНК як форми його функціонування, зверніть увагу на основні етапи, пов’язані з формами експансії та напрямами торговельно-виробничої діяльності ТНК. При цьому потрібно відповісти на питання: скільки цих етапів? що вони собою являють і чим характеризуються? що собою являє сучасний (третій) етап функціонування ТНК? коли він розпочався і якими процесами характеризується?

Потрібно розкрити основні тенденції становлення сучасних глобальних ТНК четвертого покоління, якими є: вплив науковотехнічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу; особливості інноваційної діяльності ТНК; прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що їх використовують ТНК. Функціонування сучасних ТНК відбувається в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків, які, з одного боку, створюють зовнішнє середовище для їхньої діяльності, а з другого — самі є результатом такої діяльності.

Отже, дослідження транснаціональних корпорацій приводить до висновку, що за своєю суттю вони є також агентом глобалізації світової економіки і що одним із центральних моментів їхньої діяльності є транснаціоналізація як процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК, яка призводить до дуже високого, небаченого досі рівня взаємозалежності країн.

Зважаючи на те що ТНК сьогодні є найдинамічнішим структурним складником світової економіки, а за своєю мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків і організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони суттєво перевищують національні або регіональні організаційно-господарські форми, необхідно орієнтуватись у розмаїтті видів (приватні та громадські) підприємницьких структур, які функціонують у світовому ринковому середовищі і в яких виявляються відмінності організаційногосподарських форм. Саме групу громадських форм і становлять корпорації, особливості яких визначено в табл. 13.1 навчального посібника [1].

429

Характеризуючи центральний аспект першого питання — основні тенденції економічного розвитку США та Великої Британії на етапі інформаційно-технологічної революції, потрібно виходити з того, що в США до початку 1990-х років здійснювався перехід до консервативної моделі економічного зростання, яка доповнила неокейнсіанську концепцію розвитку. Слід звернути увагу на те, що в основі суттєвих зрушень, що відбулися на початку 1980-х рр. у західній економічній науці в бік різкого посилення в ній консервативних тенденцій і течій та відходу від помірного буржуазного реформізму, безсумнівно, лежали глибинні соціально-економічні процеси об’єктивного характеру. Необхідно враховувати, що поворот вправо західної економічної науки і всієї суспільної ідеології, що відбувся наприкінці ХХ ст., породжений перш за все серйозними об’єктивними труднощами, на які наштовхнулися капіталістичне суспільство та економіка і які, наростаючі лавиноподібно, набули особливо гострого характеру на межі 70—80-х років ХХ ст. У розгляді господарських процесів і явищ цього періоду перевагу слід віддати економічній політиці та практиці господарювання президентів Б. Клінтона та Дж. Буша (молодшого). Зверніть увагу на те, що ідеологічним підґрунтям практичних перетворень адміністрації Б. Клінтона були теоретикометодологічні засади неоконсервативного напряму економічної теорії. А щодо умов Великобританії, то, як показав досвід, тетчеризм, на відміну від рейганоміки, виявився достатньо ефективним. Британська модель неоконсерватизму довела свою спроможність «осідлати» третю хвилю НТР і домогтися перебудови та модернізації економіки.

Ще однією важливою проблемою, що розглядається в першому питанні, є інновація та венчур як якісна мікроекономічна риса сучасної економіки. Інновація є результатом втілення науковотехнологічних удосконалень в економічну практику, має прикладний характер, а отже, і безпосередній економічний ефект — надприбуток, хоч і тимчасовий. Що розуміють під поняттям інновація? Для відповіді на це питання треба знати різноманітні класифікаційні ознаки інновацій, зокрема, за галузевою належністю та інфраструктурну. Важливе місце в сучасній інноваційній сфері посідає також інфраструктурна складова.

Прикладом дедалі вищої ролі науки у зміні структури виробництва в умовах сучасної інформаційно-технологічної революції

430

є поява і значне поширення нових високоризикових інноваційнотехнологічних форм ведення бізнесу, серед яких з’являється і стрімко розвивається нова організаційна форма поєднання науки з виробництвом — венчурна фірма.

Треба розуміти, що ця нова господарська форма в інноваційній сфері виникає як втілення тенденцій деконцентрації виробництва, коли перевага починає віддаватись інтенсивному типу кооперації. Венчурна фірма як ризикове господарство повною мірою відповідає інституціональній природі теорії фірми Р. Коуза, оскільки передбачає оптимальне співіснування підприємств і організацій різного масштабу на основі венчурного фінансування інноваційного процесу.

Кінцевою частиною першого питання є міжнародна економічна інтеграція. Тут основну увагу слід приділити розгляду інтеграції Європи та особливостям економічного розвитку за її умов. Тут необхідно зазначити, що одним з найважливіших факторів економічного розвитку як у повоєнний період, так і на сучасному етапі є інтеграційні процеси, що відбуваються у різних формах, зокрема економічна інтеграція. Треба пам’ятати, що поглиблення інтеграційних процесів відбуваються на різних рівнях — як на регіональних, так і на субрегіональних, прикладами яких є Європейський Союз, НАФТА, Азіатсько-Тихоокеанський регіон.

Характеризуючи сучасні інтеграційні процеси на прикладі Європейського Союзу, потрібно враховувати логіку поступового їх розгортання, поступового проходження якісно нових етапів у розвитку: зони вільної торгівлі, митного союзу, спільного ринку, економічного союзу і, нарешті, економічного та валютного (монетарного) союзу, чи повного економічного союзу. Студенти мають знати, яка країна і коли ввійшла до складу ЄС та яку роль вона у ньому відіграє. Чим має завершитися сучасний етап європейської інтеграції? Яку роль у сучасному світовому господарстві відігарає Європейський Союз і як ця роль змінюватиметься надалі? Відповіді на ці питання студенти знайдуть, зокрема, унавчальномупосібнику [1].

Проте слід усвідомлювати, що поглиблення економічної інтеграції в будь-якому регіоні світу обумовлює створення наднаціональних органів, які повинні координувати зусилля різних країн і формувати механізм для цивілізованого розв’язання спірних питань, що, природно, дещо обмежуватиме дії національних урядів.

431

13.2.Особливості НТР кінця ХХ — початку ХХІ ст. та її вплив на світове та національні господарства

У цьому питанні слід опрацювати такі проблеми: передумови, суть і наслідки науково-технічної революції останньої третини ХХ — початку ХХІ ст.; теорія постіндустріального суспільства (та її основоположники); теорія інформаційного суспільства; основні риси постіндустріальної економіки; зміна характеру та посилення впливу детермінант економічного розвитку. Центральною з цих проблем є суть і наслідки інформаційно-технологічної революції кінця ХХ — початку ХХІ ст.

Зверніть увагу на те, що розгляд інформаційно-технологічної революції тісно пов’язаний як з історією економіки, так і з історією економічної думки. Сучасна, третя, НТР за своїм характером переросла в технологічну, а з посиленням процесу комп’ютеризації та розвитку інформаційних телекомунікаційних технологій, зокрема Інтернету, за словами Мануеля Кастельса, перетворилася на інформаційно-технологічну революцію. З’ясуйте основні ознаки цього інформаційно-технологічного перевороту.

З точки зору позитивного аспекту це призвело до зміни галузевої структури виробництва та зміни структури зайнятості, а в кінцевому підсумку — до становлення постіндустріального суспільства і нової, постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки у найбільш розвинених країнах.

Відповідно зміни в господарській практиці відбились в економічних теоріях — теорії трьох хвиль цивілізації суспільства та суперіндустріального суспільства Е. Тоффлера, теорії постіндустріального суспільства Д. Белла, різноманітних теоріях інформаційного суспільства, теоріїпостекономічного суспільстваВ. Іноземцеватощо. Зі змістом цих теорій студентам слід ґрунтовно ознайомитися.

Необхідно звернути увагу на те, що в новому суспільстві починає домінувати новий вид влади в суспільстві, а отже, і в економіці — влада інформації та знань, яка стає всеосяжною. У зв’язку з цим треба з’ясувати, на зміну яким попереднім видам влади приходить влада знань та інформації, і що їх символізує? Важливо знати особливі риси, якими характеризується сучасна інформаційнотехнологічна революція. Неодмінно слід засвоїти один з найголов-

432

ніших результатів інформаційно-технологічної революції — зміну структури виробництва та структури зайнятості.

Проаналізувавши теоретико-методологічні засади теорії постіндустріального суспільства та теорії трьох хвиль цивілізації, зверніть увагу на зміну домінантному стану вторинного сектора економіки — переробної промисловості та будівництва — прийшов третинний сектор економіки — сфера послуг. На основі матеріалу навчального посібника [1] дослідіть динаміку зайнятості й виробництва у відносних показниках у вторинному, третинному, а також четвертинному (інформаційному) секторах економіки.

Дальший розвиток системи ідей індустріального суспільства втілився в теорію постіндустріального суспільства. Зверніть увагу на два основні варіанти концепції постіндустріального суспільства

— ліберальний (американська модель — Д. Белл, Дж. Ґелбрейт, Е. Тоффлер та інші) та радикальний (європейська модель — Р. Арон, Ж. Фурастьє, М. Кастельс та інші). Розгляньте фактори, що сприяли переходу до постіндустріального суспільства та постіндустріальної — сервісно-інформаційної — економіки.

Утворення постіндустріального суспільства пов’язано перш за все з тими змінами, що відбулися в економіці, соціальній структурі й обумовлені новою роллю науки та техніки. Студенти повинні простежити, як відбувається докорінна зміна структури виробництва (панування третинного та четвертинного за межами третинного секторів) та структури зайнятості (значна частка зайнятих, яка має тенденцію до зростання, припадає на третинний та четвертинний сектори сервісно-інформаційної економіки) танаслідкитаких змін.

Зі змістом теорії постіндустріального суспільства необхідно знайомитись, опанувавши систему поглядів Д. Белла, творця цієї теорії. Проаналізуйте можливі зміни, які можуть відбутись у суспільстві в найближчі десятиліття перш за все в результаті розгортання вже помітних тенденцій випереджального зростання сфери послуг та інформації, набуття наукою нової ролі та перебудови суспільства, організованого за «економізованою» моделлю у напрямку моделі «соціологізованої».

Теорію інформаційного суспільства варто розглядати як складову теорії постіндустріального суспільства. З’ясуйте конкретні положення теорії. Свого дальшого розвитку теорія постіндустріального та інформаційного суспільства набула в теорії постеко-

433

номічного суспільства В. Іноземцева. Поряд з аналізом сучасних інституційно-соціальних теорій, важливо охарактеризувати сучасне господарство провідних країн світу та встановити основні риси постіндустріальної економіки.

Також необхідно розуміти, що у зв’язку з розвитком постіндустріальної економіки у виборі і здійсненні професійної діяльності в різноманітних її секторах різко підвищується значення мотивації. Розгляньте фактори, що визначають напрям та інтенсивність модифікації стимулів і мотивів працівників до праці. Проаналізуйте наведені у навчальному посібнику [1] статистичні дані та з’ясуйте, як саме на мотивацію впливає прагнення до освіти.

Отже, можна констатувати, що процеси, які розвинулись у сучасному постіндустріальному світі, об’єктивно не стільки обмежують споживання матеріальних благ, скільки витискають матеріальні стимули до їх виробництва мотивами до самореалізації особи, нарощування інтелектуального потенціалу і максимального його розкриття в суспільно-значимій діяльності. Кінець ХХ — початок ХХІ ст. ознаменувалися народженням і зміцненням якісно нової тенденції, коли і прогрес інформаційного виробництва, і характер постіндустріальної господарської системи виявляються залежними від потреби людини в самореалізації як у виробництві, так і в споживанні. Детально зупинитися на основних формах вияву нової мотивації (самореалізація за межами виробничого процесу, нематеріально обумовлена діяльність у межах виробництва тощо). Зверніть увагу на суттєву зміну вимог до людини і характеру її професійної діяльності. Чим викликане формування нового працівника — «асоційованої людини», для якої важливо володіти творчим мисленням?

І наприкінці розгляду цього питання треба проаналізувати зміну характеру та посилення впливу детермінант економічного розвитку, зокрема загострення демографічної ситуації у світі, суперечливість у використанні ресурсних потенціалів у національних економіках за умов глобалізації та зміни клімату.

13.3. Інституціоналізм та зростання його значення під впливом змін у господарській практиці

434

Це питання хоч і розглядається останнім у темі, але має далеко не останнє значення, що обумовлено впливом інституціональної економічної теорії на господарський розвиток зокрема і функціонування економіки загалом.

Характеризуючи етапи еволюції, методологічні особливості та структуру інституціонального напряму в другій половині ХХ ст., потрібно спиратися на знання, здобуті під час вивчення теоретикометодологічних засад неокласики, і виходити з того, що починаючи з 1950—1960-х рр. саме в межах неокласичної течії формується новий науковий напрям, який передбачає поєднання економічної теорії та інших суспільних наук. Цей напрям називають неоінституціоналізмом, а інституційно-соціологічний напрям, що виник на початку XX ст., вважається «старим» інституціоналізмом. Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія був визнаний у 80—90-х рр. ХХ ст.

Особливу увагу потрібно звернути на теоретичні надбання основних представників неоінституціоналізму — Нобелівських лауреатів Рональда Гаррі Коуза та Дагласа Норта і Олівера Вільямсона. Студенти мають знати основний зміст їхніх праць — «Природа фірми» (1937), «Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки» (1990), «Економічні інституції капіталізму. Фірми, маркетинг, укладання контрактів» (1985).

Необхідно з’ясувати, які фактори обумовлювали посилення інтересу до інституціональної теорії загалом та неоінституціонального напряму зокрема та перетворення останнього на один із провідних напрямів світової економічної думки. Чому «старі» інституціоналісти залишились аутсайдерами світової спільноти вче- них-економістів, а неоінституціоналісти змогли стати її фаворитами, про що і свідчать списки Нобелівських лауреатів з економіки за останні роки. Також потрібно звернути увагу на структуру сучасного інституціоналізму та шляхи його еволюції у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Поряд із цим слід пам’ятати, що неоінституціоналізм має два напрямки — неоінституціональну економіку та нову інституціональну економіку. Незважаючи на майже ідентичні назви, ці два напрями мають принципово різні підходи, сутнісність яких треба проаналізувати.

Важливо з’ясувати, що в більшості напрямів неоінституціоналізму акцент робиться на правових аспектах економічного життя.

435

Відповідно до контрактної (договірної) парадигми неоінституціоналізму будь-які відносини між людьми розглядаються як взаємовигідний обмін, що закріплюється певними зобов’язаннями сторін. Саме способи регламентації договірних відносин визнаються найважливішою економічною інституцією.

Також необхідно опанувати предмет вивчення певних концепцій неоінституціональної економічної теорії, яким є інституційне середовище, тобто фундаментальні політичні, соціальні та юридичні правила, у межах яких відбуваються процеси виробництва та обміну (конституційне, виборче, майнове та контрактне право та ін.). Ці концепції репрезентовані у публічній та приватній сферах, до яких відповідно належать теорія суспільного вибору (Джеймс Б’юкенен, Гордон Таллок, Менкур Олсон), в якій наголошується на втратах, що породжуються діяльністю політичних інституцій, теорія прав власності (Рональд Коуз, Армен Алчіан, Гарольд Демсетц, Річард Познер), яка бачить виграш у добробуті, що його забезпечують правові інституції (судова система тощо).

З’ясовуючи методологічні особливості неоінституціоналізму, слід показати, що вони обумовлюються вихідними теоретичними джерелами: традиційним інституціоналізмом та неокласикою. Неоінституціоналізм, на відміну від старого американського інституціоналізму, активно використовує такі провідні елементи неокласичної моделі ринкової поведінки, як раціональний вибір та прагматизм, методологічний індивідуалізм, концепція «економічної людини», максимізація корисності тощо.

Необхідно усвідомити, що вчення про трансакційні витрати має основоположне, фундаментальне значення в неоінституціоналізмі. Про це свідчить, зокрема, таке: неоінституціоналісти вважають, що неокласична теорія звужує можливості свого економічного аналізу через те, що враховує лише трансформаційні витрати і не розглядає витрати взаємодії між людьми — трансакційні витрати. Зважте на те, що неоінституціональна теорія характеризує людину реалістичніше, бо враховує також опортуністичну поведінку.

Аналізуючи зміст нової інституціональної економіки, необхідно зрозуміти, що вона відбиває спробу створити нову теорію інститутів, не пов’язану з попередніми постулатами неокласики і репрезентовану теорією ігор, теорією неповної раціональності та економікою угод.

436

Розгляд неоінституціональної економічної теорії є логічним після загальної характеристики сучасного інституціоналізму, сучасних інституційно-соціальних концепцій та постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки. Тут послідовно досліджуються три центральні проблеми: теорія прав власності та трансакційні витрати, теорема Р. Коуза, теорія суспільного вибору.

З’ясуйте такі питання: що таке трансакційні витрати? у чому полягає їхня суть? чим вони відрізняються від іншого виду витрат (виробничих чи трансформаційних)? як еволюціонувала теорія трансакційних витрат від Р. Коуза до його послідовників (Кеннет Ерроу, Джордж Стіглер, Армен А. Алчіан, Гарольд Демсетц, Олівер Вільямсон), які вийшли на наступний рівень абстракції, об’єднавши в одну категорію витрати функціонування фірми та ринку і протиставивши їх трансформаційним витратам?

Р. Kоуз визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку. Простежте еволюцію цього поняття і з’ясуйте загальноприйняте визначення трансакційних витрат та проаналізуйте на типових прикладах дію трансакційних витрат. Але слід зазначити, що в сучасній економічній теорії трансакційні витрати мають безліч трактувань, іноді навіть діаметрально протилежних. Важливо звернути увагу на те, що у зв’язку з виникненням трансакційних витрат з’являється і функціонує трансакційний сектор економіки.

З теорією трансакційних витрат та трансакційним сектором економіки тісно пов’язані майнові права та теорія прав власності. Р. Коуз продемонстрував, що точність і сила аналізу можуть поліпшитись, якщо його здійснювати, оперуючи правами на використання товарів, тобто «майновими правами», а не самими товарами. Р. Коуз доходить висновку, що визначення майнових прав та їх розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів та інших правил безпосередньо впливають на економічні рішення та їхній результат. Більше того, майнові права — це основний компонент в аналізі інституціональної структури економіки.

Важливим у розгляді цього питання є з’ясування того, що у праці «Природа фірми» Р. Коуз сформулював два питання, які рідко були об’єктами безпосереднього економічного аналізу, тобто не мали чіткої відповіді, а саме: чому економічні організації репрезентовані фірмами та чому кожна фірма має свою визначену

437

величину? Яких висновків доходить Р. Коуз і як вони пов’язані з трансакційними витратами та їхніми обсягами?

Помітне місце в теорії трансакційних витрат належить дослідженню проблеми опортунізму. Розкрийте зміст двох основних форм опортуністичної поведінки — ухиляння та здирство. З’ясуйте, в яких випадках вони виникають, проілюструйте це на прикладі постконтрактного опортунізму.

З’ясуйте зміст економічної теорії прав власності, проаналізувавши погляди А. Алчіана та Г. Демсетца, охарактеризуйте її головні аспекти: визначення, або «специфікацію», прав власності з позиції суспільства (правила гри) і з позиції індивідуальних агентів («пучки правомочності») та проблему захисту прав власності.

Теорема Коуза пов’язана з заснованим цим ученим новим напрямом економічної науки, який дістав назву «проблема соціальної вартості» і випливає зі змісту праці «Проблеми соціальних витрат» (1960). Ця праця спростовувала панівну в економічній тeopiї тенденцію всюди, де тільки можна, шукати так звані провали ринку та закликати до державного втручання з метою їх подолання. У ній він дав також новий поворот дискусії про значення прямої взаємодії між фірмами та домашніми господарствами. З’ясуйте, які висновки зробив Коуз.

Зверніть увагу на те, що саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву «теорема Коуза», яка проголошує, що «якщо права власності чітко визначені i трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) залишатиметься незмінною й ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності».

Сьогодні теорема Коуза, присвячена проблемі зовнішніх ефектів (екстерналій) вважається одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного періоду. Розгляньте приклади негативних та позитивних екстерналій. Проаналізуйте основні чотири теоретичні й практичні висновки, що випливають з теореми Коуза. Обґрунтуйте значення теореми Коуза для пострадянських країн у їхніх суспільних та економічних трансформаціях.

Поряд з теорією прав власності та теоремою Коуза, також неабияке значення для пострадянського простору має теорія суспільного вибору, пов’язана з використанням методології неокласичної економічної теорії для вивчення політичних процесів і феноменів. Теорія суспільного вибору як галузь економічної нау-

438

ки вивчала питання оподаткування та державних витрат у контексті проблем надання суспільних благ. Надалі даний напрямок економічної науки значно розширив сферу свого аналізу, і сьогодні його можна розглядати як «економічну теорію політики». Студенти мають визначити етапи розвитку теорії суспільного вибору та її три особливості, що характеризують розроблювані на її основі аналітичні схеми.

Також потрібно розглянути погляди представника так званої вірджинської школи в економічній теорії, засновником і визнаним лідером якої є американський економіст Дж. Б’юкенен, нагороджений 1986 року Нобелівською премією з економіки за дослідження договірних та конституційних засад теорії прийняття економічних та політичних рішень. Терба показати, синтез яких наукових напрямів спричинив виникнення теорії суспільного вибору, та на які три основні передумови вона спирається. Основними сферами аналізу цієї теорії є сам виборчий процес, діяльність депутатів, теорія бюрократії, політика державного регулювання.

Зверніть увагу на те, що Дж. Б’юкенен запропонував нову концепцію організації політичного ринку для досягнення згоди в суспільстві. У межах «політичного обміну» він виділив два рівні суспільного вибору: розробку правил та процедур прийняття політичних рішень, сукупність яких Б’юкенен назвав конституцією політичної економії, та практичну діяльність держави та її органів на основі прийнятих правил та норм.

Потрібно з’ясувати роль держави з погляду представників теорії суспільного вибору, на думку яких держава повинна виконувати охоронні функції і не брати участь у господарській діяльності, а суб’єкти господарювання повинні укладати угоди без регламентації з боку держави.

Наведіть остаточний висновок вірджинської школи: якщо уряд за своєю природою не в змозі діяти в інтересах усього суспільства, то ліпше обійтися без його участі. Обґрунтуйте цей вислів. Перелік «провалів» держави логічно завершує теорію суспільного вибору, коли держава (уряд) неспроможна забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів. Про які провали держави йдеться?

439

Питання для перевірки знань

1. Що таке економічна глобалізація, який її вплив на національні господарства та на яких рівнях вона відбувається?

2.Що таке міжнародна економічна інтеграція та які етапи у своєму розвитку проходять міжнародні інтеграційні процеси?

3.Назвіть основні міжнародні регіональні й субрегіональні економічні інтеграційні об’єднання та визна-

чте етап, на якому перебуває європейська економічна інтеграція.

4.Що таке транснаціональні корпорації та які сучасні тенденції їх становлення?

5.У чому полягає суть інформаційно-технологічної революції кінця ХХ — початку ХХІ ст., які її передумо-

ви та наслідки?

6. Визначте теоретико-методологічні особливості, структуру та етапи еволюції інституціональної економічної теорії у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

7.Охарактеризуйте методологічні засади теорії постіндустріального суспільства, етапи її розвитку та назвіть основних представників.

8.Що собою являє постіндустріальна сервісноінформаційна економіка, які її характерні ознаки та

фактори розвитку?

9.Які основні проблеми досліджує економічна теорія прав власності?

10.Розкрийте зміст теореми Коуза.

11.Розкрийте основні положення теорії суспільного вибору.

12.Що таке венчурна форма господарювання в інноваційній сфері та які види контрактів про венчурне

фінансування існують?

План семінарського заняття (2 год)

1. Світова економічна глобалізація, її суть, рівні та вплив на національні господарства.

440

2. Передумови, суть і наслідки інформаційнотехнологічної революції 60-х рр. ХХ ст. — початку ХХІ ст.

3.Особливості економічного розвитку Європи за умов інтеграції.

4.Теорія прав власності та трансакційних витрат.

Теорема Р. Коуза.

5. Теорія суспільного вибору та її теоретикометодологічні особливості.

Теми рефератів

1. Транснаціональні корпорації в умовах глобалізації та їхній вплив на національні економіки.

2.Характеристика відмінностей у поглядах представників «старого» інституціоналізму та неоінституціоналізму.

3.Проблеми трансформації суспільства та теорія техноструктури Дж. Ґелбрейта.

4.М. Кастельс про зміст сучасної інформаційно-

технологічної революції.

5. Етапи міжнародної економічної інтеграції та її сучасний стан у Європі.

Питання для самостійного вивчення

1.Теоретико-методологічні особливості неота нового інституціоналізму.

2.Теорія постіндустріального суспільства та її основоположники про витоки сучасної інформаційно-технологічної революції. Д. Белл.

3.Характерні риси та фактори розвитку постіндустріальної сервісно-інформаційної економіки.

4.Інновація та венчур як якісна мікроекономічна риса сучас-

ної економіки.

441

Творче завдання

1. Зробіть порівняльну характеристику поглядів представників інституційно-соціальних теорій, заповнивши таблицю.

Зразки тестового завдання

1. Визначте, коли та якими країнами було створено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС)?

1. 1951; 2. 1957; 3. 1967; 4. 1973; 5. 1981; 6. 1986; 7. 1995; 8. 2004.

Великобританія; Латвія; Австрія; Литва; Бельгія; Греція; Естонія; Данія; Чехія; Ірландія; Іспанія; Угорщина; Італія; Польща;

442

Люксембург; Словенія; Нідерланди; Словаччина; Кіпр; Португалія; Франція; Фінляндія; Мальта; Швеція; ФРН.

2. Визначте акторів зазначених теорій та концепцій:

1.Дж. Коммонс; а) економічна теорія «прав власності»;

2.Дж. Б’юкенен; б) теорія постіндустріального суспільства;

Література

1.Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / За ред. С. В. Степаненка. — К.: КНЕУ, 2008. — Розд. 13.

2.Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социаль-

ного прогнозирования: Пер. с англ. — М.: Academia, 1999. — С. ІХ —

LXXXIV.

3.Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь: Пер. с англ. — М.: Весь мир, 2004. — С. 23—36.

4.Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелело-

гія): Навч. посіб. — К.: Академія, 2005. — С. 154—213.

5.Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация: Науч. изд. — М.: Academia; Наука, 1999. — С. 24—55.

6.Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. — М.: Логос, 2000. — С. 5—40.

7.Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Та-

таренко та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 465—497.

8.Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. — Ч. 2 / За ред. В. Д. Базилевича. — 2-гевид., випр. — К.: Знання, 2005. — С. 415—564.

9.История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. — М.: ИНФРА-М, 1998. — С. 197—

232, 259—274.

10. История экономических учений: Учеб. пособие / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашовой. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 653—718.

443

11.Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и куль-

тура: Пер. с англ. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — С. 49—80, 81—156.

12.Кастельс М. Інтернет-ґалактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства. — К.: Ваклер, 2007. — С. 62—116.

13.Коуз Р. Фирма, рынок и право: Пер. с англ. — М.: Дело ЛТД, 1993. — С. 87—141.

14.Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000. — С. 137—179.

15.Олсон Менкур. Логіка колективної дії. Суспільні блага і теорія груп: Пер. з англ.; Післямова С. Слухая. — К.: Лібра, 2004. — 272 с.

16.Проскурін П. В. Історія економіки та економічних учень: Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. — К.: КНЕУ,

2005. — С. 341—370.

ТЕМА 14. Господарство України та його трактування в

економічній думці за умов адміністративно-командної економічної системи

Дана тема присвячена аналізу господарства та економічної думки України в умовах радянської економічної системи й охоплює період від 1917 до 1991 р.

Головною метою теми є дослідження процесу становлення та розвитку господарської системи командно-адміністративного типу, методів управління економікою, трансформації відносин власності, що їй притаманні, та ін., а також висвітлення цих процесів у радянській економічній літературі 1920—1980-х років.

Під час вивчення питань, що розглядаються в даній темі, для глибшої підготовки до семінарських занять, правильного виконання завдань для самостійної роботи крім матеріалу навчального посібника [1] слід опрацювати також додаткову рекомендовану літературу.

14.1. Зміни в суспільстві після Жовтневої революції та їхній вплив на господарську систему

444

Вивчаючи це питання, перш за все слід з’ясувати події періоду 1917—1919 рр., особливо враховуючи складні політичні процеси, які відбувались у державі в період визвольних змагань і призвели зрештою до зміни соціально-економічного та політичного устрою. Зокрема, треба розглянути соціально-економічний і політичний стан в Україні в період 1917—1918 рр., економічні програми національних урядів України (Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР) та спроби їх реалізації, а також визначити найбільш загальні чинники поразки українських визвольних змагань. Матеріал щодо цих подій і явищ студенти знайдутьу праці [12].

Для глибшого розуміння сутності соціально-економічних перетворень у цей період (зокрема побудови соціалістичної моделі господарювання) важливо дослідити процес формування тоталітарного режиму, стрижнем якого була адміністративно-командна економічна система, з’ясувати основні риси тоталітарного суспільства (диктатура Комуністичної партії, всезагальний та безмежний контроль влади над суспільством, формування та контроль суспільної свідомості, тотальна ідеологізація життєдіяльності тощо).

He менш важливим є аналіз негативних тенденцій у суспільстві в цілому та проявів кризових процесів у господарській системі, їх посилення в 1980-х роках та причин розпаду СРСР.

Зважено й аргументовано це питання викладено в досліджен-

нях [4; 14].

14.2. Пошуки моделі соціалістичної системи господарства. Політика «воєнного комунізму» та НЕПу

Розглядаючи друге питання, необхідно з’ясувати, що в процесі пошуку моделі соціалістичної системи господарства економічна система пройшла еволюцію від «воєнного комунізму» з його ключовим постулатом про безтоварний соціалізм до певного відродження елементів ринкової економіки України за часів Нової економічної політики (НЕП).

Студент повинен чітко уявляти особливості еволюції господарської системи: соціально-економічні зміни, що відбувалися на кожному етапі, — у формах господарства, формах власності, розвитку продуктивних сил, характері взаємодії між підприємствами і державою, способахвпливу державинагосподарськіпроцеси тощо.

445

Розкриваючи сутність економічної політики «воєнного комунізму», насамперед слід приділити увагу теоретичному обґрунтуванню цієї політики, її основним соціально-економічним заходам (націоналізація підприємств, централізація розподілу, перехід до нової системи управління виробництвом та ін.), а також особливостям їх реалізації в промисловості, аграрному секторі економіки. Також необхідно зрозуміти, чому політика «воєнного комунізму» себе не виправдала. Допоможуть правильно пояснити процеси, що відбувались у господарстві України саме в цей пері-

од, праці [10; 12].

Вивчаючи сутність соціально-економічних перетворень, що відбувались у період запровадження НЕПу, варто усвідомити його як спробу реалізації концепції побудови соціалізму через державний капіталізм, як поетапне відтворення елементів ринку і ринкових відносин. Необхідно звернути увагу на зміни в організаційних формах та методах управління (створення трестів, що працювали на комерційному розрахунку), відносинах власності (часткова денаціоналізація підприємств), проведення інших реформ (зокрема грошової 1922—1924 рр.). He менш важливо знати, як це позначилось на кількісних параметрах (показники економічного зростання та економічного розвитку), що характеризували стан господарської сфери.

Також потрібно з’ясувати характер та шляхи розвитку економічної думки в Україні в період 1917—1920-х рр., а також висвітлення в економічній літературі поглядів, що сформувалися в еко- номістів-марксистів на початку НЕПу щодо його заходів — відновлення ринку, приватної торгівлі та дрібного промислового підприємництва, розвитку селянської кооперації, відродження фі- нансово-кредитної системи та ін. Цей матеріал найбільш систематизовано викладено в праці Васильєвої Р. X., Горкіної Л. П., Петровської Н. А. Історія економічної думки України (К.: Либідь, 1993).

Далі студент обов’язково повинен з’ясувати причини, що призвели наприкінці 1920-х років до згортання НЕПу, незважаючи на його успіхи, до відмови від ринку, повернення до адміністративних методів управління. Відомості про це можна одержати, використавши джерела [5; 11].

446

14.3. Формування адміністративно-командної економічної системи та її характерні риси

У попередньому питанні студенти з’ясували причини згортання НЕПу, внутрішні економічні суперечності цієї політики та суперечливі процеси, які вона викликала в суспільстві. Вивчення цих проблем дозволяє відповісти на питання, чому відбулися відмова від ринкутаповернення доадміністративних методів господарювання.

При подальшому дослідженні процесів, що відбувались у господарстві України, основну увагу слід приділити дослідженню тих заходів, які мали вирішальне значення у формуванні централізованої економічної системи України, а саме:

проведення форсованої індустріалізації (її особливості — джерела, темпи, наслідки) і примусової колективізації (особливості, соціально-економічні наслідки), у ході яких і було закладено підвалини адміністративно-командної економічної системи;

формування системи директивного планування;

структурні зміни в господарстві;

загальний наступ держави в усіх сферах економічного, сус- пільно-політичного та духовного життя народу.

Аналізуючи процес формування адміністративно-командної економічної системи, важливо простежити:

характер еволюції економічної теорії, ліквідацію немарксистського напрямку в економічній науці;

вибір економічної стратегії розвитку в повоєнний період;

зростання негативних тенденцій в економіці та суспільстві в цілому на початку 1950-х рр.

Крім того, студенти мають критично осмислити сутність соці- ально-економічних перетворень, що відбувались у процесі формування господарської системи неринкового типу.

Найбільш повно й системно даний матеріал викладено в працях, згаданих раніше, а також у дослідженнях [8; 15; 16].

14.4. Україна в умовах кризи командно-адміністративної системи

Розгляд цього питання слід розпочати з аналізу реформаторської діяльності радянського керівництва, що прийшло до влади

447

після смерті Й. Сталіна. Воно досить чітко усвідомлювало необхідність заходів, спрямованих на стимулювання аграрного сектору, перетворення у соціальній сфері та відмову від мобілізаційних методів у розв’язанні господарських проблем. Студенти повинні мати уявлення про труднощі, які постали перед економікою країни на початку 1950-х років у зв’язку з поверненням до методів господарювання, що застосовувались у довоєнний час, і розуміти причини, що обумовили реформування командноадміністративної системи.

Перш за все необхідно проаналізувати зміни, що відбувались у сільському господарстві і спрямовані на оздоровлення аграрного сектору, чітко визначити позитивні наслідки цих дій, а також зрозуміти причини, що обумовили їх нетривалий характер, зокрема збереження політики екстенсивного розвитку. Для глибшого розуміння цих процесів важливо опрацювати економічну літературу, з якої можна дізнатися про спроби пошуку причин негараздів у сільськогосподарському виробництві та про можливі напрями його вдосконалення, зокрема, шляхів зниження собівартості, удосконалення оплати праці в колгоспах та джерел її фінансування, формування колгоспних «неподільних фондів». Усе це свідчило про істотні зміни в поглядах і відхід від традиційної позиції щодо обов’язкової державної власності на засоби виробництва.

Заслуговують на увагу й інші реформаторські заходи періоду хрущовської відлиги та їх обґрунтування в економічній літературі. Це — визначення шляхів розвитку окремих галузей господарства, перш за все сільського господарства, застосування економічних важелів підвищення їх ефективності (праці П. Першина, Я. Радченка, І. Лукінова та ін.), удосконалення системи управління (раднаргоспи), нарешті, спроби вдосконалення соціальної системи. При цьому слід усвідомлювати, що всі ці заходи та теоретичні дослідження в основному ставили за мету не радикальне реформування наявної господарської системи, а лише її «вдосконалення».

Також потрібно дослідити період більш радикального реформування господарської системи та його обґрунтування в економічній літературі (так звана косигінська реформа). Слід проаналізувати передумови реформи, її суть та шляхи впровадження, а також причини, що обумовили її непослідовний

448

та незавершений характер. Обов’язково слід приділити увагу теоретичним дослідженням з цієї проблеми, особливо тим їх аспектам, що стосувались питання впровадження економічних важелів як необхідної умови вдосконалення господарської системи (праці О. Лібермана, В. Корнієнка, В. Найдьонова, З. Сотченко та ін.).

Наступний період існування радянської економічної системи відомий як період «застою». Студенти повинні не тільки з’ясувати причини та наслідки цього застою, але й проаналізувати теоретичні дослідження щодо вдосконалення господарського механізму, котрі були спрямовані як на теоретичне обґрунтування найактуальніших проблем політичної економії соціалізму, так і на практичне застосування її висновків (зокрема праці Ю. Пахомова, І. Ястремського, В. Черняка та ін.). Особливо важливими були спроби визначення місця і ролі товарно-грошових відносин за соціалізму та їхнього значення в удосконаленні господарської системи, аналізу проблем госпрозрахунку (О. Ліберман, І. Ястремський, З. Сотченко та ін.), економічних відносин між державою та соціалістичним підприємством, між підприємством та трудовим колективом. Необхідно зрозуміти, що такі підходи готували ґрунт для перегляду теоретичних іпрактичних засад наявноїгосподарськоїсистеми.

Останньою спробою реформування радянської економічної системи була перебудова, ініційована останнім Генеральним секретарем ЦК КПРС М. Горбачовим. Слід усвідомлювати, що і ця реформа спрямовувалася не на руйнування командноадміністративної системи, а лише на її «вдосконалення», і що саме тому вона була неспроможна здійснити кардинальних позитивних змін, а лише підготувала ґрунт для її остаточної руйнації та розпаду СРСР. Треба розглянути окремі етапи реформи (перший

—1985—1986 рр. — відбуваються перетворення, спрямовані на інтенсифікацію економіки; другий — 1987 р. — середина 1988 р.

—усвідомлюється необхідність більш радикальних перетворень і постає питання щодо реформування наявної економічної моделі; і, нарешті, третій — 1989—1991 рр. — прийняття загальносоюзного рішення щодо переходу до регульованої ринкової економіки).

Студенти мають розуміти, що певні суперечності реалізації

«горбачовських» реформ і посилення під їхнім впливом кризових явищ у господарстві країни й призвели до невідворотного розвалу радянської економіки та розпаду СРСР.

449

Слід також звернути увагу на основні напрямки економічної думки цього періоду, поступову відмову від традиційної ортодоксальної марксистської теорії (праці Ю. Пахомова, Ю. Черняка, В. Ворони та ін.).

Для більш ґрунтовного засвоєння та розуміння даного питання слід скористатися не тільки матеріалом [1], але й додатковою літературою, поданою наприкінці теми.

Питання для перевірки знань

1. Які найважливіші зміни відбулись у суспільстві та господарстві України після Жовтневої революції?

2.Розкрийте суть трансформації господарської системи в період «воєнного комунізму».

3.Які форми і методи господарювання існували в

період НЕПу?

4.У чому полягали особливості радянської індустріалізації?

5.Розкрийте суть командно-адміністративної си-

стеми управління економікою.

6.Які негативні наслідки для України мала суцільна колективізація?

7.Охарактеризуйте суть і соціально-економічні

наслідки грошової реформи 1947 р.

8.Які основні фактори зумовили деяку лібералізацію адміністративно-командної системи господарства в період хрущовської відлиги?

9.Що спільного в економічних реформах 1965 р. та 80-х років?

10.У чому полягає суть перебудови та якими були її основні етапи ?

План семінарського заняття (4 год)

1. Становлення адміністративно-командної економічної системи. Соціально-економічні заходи в період революційних перетворень 1917—1920 рр.

450

2.Форми і методи господарювання в період НЕПу. Різні оцінки НЕПу в економічній думці.

3.Перехід до адміністративно-командної системи управління економікою: теорія та практика.

4.Криза тоталітарного суспільства та спроби його реформування. Теоретичне обґрунтування економічних

реформ 1953—1964 рр.

5.Зміни в радянській економічній системі та їх теоретичне обґрунтування в другій половині 1960-х — на початку 1980-х років.

6.Перебудова радянської економічної системи в другій половині 1980-х років та криза ортодоксальної

марксистсько-ленінської економічної теорії.

Теми рефератів

1. Трансформація економічної системи в Україні в

1917—1920 рр.

2.Етапи реалізації та наслідки політики «воєнного комунізму» для України.

3.Відродження інститутів ринкової економіки в період НЕПу в Україні.

4.Відродження сільськогосподарської кооперації в період НЕПу в Україні.

5.Грошова реформа 1922—1924 рр. та грошовий обіг в Україні в роки НЕПу.

6.Формування адміністративно-командної економічної системи в 1930—1950-ті та його висвітлення в українській радянській економічній літературі.

7.Роль економічного потенціалу України в забезпеченні перемоги СРСР над фашистською Німеччиною.

8.Джерела повоєнної відбудови та розвитку госпо-

дарства України (1945—1950 рр.).

9. Спроби посилення економічних важелів у радянській економічній системі (середина 1960-х — 1980-ті роки) та їх теоретичне обґрунтування.

451

Навчальні завдання для самостійної роботи

1.Проаналізуйте економічні програми національних урядів України (Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР) та спроби їх реалізації.

2.Охарактеризуйте політику «воєнного комунізму» та її відображення в дискусіях 20-х років ХХ ст.

3.Охарактеризуйте господарську систему періоду НЕПу та її відображенняв українській економічній літературі20-х років ХХ ст.

4.Розгляньте становлення адміністративно-командної економічні системи та її відображення в українській економічній літературі 1920—1930-х років.

5.Розкрийте соціально-економічний зміст планів довоєнних

п’ятирічок та їх реалізацію в Україні.

6.Розгляньте суть грошової реформи 1947 р. та її соціальноекономічні наслідки.

7.Визначте джерела повоєнної відбудови та розвитку господарства України (1945—1950 рр.).

8.Охарактеризуйте економічні перетворення періоду хрущов-

ської відлиги та соціально-економічну політику середини 50-х — початку 60-х років.

9. Обгрунтуйте необхідність реформування радянської економічної системи в середині 1960-х років та розкрийте суть косигінської реформи 1965 р.

Творче завдання

Проаналізуйте суть і теоретичне обґрунтування реформаторських заходів 1960-х та 1980-х років, визначте їхні спільні та відмітні риси, висвітливши проблеми трансформації форм власності, посилення господарської самостійності підприємств та їх відносин з державою, змін уплановій системітаін., склавши відповіднутаблицю:

452

Зразки тестових завдань

Тест 1. Визначте характерні риси НЕПу:

1)нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку;

2)політика «ліквідації куркульства як класу»;

3)ліквідація кредитних установ;

4)допущення приватного капіталу в деякі сфери народного господарства;

5)безконтрольна емісія грошей;

6)стабілізація грошової одиниці;

7)державна монополія на зовнішню торгівлю;

8)введення продрозкладки;

9)введення госпрозрахунку на підприємствах держсектору;

10)брак державної монополії на внутрішньому ринку.

Тест 2. Визначте характерні риси та основні тенденції економічного розвитку України в 1970-ті — у першій половині 1980-

хрр.:

1)екстенсивний шлях відтворення;

2)інтенсивний шлях відтворення;

3)зниження життєвого рівня трудящих;

4)перевиконання п’ятирічних планів;

5)недовиконання планових завдань;

6)формування приватного сектору;

7)пріоритетність у розвитку промисловості — машинобудування;

8)початок освоєння космосу;

9)підвищення в експорті частки машин та обладнання;

10)сировинна орієнтація експорту;

11)пріоритетний розвиток соціальної сфери;

12)розвиток соціальної сфери за залишковим принципом.

453

Література

1.Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / За ред. С. В. Степаненка. — К.: КНЕУ, 2008. — Розд. 14.

2.Білокінь С. I. Масовий терор і голодомори як втілення протиєвге-

нічної політики більшовиків // Шлях перемоги. — 1999. — 13 січ. — С. 5—12.

3.Горкіна Л. П. М. І. Туган-Барановський в економічній теорії та іс-

торії. — К.: ІЕ НАН України, 2001. — С. 169—181.

4.Грабовська І. М., Ємець Т. М., Мостяєв О. І. Філософія українсь-

кого буття. Українська видавнича спілка. — К., 2006. — С. 122—123.

5.Дєрев’янкін Т. І. Економіка Росії та України в XX столітті: руйнівні та відбудовчі процеси в 1918—1928 рр. // Історія народного госпо-

дарства та економічної думки України: Зб. наук. пр. — Вип. 37—38. —

К., 2005. — С. 87—94.

6.Історія України: Курс лекцій. — К., 1992. — Т. 2. — С. 154—159; 167—172; 185—188; 208—217; 224—262.

7.Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України: Навч. посіб. —

К.: КНЕУ, 2004. — С. 329—402.

8.Коропецький І. — С. Економічні праці: Зб. вибр. ст. — К.: Смоло-

скип, 1998. — С. 125—131.

9.Лортикян Э. Л. История экономики и экономической мысли Украины: Эволюция рыночной экономики. — Х.: Консум, 2004. — С.

133—165; 282—293.

10.Лортикян Э. Л. История экономических реформ. — Х.: Консум, 1999. — С. 142—293.

11.Проскурін П. В. Історія економіки та економічних учень. Нариси

економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 251—262.

12.Тимочко Н. О. Економічна історія України. — К.: КНЕУ, 2005. —

С. 99—151.

13.Українська економічна думка: Хрестоматія / Упоряд. С. М. Злуп-

ко. — К.: Знання, 1998. — С. 259—266, 354—364.

14.Улянич В. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках. — К.: МАУП, 2004. — С. 114—127.

15.ХайекФ. А. Дорога крабству. — М., 1992. — С. 75—84, 145—159.

16.Юхименко П. І. Економічна історія: Навч. посіб. — К.: Вікар,

2006. — С. 197—213; 262—270.

454

ТЕМА 15. Відновлення основ ринкової системи госпо-

дарства в Україні (останнє десятиріччя ХХ — початок ХХІ ст.)

Тему присвячено з’ясуванню шляхів та напрямів розбудови національної економіки України на ринковій основі за умов її незалежності, а також визначенню основних теоретичних засад з цієї проблематики. Зроблено спробу встановити причини повільних темпів ринкових трансформацій та знайти пояснення цього в економічній літературі. Відповідно до цього головною метою теми є аналіз трансформації адміністративно-командної системи України в ринкову, визначення способів та напрямів розбудови національної економіки та розгляд теоретичного обґрунтування цих процесів. Докладно тему викладено в навчальному посібнику [1].

15.1. Становлення національної держави та проблеми реструктуризації господарського комплексу

Розглядаючи перше питання теми, насамперед необхідно сформулювати основні завдання становлення національної держави та визначити проблеми докорінної перебудови всіх суспільних структур, умови переходу до принципово нових політичної, економічної, соціальної систем суспільства. При цьому слід звернути увагу на державотворчі процеси, зокрема запровадження атрибутів державності, створення національних Збройних сил, трансформацію наявних та створення нових складових державного механізму тощо. Проте не можна залишити поза увагою гальмівних чинників у цьому процесі — відсутність єдності в діях різних гілок влади, низький рівень контролю за виконанням прийнятих рішень, практична відсутність професійних політиків тощо.

Слід зупинитися на проблемах, які виникли в українській економіці після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, і завданнях, які постали перед молодою державою (демонтаж тоталітарних політичних структур, формування засад правової демократичної держави, трансформація централізованої держав-

455

ної економіки в ринкову, переорієнтація її на соціальні потреби людей).

Слід згадати величезні проблеми, що залишились Україні у спадок від радянської економічної системи (високий ступінь мілітаризації економіки, виснаженість природних ресурсів, нераціональна організація виробництва та структурна недосконалість народногосподарського комплексу). Треба пояснити ці явища, зокрема, соціально-економічною політикою союзного керівництва.

Важливо зазначити проблеми паливно-енергетичного комплексу, в тому числі Донбасу, який довгі роки не отримував коштів на модернізацію, а також обмеженість запасів нафти та газу, що істотно погіршувало умови для розвитку інших галузей промисловості.

Дуже важливо також зрозуміти, що промисловий потенціал України, який створювався у 1920—1930-ті роки, був морально і технічно виснажений, і що це зумовлювало неможливість швидкої перебудови його на сучасні технології, енергота ресурсозбереження, економічну безпеку. Не можна також залишити поза увагою і незавершений цикл промислового виробництва, притаманний економіці України.

Важливою складовою української економіки завжди був її аграрний сектор, і оцінка його стану в момент проголошення незалежності є надзвичайно важливим аспектом розгляду українського економічного потенціалу на старті ринкових реформ. Слід з’ясувати ті негативні тенденції, що існували в аграрному секторі, і визначити основні напрямки перетворень, що передбачалося здійснити у найкоротший термін, зокрема щодо умов власності на землю.

15.2. Формування основ національної системи господарства

У даному питанні перш за все слід розглянути ті документи, які визначили перші кроки трансформації української економіки на початку 1990-х років, зокрема, «Основні напрямки економічної політики в умовах незалежності», «Концепція переходу України до ринкової економіки», Закони «Про власність», «Про бюджетну систему», «Про підприємництво», «Про банки і банківську діяльність» тощо, і якими готувалися передумови для цих процесів. Власне, слід зрозуміти, що початок трансформа-

456

ційних процесів визначався цілою низкою важливим документів, але практична реалізація тих завдань, що ставилися в них перед урядами України, відбувалася непослідовно і безсистемно.

Важливо проаналізувати спроби реалізації «шокової терапії» та її наслідки, які негативно позначилися на стані господарства країни, особливо на її соціальній системі, роль МВФ у визначенні саме такого спрямування реформ, а також погляди науковців — прибічників цього напрямку економічної політики та його противників, зокрема, у працях академіка І. І. Лукінова, а також А. Гальчинського, В. Пинзеника та ін.

Важливим також є аналіз тенденцій, які домінували в українській економіці в першій половині 90-х років, передусім катастрофічне падіння основних економічних показників, а також спроба знайти причини тієї глибокої структурної кризи, яка охопила господарську систему України. Слід розглянути причини дефіциту державного бюджету (зростання бюджетних видатків за скорочення надходжень через падіння промислового виробництва і зростання собівартості продукції) і супергіперінфляції та ті заходи, яких намагалися вжити, щоб подолати кризу. Так, слід згадати спроби боротьби з інфляцією директивними методами (установлення фіксованого курсу купоно-карбованця, посиленняподатковоготиску тощо), наслідком яких стало лише поглиблення інфляційних процесів. Не можна залишити поза увагою і такі прояви системної кризи української економіки, як істотне погіршення галузевої структури, криза неплатежів і величезна державна заборгованість. Усе це дозволяє зробити висновок, що у 1991—1994 рр. не вдалося знайти оптимальний шляхреформуванняукраїнської економіки.

15.3. Радикальні економічні перетворення другої половини 1990-х років та їхні наслідки

Розгляд даного питання слід розпочати з програми, з якою до влади прийшов президент Л. Кучма і яка передбачала цілу низку заходів, спрямованих на дальше провадження ринкових реформ, але способ їх проведення істотно відрізнявся від попереднього і передбачав значно активніше державне втручання у трансформаційні процеси. Дуже важливим є розуміння того, що економічна політика на цьому етапі не визначалась якоюсь конкретною еко-

457

номічною теорією, а була, скоріше, поєднанням монетаристських та адміністративних методів (адміністративний монетаризм).

Необхідно зазначити, що ці заходи істотних позитивних наслідків щодо подолання кризових явищ не дали, хоч можна згадати певне зниження інфляції, що дозволило запровадити власну грошову одиницю — гривню. Досить важливим у цьому питанні є аналіз поглядів окремих економістів на запровадження гривні.

Ще один важливий аспект економічної політики середини 1990-х років, на який слід звернути увагу, — це проголошення коригування курсу реформ на побудову соціально орієнтованого ринкового господарства, який досить широко висвітлений в економічній літературі, але практичної реалізації не дістав.

Проте, незважаючи на зазначені недоліки впровадження ринкових інститутів, слід зауважити, що хоч і повільно та непослідовно, але ринкові трансформації в господарській системі України відбувались. Саме з цих позицій слід розглядати ті зміни, які сталися в українській економіці в другій половині 1990-х років, та висвітлення їх у науковій літературі, зокрема, зміни макроекономічних показників та розкриття факторів, що впливають на них. Цим проблемам присвячено багато наукових праць, деякі з яких варті уваги і подані в загальних рекомендаціях.

Необхідно також зосередити увагу на проблемах аграрного сектору, зокрема, на питаннях роздержавлення землі та пошуку нових організаційних форм та зростання виробництва, правової і фінансової захищеності сільськогосподарського виробника. Особливо дискутованим залишається питання формування ринку землі. Ці та інші проблеми розвитку аграрного сектору висвітлені у працях Б. Панасюка.

Слід також зауважити, що структурна перебудова української економіки як на практиці, так і в теоретичних дослідженнях мала на увазі спрямованість на формування та розвиток ринкового середовища, а тому на перший план виходить проблема обґрунтування та здійснення комплексу інституціональних реформ, зокрема приватизація і законодавче оформлення інституту приватної власності, формування конкурентного середовища, розвиток фінансових інститутів тощо, на які слід звернути особливу увагу.

Отже, незважаючи на непослідовність українських реформ, їхню половинчастість, істотні зрушення на шляху відновлення

458

основ ринкової системи господарства в Україні все ж відбулися, і вже 2005 року українська економіка дістала статус ринкової.

Питання для перевірки знань

1.Які економічні причини обумовили розпад СРСР?

2.Назвіть документи, якими було зафіксовано утворення незалежної Української держави.

3.Визначте основні напрямки трансформації українського суспільства на початку 90-х років.

4.Які напрями переходу до ринкової економіки розглядалися в українській економічній думці в першій по-

ловині 90-х років?

5.Чим була обумовлена структурна криза в українській економіці в першій половині 1990-х років?

6.Що таке «адміністративний монетаризм» і як він

проявлявся в економіці України?

7.Що і як впливало на макроекономічну динаміку в Україні в другій половині 90-х років?

8.В яких напрямках відбувалася перебудова аграр-

ного сектору України в 1990-ті роки?

Теми рефератів

1. Основні передумови та напрямки перебудови української економіки на ринкових засадах (1990-ті роки) та висвітлення цих процесів у економічній літературі.

2.Формування ринкових інституцій в Україні у 1990-ті роки та спроби теоретичного обґрунтування цих процесів.

3.Реформування аграрного сектору України в 1990-х роках: основні проблеми та спроби їх розв’язання в теорії

іпрактиці.