- •Основи охорони праці
- •Глава 2. Організація робіт з охорони праці 35
- •Глава 3. Виробничий травматизм 53
- •Глава 9. Вентиляційні та аспіраційні системипромислових
- •Глава 14. Основи електробезпеки 230
- •Глава 15. Техніка безпеки при роботіз шкідливими та
- •Глава 16. Техніка безпеки при проведенні
- •Глава 17. Техніка безпеки при роботі з посудинами
- •Глава 18. Техніка безпеки при виконанні робіт
- •Глава 19. Вимоги безпеки до улаштування
- •Глава 20. Надання першої долі карськоїдопомоги при
- •Глава 21. Основні поняття про горіннята пожежну безпеку
- •Розділ 1 правові та організаційні питання охорони праці
- •Глава 1. Правові основи охорони праці
- •1.1 Закон України "Про охорону праці"
- •1.2. Законодавство про працю
- •Глава II "Колективний договір".
- •1.2.1. Праця жінок та молоді
- •1.2.2. Державне соціальне страхування
- •1.3. Державні нормативні акти з охорони праці
- •Для міжгалузевих нормативних актів
- •Для галузевих нормативних актів
- •Класифікація для харчової та деяких інших промисловостей
- •1.4 Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці
- •1.5. Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці
- •Глава 2. Організація робіт з охорони праці
- •2.1. Управління охороною праці
- •2.1.1. Служба охорони праці об'єднання підприємств
- •2.1.2. Служба охорони праці міністерств, державного комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим, принципом
- •2.1.3.Служба охорони праці обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади
- •2.1.4. Відповідальність працівників служби охорони праці
- •2.2. Навчання, інструктажі та перевірка знань працівників з питань охорони праці
- •2.2.1. Навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів
- •2.2.2. Інструктажі з питань охорони праці
- •2.2.3. Забезпечення ефективності навчання з питань охорони праці
- •2.3. Оцінка стану охорони праці
- •2.4. Планування та фінансування робіт з охорони праці
- •2.5. Звітність підприємств і організацій з питань охорони праці
- •Глава 3. Виробничий травматизм
- •3.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.2. Дослідження виробничого травматизму
- •3.3. Основні заходи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням
- •Глава 4. Соціальне та економічне значення охорони праці
- •4.1. Соціальне значення охорони праці
- •4.2. Економічне значення охорони праці
- •4.3. Економічна оцінка значення охорони праці
- •4.4. Пільги та компенсації за нещасні випадки та ненормовані умови праці
- •Розділ 2
- •5.2. Медико - санітарне обслуговування працівників
- •5.3. Шкідливі та небезпечні фактори на підприємствах
- •5.4. Професійні захворювання та запобігання їх виникненню
- •Глава 6. Санітарно - гігієнічні вимоги до території підприємства та виробничих приміщень
- •6.1. Вимоги до території підприємства
- •6.2. Санітарні вимоги до виробничих будівель і приміщень
- •Нормативні величини виробничих приміщень
- •6.2.1. Санітарні вимоги до допоміжних приміщень
- •Глава 7. Мікроклімат виробничих приміщень
- •7.1. Загальні положення
- •7.2.Гігієнічне нормування мікроклімату
- •Класифікація робіт за важкістю та енерговитратами (гост 12.1.005-88)
- •7.3. Визначення параметрів мікроклімату та прилади для їх вимірювання
- •7.4. Заходи по нормалізації мікроклімату
- •Глава 8. Нормування та визначення шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень
- •8.1. Поняття "чисте повітря"
- •8.2. Шкідливі речовини на підприємствах харчової та переробної промисловості
- •8.3. Гігієнічне нормування шкідливих речовин
- •Класи небезпеки шкідливих речовин
- •8.4. Особливості газового та парового забруднення повітря
- •8.4.1. Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари
- •8.5. Пилове забруднення повітря
- •8.5.1. Методи визначення запиленості повітря
- •8.6. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони
- •Глава 9. Вентиляційні та аспіраційні системи промислових підприємств
- •9.1. Види та призначення вентиляційних систем
- •Розрідження 20...30 мм рт.Ст
- •9.2. Розрахунок обсягу повітря на вентиляцію
- •9.3. Обладнання для очищення повітря від пилу та газів
- •9.4. Аспіраційні системи, їх призначення та основи розрахунку
- •Продуктивність потоку ежекційного повітря
- •Глава 10. Освітлення виробничих приміщень
- •10.1. Значення світла для працездатності та здоров'я людини. Види освітлення
- •10.2. Основні світлотехнічні характеристики
- •10.3.Класифікація типів освітлення
- •10.4.Природне освітлення, нормування та розрахунок
- •Норми природного освітлення
- •Значення коефіцієнта світлового клімату, т
- •Значення коефіцієнта сонячності клімату, с
- •10.5. Штучне освітлення, нормування та розрахунок
- •Нормована освітленість на робочих поверхнях При штучному освітленні за зоровими параметрами (газорозрядні лампи)
- •Нормована освітленість на робочих місцях допоміжних будівель та приміщень
- •Значення коефіцієнта Кз
- •Глава 11. Захист від шуму та вібрації
- •11.1. Основні поняття та визначення
- •11.2. Нормування та вимірювання рівнів шуму та вібрації
- •Допустимі рівні шуму
- •11.3. Заходи щодо зниження шуму та вібрації у виробничих приміщеннях
- •11.4. Індивідуальні засоби захисту
- •Режим праці та відпочинку при локальній вібрації
- •Глава 12. Застосування високих та низьких температур на підприємствах харчової промисловості
- •12.1. Дія високих та низьких температур на організм людини. Види теплового випромінювання
- •12.2. Нормування теплового випромінювання
- •12.3. Методи захисту людини від температурних впливів та теплового випромінювання. Вимоги до влаштування приміщень
- •12.4. Розрахунок товщини теплоізоляції
- •Теплофізичні характеристики сухого повітря при тиску 735 мм рт. Ст.
- •Значення емпіричних коефіцієнтів с, п в залежності від добутку Gr·Pr
- •Коефіцієнт теплопровідності матеріалів
- •Глава 13. Захист від іонізуючого та радіаційного випромінювання
- •13.1. Види випромінювання та їх джерела
- •13.2. Основні поняття, визначення та терміни
- •13.3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •13.4. Допустимі рівні опромінення людини та інших біологічних об'єктів
- •Основні дозові межі для різних груп критичних органів, мЗв/рік
- •Тимчасові допустимі рівні радіоактивного
- •13.5. Методи та прилади радіаційного контролю
- •13.6. Захист від радіаційного забруднення на підприємствах харчових виробництв
- •13.7. Організація безпечної роботи з джерелами випромінювання
- •Розділ 3
- •14.2. Фактори, які впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •14.3. Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом
- •14.4. Класифікація приміщень за небезпекою ураження людини електричним струмом та умовами виробничого середовища
- •14.5. Методи та засоби щодо запобігання ураженню людини електричним струмом
- •14.6. Статична електрика та її небезпека
- •14.7. Захист підприємств від атмосферних розрядів
- •Глава 15. Техніка безпеки при роботі
- •15.2. Правила транспортування, зберігання та роботи із шкідливими речовинами
- •Глава 16. Техніка безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт та застосування вантажопідйомної техніки
- •16.1. Конвеєри в харчовій і переробній промисловості та вимоги до їх безпеки при монтажі та експлуатації
- •16.2. Підвісні шляхи, тельфери та інші транспортні стаціонарні машини. Вимоги безпеки
- •16.3. Автонавантажувачі; електрокари та електронавантажувачі. Техніка безпеки при їх застосуванні
- •16.4. Підіймальні пристрої - особливості безпеки при їх експлуатації
- •Глава 17. Техніка безпеки при роботі з посудинами та апаратами, що працюють під тиском
- •17.1. Класифікація, реєстрація та технічне опосвідчення посудин, що працюють під тиском
- •Класифікація посудин таапаратів і групи, що працюють під тиском
- •Робочий та пробний тиск при гідравлічних випробуваннях обладнання
- •17.2. Причини вибухів парових котлів та заходи до їх запобігання
- •17.3. Компресорні і холодильні установки та їх безпека
- •17.4. Заходи безпеки при експлуатації стаціонарних посудин, що працюють під тиском
- •17.5. Заходи безпеки при експлуатації балонів
- •Фарбування і нанесення написів на балони
- •17.6. Вимоги безпеки при експлуатації резервуарів для зберігання зріджених газів
- •17.7. Безпека при експлуатації газового господарства
- •Глава 18. Техніка безпеки при виконанні
- •18.2. Роботи на висоті та глибині
- •18.3. Роботи всередині резервуарів та в каналізаційних колекторах
- •18.4. Оформлення інструктажу з охорони праці
- •18.5.Загальні питання безпеки при виконанні будівельних робіт
- •Глава 19. Вимоги безпеки до улаштування та експлуатації технологічного обладнання
- •19.1. Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту
- •19.2. Основні вимогибезпеки до улаштування та експлуатації технологічного обладнання
- •Глава 20. Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках і в екстремальних ситуаціях
- •20.1. Загальні принципи надання першої долікарської медичної допомоги
- •Медикаменти і засоби для надання першої медичної допомоги
- •20.2. Надання першої допомоги при втраті свідомості, зупинці серця
- •20.3. Долікарська допомога при термічних впливах
- •20.4. Допомога при особливих видах травм
- •20 5. Допомога при отруєннях
- •20.6. Долікарські лікувальні заходи при захворюваннях, пов'язаних із зміною барометричного тиску
- •Розділ 4
- •21.2. Причини виникнення пожежо-
- •І вибухонебезпечного середовища
- •Та характеристика джерел запалювання
- •На харчових підприємствах
- •21.3. Класифікація приміщень за вибухо- і пожежонебезпекою
- •21.4. Класифікація будівельних матеріалів, та будівельних конструкцій щодо загоряння та вогнестійкості
- •Глава 22. Загальні правила пожежної безпеки на харчових підприємствах
- •22.1. Поняття про пожежну безпеку
- •22.2. Вимоги пожежної безпеки до території підприємств
- •22.3. Протипожежне водопостачання
- •22.4. Шляхи евакуації
- •22.5. Пожежна безпека технологічного обладнання
- •22.6. Пожежна безпека електричних установок
- •22.7. Пожежна безпека опалення та вентиляції
- •Глава 23. Засоби виявлення та гасіння пожеж
- •23.1. Засоби виявлення пожеж
- •23.2. Вогнегасні речовини та сполуки
- •23.3. Стаціонарні установки та пристрої пожежегасіння
- •23.4. Первинні засоби пожежегасіння
- •Глава 24. Організація пожежної охорони на підприємствах
- •24.1. Структура органів пожежної охорони
- •24.2. Організація пожежної безпеки на підприємствах харчової промисловості
- •24.3. Основні організаційно-технічні заходи протипожежного захисту підприємств
- •Список літератури
- •Основи охорони праці
- •03057, Київ, вул. Довженка, 3.
23.2. Вогнегасні речовини та сполуки
Щоб горіння відбулося, потрібна наявність так званого трикутника вогню, наявність трьох складових - горючої речовини, окислювача і джерела запалювання. Виходячи з цих умов процес горіння можна зупинити за допомогою таких заходів: відокремлення окислювача від зони горіння, видалення з зони горіння горючої речовини, зниження температури палаючої речовини нижче температури займання і самозаймання, розбавлення горючих речовин неспалимими, гальмування швидкості хімічних реакцій в полум'ї механічним відривом полум'я сильним струменем води або газу. На цих принципах базуються відомі заходи та засоби гасіння пожежі.
Основними вогнегасними речовинами є вода, хімічна і повітряно-механічні піни, водний розчин солей, інертні і негорючі гази, водяна пара, галогеновуглеводневі речовини та сухі порошки.
Вода являється найбільш поширеним засобом гасіння пожежі. Маючи велику теплоємність, вода потрапляє у вогнище, поглинає велику кількість теплоти і випаровується, призводить до зниження температури в зоні горіння. При випаровуванні вода утворює велику кількість пари (1 л води утворює 1700 л пари), ізолює зону горіння від навколишнього середовища і утруднює надходження кисню повітря до вогнища. Сильний струмінь води може збити полум'я з поверхні. Для гасіння застосовують воду у вигляді компактного диспергованого струменя чи у вигляді пари.
Застосовувати воду для гасіння електрообладнання та інших об'єктів, які знаходяться під напругою, небезпечно, тому що вода має високу електропровідність. Для гасіння ЛЗР можна застосовувати струмені дистильованої води, крапельки якої попадають в полум'я, швидко випаровуються, охолоджують вогнище пожежі і ізолюють його від кисню повітря.
Підвищення вогнегасної здатності води досягається розчиненням в ній двовуглекислої соди, поташу, хлористого кальцію і алюмінію, повареної та інших солей. Під дією тепла солі випадають з розчину і утворюють ізолюючі плівки на поверхні палаючої речовини, розкладаються, поглинають тепло і виділяють інертні гази. Застосування солей зменшує можливість стікання води з поверхні матеріалу, зменшує витрати води на гасіння в 22,5 рази, скорочує час гасіння на 20...30%.
Для гасіння легкозаймистих рідин широко застосовують вогнегасну піну. Піна - це бульбашки газу або повітря, які заключені в тонкі оболонки рідини. Піна розтікається по поверхні, що горить, і ізолює вогнище горіння. Вогнегасні піни за утворенням поділяють на хімічні і повітряно-механічні.
Хімічна піна в вогнегасниках утворюється при взаємодії кислоти з лугом в присутності піноутворювача, при цьому утворюється інертний газ (діоксид вуглецю), який має пожежогасні властивості. Для утворення діоксиду вуглецю застосовуються речовини у вигляді розчинів або сухих порошків. Пінопорошок складається із сухих солей сірчанокислого алюмінію, бікарбонату натрію і лакричного екстракту або іншої піноутворюючої речовини. При взаємодії з водою сірчанокислий алюміній, бікарбонат натрію і піноутворювач розчиняються і утворюють стійку піну, яка довго залишається на поверхні твердих тіл і рідин. Хімічна піна складається приблизно з 80% діоксиду вуглецю, 19,7% води і 0,3% піноутворювача.
Повітряно-механічна піна являє собою суміш повітря - близько 90%, води - 9,7% і піноутворювача - 0,3% (ПО-1,ПО-6 та інші поверхнево-активні речовини). Вона характеризується кратністю відношення об'єму утвореної піни до об'єму вихідних речовин. Розрізняють піну низької кратності - 10, середньої - 200 і високої - до 1000. Повітряно-механічна піна утворюється в генераторах ГВП-200 та ін. В залежності від піноутворювача і кратності піни, її застосовують для гасіння ЛЗР і ГР, твердих горючих речовин і матеріалів. Повітряно-механічна піна не проводить електричний струм, не шкідлива для людини, не реагує з металом, швидко утворюється у разі пожежі, економічна. Основною вогнегасною властивістю її є утворення на поверхні стійкого і мало-руйнівного від дії полум'я шару піни товщиною до 10 см, який перешкоджає проникненню кисню повітря у вогнище пожежі.
Водяну пару застосовують для гасіння пожеж в приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих пожеж на відкритих площадках і установах. Пара знижує концентрацію кисню і зволожує поверхню, що горить. Для забезпечення вогнегасного ефекту необхідно, щоб пара займала більше 35% об'єму приміщення чи ємності.
Пара широко застосовується для гасіння загоряння і пожеж на харчових підприємствах: в пекарних камерах хлібопекарних печей, в брагоректифікаційних цехах спиртових заводів Системами парогасіння обладнані апарати сушки пресованого рафінаду, барабанні сушарки жому та ін.
Інертні і негорючі гази застосовуються для гасіння пожеж у невеликих закритих приміщеннях і для гасіння займання. До таких засобів відносяться головним чином: діоксид вуглецю, азот, аргон. Вогнегасна концентрація інертних і негорючих газів повинна бути 31...36% від об'єму приміщення.
Діоксид вуглецю застосовують для гасіння палаючих електродвигунів та іншого електротехнічного знаряддя, для заповнення танків та резервуарів, де необхідно провести вогневі роботи. В цьому випадку концентрацію кисню знижують до 5% і нижче..
Галоіеновуглеводні сполуки і їх вогнегасна дія засновані на хімічному гальмуванні реакції горіння (інгібіруванні).
Широке застосування для пожежегасіння знайшли: тетрафіордибромметан (хладон - 114 В2), бромистий метилен, трифторбромметан (хладон - 13В1), сполуки на основі бромистого етилу (3.5; 4НД; 7; СЖБ; БФ). Всі ці сполуки мають велику щільність, що підвищує ефективність пожежегасіння, а низькі температури замерзання дозволяють застосовувати їх при низьких температурах повітря.
Порошкові сполуки являють собою подрібнені мінерали солі із різними домішками, які перешкоджають їх злежуванню і закам'янінню. Вони мають добру вогнегасну здатність, яка в кілька разів перевищує здатність галогеновуглеводів гасити горіння. Розрізняють порошки за компонентним складом. Для порошків ПСБ-3 основним компонентом є бікарбонат натрію, ПФ - діамонійфосфат, СІ-2 - силікагель, насичений хладоном - 114 В2, П-1А - амофос.
Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі.
В табл.23.1 наведена класифікація пожеж і вогнегасні речовини, які рекомендуються застосовувати для гасіння пожежі.
Таблиця 23.1
Клас пожежі |
Характеристика горючого середовища або об’єму |
Вогнегасні речовини |
А |
Звичайні тверді горючі матеріали (дерево, вугілля, папір, гума, текстиль та ін.) |
Всі види вогнегасних речовин (перш за все вода) |
В |
Горючі рідини і матеріали, які плавляться при нагріванні (мазут, стеарин, каучук, синтетичні матеріали) |
Розпилена вода, всі види пін, сполуки на основі галоїдів, порошки |
С |
Горючі гази (водень, ацетилен, вуглеводні та ін.) |
Газові сполуки і інертні розріджувачі (СО2, ІМ2), галогеновуглеводні, порошки, вода (для охолоджування) |
Д |
Метали та їх сполуки (калій, натрій, алюміній, магній та ін.) |
Порошки (при спокійній подачі на палаючу поверхню) |