- •Основи охорони праці
- •Глава 2. Організація робіт з охорони праці 35
- •Глава 3. Виробничий травматизм 53
- •Глава 9. Вентиляційні та аспіраційні системипромислових
- •Глава 14. Основи електробезпеки 230
- •Глава 15. Техніка безпеки при роботіз шкідливими та
- •Глава 16. Техніка безпеки при проведенні
- •Глава 17. Техніка безпеки при роботі з посудинами
- •Глава 18. Техніка безпеки при виконанні робіт
- •Глава 19. Вимоги безпеки до улаштування
- •Глава 20. Надання першої долі карськоїдопомоги при
- •Глава 21. Основні поняття про горіннята пожежну безпеку
- •Розділ 1 правові та організаційні питання охорони праці
- •Глава 1. Правові основи охорони праці
- •1.1 Закон України "Про охорону праці"
- •1.2. Законодавство про працю
- •Глава II "Колективний договір".
- •1.2.1. Праця жінок та молоді
- •1.2.2. Державне соціальне страхування
- •1.3. Державні нормативні акти з охорони праці
- •Для міжгалузевих нормативних актів
- •Для галузевих нормативних актів
- •Класифікація для харчової та деяких інших промисловостей
- •1.4 Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці
- •1.5. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці
- •Глава 2. Організація робіт з охорони праці
- •2.1. Управління охороною праці
- •2.1.1. Служба охорони праці об'єднання підприємств
- •2.1.2. Служба охорони праці міністерств, державного комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим, принципом
- •2.1.3.Служба охорони праці обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади
- •2.1.4. Відповідальність працівників служби охорони праці
- •2.2. Навчання, інструктажі та перевірка знань працівників з питань охорони праці
- •2.2.1. Навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів
- •2.2.2. Інструктажі з питань охорони праці
- •2.2.3. Забезпечення ефективності навчання з питань охорони праці
- •2.3. Оцінка стану охорони праці
- •2.4. Планування та фінансування робіт з охорони праці
- •2.5. Звітність підприємств і організацій з питань охорони праці
- •Глава 3. Виробничий травматизм
- •3.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.2. Дослідження виробничого травматизму
- •3.3. Основні заходи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням
- •Глава 4. Соціальне та економічне значення охорони праці
- •4.1. Соціальне значення охорони праці
- •4.2. Економічне значення охорони праці
- •4.3. Економічна оцінка значення охорони праці
- •4.4. Пільги та компенсації за нещасні випадки та ненормовані умови праці
- •Розділ 2
- •5.2. Медико - санітарне обслуговування працівників
- •5.3. Шкідливі та небезпечні фактори на підприємствах
- •5.4. Професійні захворювання та запобігання їх виникненню
- •Глава 6. Санітарно - гігієнічні вимоги до території підприємства та виробничих приміщень
- •6.1. Вимоги до території підприємства
- •6.2. Санітарні вимоги до виробничих будівель і приміщень
- •Нормативні величини виробничих приміщень
- •6.2.1. Санітарні вимоги до допоміжних приміщень
- •Глава 7. Мікроклімат виробничих приміщень
- •7.1. Загальні положення
- •7.2.Гігієнічне нормування мікроклімату
- •Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (гост 12.1.005-88)
- •7.3. Визначення параметрів мікроклімату та прилади для їх вимірювання
- •7.4. Заходи по нормалізації мікроклімату
- •Глава 8. Нормування та визначення шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень
- •8.1. Поняття "чисте повітря"
- •8.2. Шкідливі речовини на підприємствах харчової та переробної промисловості
- •8.3. Гігієнічне нормування шкідливих речовин
- •Класи небезпеки шкідливих речовин
- •8.4. Особливості газового та парового забруднення повітря
- •8.4.1. Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари
- •8.5. Пилове забруднення повітря
- •8.5.1. Методи визначення запиленості повітря
- •8.6. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони
- •Глава 9. Вентиляційні та аспіраційні системи промислових підприємств
- •9.1. Види та призначення вентиляційних систем
- •Розрідження 20...30 мм рт.Ст
- •9.2. Розрахунок обсягу повітря на вентиляцію
- •9.3. Обладнання для очищення повітря від пилу та газів
- •9.4. Аспіраційні системи, їх призначення та основи розрахунку
- •Продуктивність потоку ежекційного повітря
- •Глава 10. Освітлення виробничих приміщень
- •10.1. Значення світла для працездатності та здоров'я людини. Види освітлення
- •10.2. Основні світлотехнічні характеристики
- •10.3.Класифікація типів освітлення
- •10.4.Природне освітлення, нормування та розрахунок
- •Норми природного освітлення
- •Значення коефіцієнта світлового клімату, т
- •Значення коефіцієнта сонячності клімату, с
- •10.5. Штучне освітлення, нормування та розрахунок
- •Нормована освітленість на робочих поверхнях При штучному освітленні за зоровими параметрами (газорозрядні лампи)
- •Нормована освітленість на робочих місцях допоміжних будівель та приміщень
- •Значення коефіцієнта Кз
- •Глава 11. Захист від шуму та вібрації
- •11.1. Основні поняття та визначення
- •11.2. Нормування та вимірювання рівнів шуму та вібрації
- •Допустимі рівні шуму
- •11.3. Заходи щодо зниження шуму та вібрації у виробничих приміщеннях
- •11.4. Індивідуальні засоби захисту
- •Режим праці та відпочинку при локальній вібрації
- •Глава 12. Застосування високих та низьких температур на підприємствах харчової промисловості
- •12.1. Дія високих та низьких температур на організм людини. Види теплового випромінювання
- •12.2. Нормування теплового випромінювання
- •12.3. Методи захисту людини від температурних впливів та теплового випромінювання. Вимоги до влаштування приміщень
- •12.4. Розрахунок товщини теплоізоляції
- •Теплофізичні характеристики сухого повітря при тиску 735 мм рт. Ст.
- •Значення емпіричних коефіцієнтів с, п в залежності від добутку Gr·Pr
- •Коефіцієнт теплопровідності матеріалів
- •Глава 13. Захист від іонізуючого та радіаційного випромінювання
- •13.1. Види випромінювання та їх джерела
- •13.2. Основні поняття, визначення та терміни
- •13.3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •13.4. Допустимі рівні опромінення людини та інших біологічних об'єктів
- •Основні дозові межі для різних груп критичних органів, мЗв/рік
- •Тимчасові допустимі рівні радіоактивного
- •13.5. Методи та прилади радіаційного контролю
- •13.6. Захист від радіаційного забруднення на підприємствах харчових виробництв
- •13.7. Організація безпечної роботи з джерелами випромінювання
- •Розділ 3
- •14.2. Фактори, які впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •14.3. Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом
- •14.4. Класифікація приміщень за небезпекою ураження людини електричним струмом та умовами виробничого середовища
- •14.5. Методи та засоби щодо запобігання ураженню людини електричним струмом
- •14.6. Статична електрика та її небезпека
- •14.7. Захист підприємств від атмосферних розрядів
- •Глава 15. Техніка безпеки при роботі
- •15.2. Правила транспортування, зберігання та роботи із шкідливими речовинами
- •Глава 16. Техніка безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт та застосування вантажопідйомної техніки
- •16.1. Конвеєри в харчовій і переробній промисловості та вимоги до їх безпеки при монтажі та експлуатації
- •16.2. Підвісні шляхи, тельфери та інші транспортні стаціонарні машини. Вимоги безпеки
- •16.3. Автонавантажувачі; електрокари та електронавантажувачі. Техніка безпеки при їх застосуванні
- •16.4. Підіймальні пристрої - особливості безпеки при їх експлуатації
- •Глава 17. Техніка безпеки при роботі з посудинами та апаратами, що працюють під тиском
- •17.1. Класифікація, реєстрація та технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском
- •Класифікація посудин таапаратів і групи, що працюють під тиском
- •Робочий та пробний тиск при гідравлічних випробуваннях обладнання
- •17.2. Причини вибухів парових котлів та заходи до їх запобігання
- •17.3. Компресорні і холодильні установки та їх безпека
- •17.4. Заходи безпеки при експлуатації стаціонарних посудин, що працюють під тиском
- •17.5. Заходи безпеки при експлуатації балонів
- •Фарбування і нанесення написів на балони
- •17.6. Вимоги безпеки при експлуатації резервуарів для зберігання зріджених газів
- •17.7. Безпека при експлуатації газового господарства
- •Глава 18. Техніка безпеки при виконанні
- •18.2. Роботи на висоті та глибині
- •18.3. Роботи всередині резервуарів та в каналізаційних колекторах
- •18.4. Оформлення інструктажу з охорони праці
- •18.5.Загальні питання безпеки при виконанні будівельних робіт
- •Глава 19. Вимоги безпеки до улаштування та експлуатації технологічного обладнання
- •19.1. Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту
- •19.2. Основні вимогибезпеки до улаштування та експлуатації технологічного обладнання
- •Глава 20. Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках і в екстремальних ситуаціях
- •20.1. Загальні принципи надання першої долікарської медичної допомоги
- •Медикаменти і засоби для надання першої медичної допомоги
- •20.2. Надання першої допомоги при втраті свідомості, зупинці серця
- •20.3. Долікарська допомога при термічних впливах
- •20.4. Допомога при особливих видах травм
- •20 5. Допомога при отруєннях
- •20.6. Долікарські лікувальні заходи при захворюваннях, пов'язаних із зміною барометричного тиску
- •Розділ 4
- •21.2. Причини виникнення пожежо-
- •І вибухонебезпечного середовища
- •Та характеристика джерел запалювання
- •На харчових підприємствах
- •21.3. Класифікація приміщень за вибухо- і пожежонебезпекою
- •21.4. Класифікація будівельних матеріалів, та будівельних конструкцій щодо загоряння та вогнестійкості
- •Глава 22. Загальні правила пожежної безпеки на харчових підприємствах
- •22.1. Поняття про пожежну безпеку
- •22.2. Вимоги пожежної безпеки до території підприємств
- •22.3. Протипожежне водопостачання
- •22.4. Шляхи евакуації
- •22.5. Пожежна безпека технологічного обладнання
- •22.6. Пожежна безпека електричних установок
- •22.7. Пожежна безпека опалення та вентиляції
- •Глава 23. Засоби виявлення та гасіння пожеж
- •23.1. Засоби виявлення пожеж
- •23.2. Вогнегасні речовини та сполуки
- •23.3. Стаціонарні установки та пристрої пожежегасіння
- •23.4. Первинні засоби пожежегасіння
- •Глава 24. Організація пожежної охорони на підприємствах
- •24.1. Структура органів пожежної охорони
- •24.2. Організація пожежної безпеки на підприємствах харчової промисловості
- •24.3. Основні організаційно-технічні заходи протипожежного захисту підприємств
- •Список літератури
- •Основи охорони праці
- •03057, Київ, вул. Довженка, 3.
8.4.1. Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари
Контроль проби повітря виконується в зоні дихання людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, по яких вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається санітарними нормами та органами санітарного нагляду.
В приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись безперервний контроль. Для інших випадків - періодичний.
Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі поділяються на три групи:
1. Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них, що працюють за принципом кольорової реакції між індикаторним порошком і досліджуваним газом або парою, які просмоктуються разом із повітрям через індикаторну трубку, заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за об'ємом прореагованого порошку визначають концентрацію досліджуваної речовини. Для аналізів деяких речовин застосовують папір, змочений реагентом, що змінює свій колір під дією хімічної реакції. Більшість цих методів є експресними і не потребують дорогих приладів та обладнання і спеціальних знань. Цим визначається їх поширення в практиці. Недоліки методів - низька точність визначення (10%), але цього буває досить, щоб орієнтуватись у небезпеці загазованості повітря.
2. Санітарно-хімічні методи - колориметричний, фотоколориметричний, хроматографічний, нефелометричний та ін. Здебільшого вони є лабораторними, потребують спеціальних знань і підготовки, дорогі. їх перевага - точність визначення концентрації вимірюваної речовини.
3. Безперервно-автоматичні методи - автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі відповідних концентрацій шкідливої речовини. Для цього призначені газоаналізатори і газосигналізатори. Вони працюють за принципом зміни електричних властивостей речовини (електричного опору, електропровідності, електричної ємності) при хімічній реакції або при розчиненні в реагенті шкідливої речовини, яка контролюється. За зміною електричних властивостей встановлюють значення концентрації шкідливої речовини. До цієї групи відносяться прилади: ФЛ-5501 (універсальний газоаналізатор), ПГФ-1 (для визначення СО), КУ-1,3 (для визначення пари бензину), ФК-560 (для визначення сірчаного водню), ФК-450,4502 (для визначення оксиду азоту), ГПК- I (для визначення сірчаного газу) та ін.
Взагалі існує дуже багато різних методик визначення шкідливих речовин в повітряному середовищі (більше 200) і класифікувати їх важко, бо вони можуть одночасно відповідати різним вимогам класифікації. Застосовуються і непрямі методи визначення деяких речовин, наприклад, за вмістом кисню в середовищі, що досліджується, тощо.
8.5. Пилове забруднення повітря
Пил - основний шкідливий фактор на багатьох харчових та переробних підприємствах, обумовлений недосконалістю технологічних процесів. Природний пил знаходиться в повітрі в звичайних умовах мешкання людини в межах концентрацій 0,1. .0,2 мг/м3; в промислових центрах, де діють великі підприємства, він не буває нижче 0,5 мг/м3, а на робочих місцях запиленість повітря іноді сягає 100 мг/м3. Значення ГДК для нейтрального пилу, не маючого отруйних властивостей, дорівнює 10 мг/м3. Основні фізико-хімічні властивості пилу: хімічний склад, дисперсність (ступінь подрібнення), будова частинок, розчинність, щільність, питома поверхня, нижня та верхня концентраційні межі вибуховості суміші пилу з повітрям, електричні властивості та ін. Знання усіх цих показників дає можливість оцінити ступінь небезпеки та шкідливості пилу, пожежо- та вибухонебезпеку.
Промисловий пил може бути класифікований за різними ознаками:
за походженням - органічний (рослинний, тваринний, штучний пил), неорганічний (мінеральний, металевий пил) та змішаний (присутність часток органічного та неорганічного походження);
за способом утворення - дезінтеграційний (подрібнення, нарізання, шліфування і т.п.), димовий (сажа та частки речовини, що горить) та конденсаційний (конденсація в повітрі пари розплавлених металів);
за отруючою дією на організм людини – нейтральний (не токсичний для людини пил) та токсичний (який отруює організм людини).
Дисперсний склад характеризує пилові частки за розміром і значною мірою обумовлює властивості пилу. Для організму людини найбільш небезпечний пил, що складається з часток розміром 0;015 мкм, тому що погано затримується слизовими оболонками верхніх дихальних шляхів і потрапляє далеко в легеневу тканину. Також має значення форма частинок пилу. Частинки зазубреної колючої форми небезпечніші за сферичні, бо подразнюють шкіру, легеневі тканини та слизові оболонки, даючи змогу просмоктуватися в організм інфекційним мікроорганізмам, що супроводжують пил або знаходяться у повітрі. Це призводить до атрофічних, гіпертрофічних, гнійних, виразкових та інших змін слизових оболонок, бронхів, легень, шкіри, що веде до катару верхніх дихальних шляхів, виразкового захворювання носової перетинки, бронхіту, пневмонії, кон'юнктивіту, дерматиту та іншим захворюванням. Довгострокове вдихання пилу, що попадає в легені, викликає пневмоконіоз. Найбільш небезпечна його форма - сілікоз - розвивається при систематичному вдиханні пилу, що містить вільний діоксид кремніюSіО2. Борошняний, зерновий пил та інший може викликати хронічний бронхіт.
Деякі види пилу (свинцевий, миш'яковий, марганцевий і т.п.) обумовлюють отруєння і ведуть до функціональних змін ряду органів і систем. Отрути, що надходять до організму через дихальні шляхи, створюють підвищену небезпеку, тому що потрапляють безпосередньо у кров.
Побічна дія пилу на людину полягає в тому, що при підвищеній запиленості повітря змінюється спектр інтенсивності сонячної радіації (поглинання та розсіювання ультрафіолетового випромінювання), знижується освітленість.
Пилові частки здатні сприймати електричний заряд як безпосередньо із газового середовища (пряма адсорбція іонів з повітря), так і в результаті тертя часток пилу між собою або безпосереднього контакту з якою-небудь зарядженою поверхнею. Встановлено, що із загальної кількості пилових часток, які заносяться із повітрям в дихальні шляхи, затримуються слизовими оболонками переважно заряджені частки.
Задимленість повітря робочої зони несе особливу загрозу здоров'ю людини за рахунок того, що в легені потрапляють окрім димового пилу ще й токсичні гази СО та СО2, про небезпеку яких було сказано раніше.
Небезпека пилу може бути для людини дуже великою, якщо пил має радіоактивне забруднення, яке можна встановити тільки вимірюванням спеціальними приладами. Запиленість повітря шкідлива також для обладнання, яке швидко спрацьовується і виходить із ладу.