17. Питання існування писемності у слов’ян у дохристиянський період.

Спочатку слов'яни, очевидно, як і більшість інших народів, користувалися малюнками, знаками-символами, т. тобто у них існувало рисуночное, або піктографічне, лист. Знаками його служили В«рисиВ» і В«резиВ», на основі яких і виникло стародавнє слов'янське лист.

Про наявність на Русі писемності до прийняття християнства свідчать іноземні автори-мандрівники. Так, житель міста Солуні Костянтин Філософ по шляху в Хазарію бачив у Херсонесі богослужбові книги, написані В«Руське письменами В». Більшість вчених вважають, що цими письменами, применявшимися нашими предками ще в IX в., були грецькі літери, пристосовані до слов'янської мови. Арабський мандрівник і письменник ібн-Фадлан під час свого перебування у волзьких болгар на початку Х в. барвисто описав похорон знатного руса, згадавши, що на могильному пам'ятнику було написано ім'я померлого і ім'я князя русів.Цінно повідомлення та іншого арабського вченого і мандрівника початку Х в. аль-Масуді, який стверджував, що він виявив в одному з російських храмів пророцтво, написане на камені. А перський вчений Фахр ад-Дін на початку XIII в. повідомив, що Хозарська лист походить від російського. Тексти договорів Русі з Візантією, які стосуються першій половині Х ст., Також незаперечно доводять, що писемність була поширена до офіційного прийняття християнства. Особливо цікаво вказівку в договорі 911г. про те, що Русь і Візантія і в попередній час вирішували спірні питання не тільки словесно, але і письмово.Виключно важливе значення для вивчення питання про характер давньоруської писемності являє знахідка, зроблена в 1949 р. при розкопках одного з Гніздовського курганів біля Смоленська. На одному з черепків глиняного судини, що відноситься до другої чверті Х ст., вченим вдалося прочитати напис В«ГороухщаВ» (тобто гірчиця). Цей напис не викликає сумніву в тому, що писемність у східних слов'ян з'явилася досить рано, а поширення грамотності на Русі, в тому числі серед простих трудових людей, сходить до початковим десятиліттям Х

17. Створення слов’янської писемності.

Авторство створення слов писемності визнають за братами констянтином та Мефодієм. Про це свідчать житія святих, зокрема житіє Кирила та Мефдія; твори Чорноризця Храбра ;твір «Обернення (в християнство) баварців і киританців»(871) анонімного латин автора; «Житіє Констянтина і перенесення мощів св. Климента».

Особливо створенням власної писемності переймався князь Великоморавського кн. - Ростислав (правив у 846 – 870). З цією метою він звернувся до імператора Візантії. Візантія також була зацікавлена в поширенні православної віри в Європі, тому імператор Михайло ІІІ відправив до великої Моравії місію на чолі з Констінтином Філософом(827 - 869) та його братом Мефодієм(815 - 885).Брати народилися в сім*ї візан чиновника в м Солунь, де значну астинунаселення становили слов*яни. Отже слов*янську мову брати знали добре. К. і М. добре знали південномакед. діалект солунських слов’ян, грец., лат., араб. та єврейську мови. Кирило дістав освіту в Магнаврській школі при дворі візант. імператора Михайла III в Константинополі. Працював патріаршим бібліотекарем, викладав філософію в Магнавр. школі (мав прозвання Філософ). Брав участь у богосл. диспутах з іконоборцями (40-і pp.), мусульманами (50-і pp.), побував з дип. і проповідницькою місією в Сирії. Мефодій спочатку служив військовим, пізніше був правителем однієї із слов’яноболг. областей Візантії (835 — 845), потім ігуменом монастиря Поліхрон у Малій Азії. У 860 р. брати – просвітителі відбули з місією до хозар в Константинополь. Місія була успішною. На території Хазарського каганату діяло 7 християнських єпархій на чолі з митрополією, ще 200 хозар були похрещені. А також було віднайденомощі св.Климента. Це було сприйнято як чудо і відіграло винятково позитивну роль у житті братів. Досвід цієї місії став корисним перед поїздкою до Великої Моравії, де й було створено власне слов*янську азбуку. У моров*ян як і у інших слов*ян літер не було, тому братам довелося їх стровювати і робити перші переклади Слова Божого та інших християнських книг. Для цього кн. Ростислав прийняв їх «з великою честю» і створив усі умови. І дав здібних учнів. Створивши на основі грецького алфавіту слов. азбуку як систему впорядкованих відповідно до фонетичних законів старослов*янської мови графіних знаків, Констянтин із своїми помічниками почав переклад цією мовою Євангелія. Проте наявність слов. Письма і здійснення ним перекладів було недостатнім чинником для їх поширення на християнських землях, учні братів не були священиками, а отже не мали права на таку діяльність. Крім того, в Європі панувала «тримовна єресь»- думка про те, що віровчення і богослужіння можуть здійснюватися лише 3 канонічними мовами: латинською, грецькою і давньоєврейською, якими було зроблено надпис на хресті з розіп8ятим Ісусом Христом.Брати поїхали до Папи Римського. Наприкінці жовтня 867 р. Папа прийняв слов*янські книги, іні були посвячені, а їх вчителі співали літургію слов*янською мовою. Після смерті Констянтина, Мефодій присвятив усе своє подальше життя закріпленню й поширенню слов. писемності серед християн.Завдяки Мефодію та його учням в Паннонії латина почала поступатися слов. мові в церковній службі та на євангельських читаннях.