44. Значенння діяльності о.О.Потебні для розвитку славістики.

У другій пол 19 ст провідним діячем східнослов*янської філології став укр і рос уений Олександр Потебня(1835 - 1891), який створив і очолював Харківську лінгвістичну школу. Йому належить книга «мисль і мова». Він одним із перших здійснив порівняльно – історичне вивчення слов. наголосу. Написав чотиритомну працю « ІЗ записок з руської граматики», розробив власну теорію «лінгвістичної поетики», яку виклав у книгах «Із лекцій з теорії словесності. Байка. Приказка. Прислів*я» та «Із записок з теорії словесності». Започаткував у Харківському Університеті вивчення слов діалектології. СЕред його учнів рос філолог Д. Овсянико – куликовський. Укр філолог, педігог і гром діяч В. Харцієв. У створеній ним мовознавчій школі наприкінці XIX - в першій половині XXст. Сформулювалися як досліднки М. Грунський, М. Халанський, С. Кульбакін, Ю. Шевельов та інші. Разом із Сумцовим Потебня був одним із організаторів у Харкові історико – філологічного товариства, яке активно виступало проти висловлених м. Погодіних і П. Лавровським шовіністичних поглядів щодо походження українців та укр мови.

44. Слов’янська філологія у Російській імперії у другій половині XIX ст. – на поч. Хх ст. О.О.Шахматов, п.Ф.Фортунатов, і.А.Бодуен де Куртене.

Вивченням різноманітних проблем рос. мови та словесності займався рос. мовознавець Олексій Шахматов ( 1824 – 1920). Він проаналізував процес створення літописних зводів 11-16 ст., заклав основи текстологічного вивчення літописів і текстології як науки. Його широкі славістичні знання відображені в спец працях із сербського наголосу і словенського акання, в дослідженні історії укр. Та білорус мов. Він вибудував достовірну картину розвитку слов. мов від прас лов. стану до сучасності, висунув гіпотезу про розпад спільноруської мови в 9 – 10 ст. на 3 великі наріччя: південноруське. Східноруське й північноруське, на основі яких почали форм самостійні укр. білор та рос мови. Він автор «Дослідження в галузі рос фонетики», «курс історії рос мови». Протягом 1906-1920 рр. учений був головою Відділення рос мови й словесності Петербурзької АН. Під його впливом сформувалися десятки мовознавців, а учнями були академіки В. Виноградов, С. Обнорський. З іменем Шахматова пов*язують завершення процесу становлення слов. філології. На цей період припадає також діяльність рос та пол. Мовознавства Івана Бодуена де Куртене (1845-1929). Він був редактором «Тлумачного словника великоруської мови» В. Даля значно доповнивши, збагативши і надавши ції праці наукової чіткості. Вчений написав имало нових досліджень. У яких розвивав раніше висунуті теорії загального мовознавства, пол. та рос мов. Багато уваги приділяв проблемам мов і суспільного життя нац. меншин Рос імперії, а після звільнення Польщі – пригноблених українців, білорусів. Євреїв Зокрема. Він відстоював право укр. народу на вільний розвиток своє мови, культури і на навання рідною мовою в працях «Про з*їзд славістів і про платонічний панславізм», «Укр. пит. з позанаціональної точки зору» Свої погляди він відстоював відверт, в т. ч. і перед студентами, за що був заарештований і ув*язнений. П. Ф. Фортунатов був одним з піонерів слов'янської історично-порівняльної акцентології, зокрема пояснив розподіл наголосів у східно-слов'янському повноголоссі і руху наголосу типу рука — руку, що характеризує також українську мову. Був активним членом комісії Російської Академії Наук, що опрацювала «Доповідну записку про скасування обмежень українського друкованого слова» (1905).