Антипаралельність ланцюгів.

2.7.Третинна структура ДНК. Фізико-хімічні властивості

ДНК: взаємодія з катіонними лігандами; гіпохромний ефект; денатурація та ренатурація ДНК.

2.8.Будова, властивості та біологічні ефекти РНК. Типи РНК: мРНК, тРНК, рРНК; особливості структурної організації (вторинної та третинної) різних типів РНК.

3.Молекулярна органі- 3.1. Хроматин: нуклеосомна організація, гістони та негі-

зація ядерного хромастонові білки.

тину та рибосом еука- 3.2. Рибосоми: субодинична структура, склад білків та

4. Нуклеопротеїни. 4.1. Будова та біологічні функції нуклеопротеїнів. Особли-

вості будови білків нуклеопротеїнів.

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1.Створити схему структурної організації нуклеїнових кислот.

2.Пояснити механізм утворення подвійної спіралі ДНК.

3.Пояснити механізм утворення шпильок в молекулі т-РНК.

4.Які надмолекулярні комплекси утворюють нуклеїнові кислоти?

Алгоритм лабораторної роботи. Гідроліз та визначення складових частин нуклеопротеїдів.

Принцип методу. Визначають якісними реакціями у гідролізаті нуклеїнових кис-

лот дріжджів пентози, азотисті основи, фосфорну кислоту, білок.

1.Визначення пентоз. До 1 мл гідролізату додати 0,1 мл реактиву Фелінга, кип'ятити на водяній бані до утворення червоного забарвлення.

2.Визначення азотистих основ. До 0,3 мл гідролізату додати 0,1 мл розчину

срібла азотнокислого [AgNO3]; спостерігається утворення білого осаду.

3.Визначення фосфорної кислоти. До 2 мл гідролізату додати 1 мл розчину

амонію молібденовокислого [(NH4)2MoO4], нагріти на водяній бані до утворення жовтого осаду. Додавання 1 мл розчину аскорбінової кислоти дає синє забарвлення.

4.Визначення білку. До 1 мл гідролізату додати 0,5 мл біуретового реактиву.

Спостерігається виникнення фіолетового забарвлення.

ТЕМА 2. ДОСЛІДЖЕННЯ БІОСИНТЕЗУ І КАТАБОЛІЗМУ ПУРИНОВИХ ТА ПІРИМІДИНОВИХ НУКЛЕОТИДІВ. ВИЗНАЧЕННЯ КІНЦЕВИХ ПРОДУКТІВ

ЇХ ОБМІНУ

Актуальність теми.

Структурними компонентами ДНК і РНК є пуринові та піримідинові мононуклеотиди.

Їх біосинтез забезпечує утворення інформативних молекул нуклеїнових кислот, не-

обхідних для реалізації генетичної інформації.

Розпад нуклеїнових кислот в тканинах супроводжується утворенням кінцевих про-

дуктів. Характерним продуктом розпаду пуринових нуклеотидів є сечова кислота, надмірне утворення якої зумовлює розвиток подагри.Подагра може бути наслідком недостатньої азотвидільної функції нирок, захворювання серця, спадкових порушень

обміну пуринових нуклеотидів, а також надмірного вживання продуктів, багатих на нуклеопротеїди.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Знати біохімічну динаміку перетворення нуклеотидів, основи їх патохімії та біохімічної діагностики.

Конкретні цілі:

55

1.Аналізувати послідовність реакцій біосинтезу та катаболізму піримідинових ну-

клеотидів.

2.Аналізувати послідовність реакцій біосинтезу та катаболізму пуринових нукле-

отидів, порушення синтезу сечової кислоти і біохімічні основи розвитку подагри Вихідний рівень знань-вмінь.

1.Вміти проводити титрування (загальна хімія).

2.Вміти писати бідову азотистих основ та мононуклеотидів.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

3.Біосинтез піримідинових нукле- 3.1. Вихідні метаболіти, реакції та регуляція.

отидів.

4.Біосинтез дезоксирибонуклео- 4.1. Утворення тимідилових нуклеотидів.

Індивідуальна самостійна робота студентів. Підготувати реферат на тему: «Пода-

гра, можливі причини і клінічні прояви».

Алгоритм лабораторної роботи.

Кількісне визначення сечової кислоти в сироватці крові.

Принцип методу. Сечова кислота відновлює фосфорно-вольфрамовий реактив до сполуки блакитного кольору, яка у лужному середовищі зі знебарвленням кількісно реагує з K3[Fe(CN)6]. Порівнюють результати дослідної та стандартної проб.

Хід визначення. Використовують дві колбочки для дослідної (Д) та стандартної

(С) проб.

1)У колбу (С) вносять 2 мл стандартного розчину сечової кислоти (0,5 мг/мл,

тобто у пробі 1 мг сечової кислоти), у колбу (Д) вносять 2 мл сечі. В обидві колби д о-

дають по 1 мл розчину NaOH та 1 мл фосфорно-вольфрамового реактиву. Перемішують, з'являється синє забарвлення.

2)Вміст колб титрують до знебарвлення розчином K3[Fe(CN)6] та відмічають

кількість розчину, що пішла на титрування дослідної та стандартної проб.

3)Розрахунок ведеться по пропорції. Припустимо, що на титрування проби (С)

пішло с мл розчину K 3[Fe(CN)6], а на пробу (Д) - d мл. З урахуванням добової екскреції сечі 1,5 л проводять розрахунок:

dc ´ 0,75= г/добу

Норма виділення з сечею сечової кислоти: 0,25 - 0,75 г/добу.

56