4. Поняття бухгалтерських рахунків, їхня побудова

 

Рахунок – основна одиниця накопичення і зберігання інформації в бухгалтерському обліку, а також здійснення контролю за господарськими процесами, станом та рухом господарських засобів і джерел їх формування. Вони відкриваються на кожен вид господарських засобів і їх джерел.

Кожний рахунок має назву, що відповідає об’єкту, який на ньому обліковується, і яка пишеться зверху посередині сторінки. Крім назви, кожен бухгалтерський рахунок має свійномер (код), передбачений Планом рахунків. За будовою рахунок – це таблиця, що складається з двох частин: на одній частині фіксується збільшення, на другій – зменшення. Ліву частину таблиці називають дебет (з лат. він винен), а праву – кредит (з лат. він довіряє). Зробити записи в лівій частині рахунку – це означає дебетувати рахунок, а в правій – кредитувати його.

Розрізняють активні, пасивні та активно-пасивні рахунки (від назви частин балансу).

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху господарських засобів підприємства. Початкове і кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті. Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та руху джерел утворення господарських засобів. Початкове і кінцеве сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті. Якщо на рахунку обліковуються засоби, то рахунок активний, якщо джерела засобів – то рахунок пасивний. У бухгалтерському обліку збільшення засобів на активних рахунках відображається у дебеті, зменшення – у кредиті. На пасивних рахунках – навпаки.

Активно-пасивні рахунки – рахунки, в яких сальдо може бути і в дебеті, і в кредиті. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо в дебеті, то його слід розмістити в активі балансу, а якщо в кредиті – то відповідно воно повинне бути розміщено у пасиві балансу. Здебільшого активно-пасивними є рахунки розрахунків з дебіторами і кредиторами (682 “Внутрішні розрахунки”, 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”). Сальдо на таких рахунках показують розгорнуто (окремо дебетове і кредитове).

Сума записів господарських операцій по дебету або кредиту рахунку за певний період (як правило місяць) без початкового сальдо називається оборотом. Для визначення кінцевого сальдо по рахунку необхідно до початкового сальдо додати збільшення по рахунку і вирахувати зменшення.

 

5. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

 

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку – це групування їх за певними ознаками. Основою класифікації рахунків є зміст об’єктів бухгалтерського обліку.

В бухгалтерському обліку рахунки класифікуються: 1) за економічним змістом; 2) за призначенням і структурою; 3) за способом групування і узагальнення облікових даних.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображаються на ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни об’єкта обліку. Їх поділяють на три групи: 1) рахунки для обліку господарських засобів (майна); 2) рахунки для обліку джерел утворення господарських засобів; 3) рахунки для обліку господарських процесів і їх результатів.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунку і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані.

За цією класифікацією виділяють такі групи:

а) стосовно балансу – балансові (відображаються в балансі) і позабалансові (для обліку засобів, які не належать даному підприємству, але перебувають тимчасово в його користуванні, бланків суворої звітності, цінностей, переданих чи одержаних під заставу 01, 02, 03, 05);

б) за  призначенням: основні (для відображення господарських засобів та джерел їх формування); регулюючі (уточнення оцінки господарських засобів і їх джерел); операційні (для відображення господарських процесів);  транзитні (виділення із загальної маси операцій і записів ту чи іншу їх групу).

За способом групування і узагальнення облікових даних поділяють на синтетичні і аналітичні рахунки. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух господарських засобів, коштів, джерел їх формування в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні бухгалтерського балансу та інших форм бухгалтерської звітності (10, 20, 64, 68 тощо). Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника, застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, який здійснюється на підставі аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком (до 66 “Розрахунки з оплати праці” аналітичні рахунки за прізвищами працівників підприємства).

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв’язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках – часткові суми.

 Для додаткового групування всередині синтетичного рахунка у бухгалтерському обліку використовують субрахунки. Вони є синтетичними рахунками другого порядку.