6. Аудиторський звіт та аудиторський висновок

 

Під поняттям "аудиторський звіт" варто розуміти будь-які офіційні документи за наслідками аудиту, що передаються клієнтові і містять інформацію про результати проведе­ної перевірки. Такий підхід дає змогу вважати аудиторським звітом не тільки аудиторський висновок, а й інші документи, наприклад, акт аудиторської перевірки – детальний підсумковий документ обме­женого використання, що не підлягає оприлюдненню серед третіх осіб. Аудиторський звіт (МСА 720 “Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти”) не є аудиторським документом. Він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише з його дозволу.

Форма і зміст аудитор­ського висновку розкривається у МСА №700 «Аудиторський ви­сновок про фінансову звітність». Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідоцтвом того, що річний бухгалтерський облік підприємства і в цілому його фінансова діяльність у всіх деталях відповідає правилам ведення бухгалтерського обліку і є достовірним. Звіт – об’ємний документ, а висновок – стислий, короткий.

Аудиторський висновок завіряється підписами аудитора, керівника клієнта і печаткою аудиторської фірми. Дата аудиторського висновку повинна відповідати останньому дню аудиторської перевірки. Цього ж дня аудитор зобов'язаний довести результати перевірки до зведення керівництва підприємства-клієнта. Обов'язково в аудиторському висновку повинне бути вказано місце знаходження аудиторської фірми. Підприємство-клієнт при проведенні обов'язкового аудиту повинне представити своєчасно висновок до податкової інспекції.

Види аудиторського висновку: позитивний (існує безумовно-позитивна думка); умовно-позитивний (з застереженням); негативний; аудитор може відмовитися від видачі висновку.

Безумовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійшов висновку, що фінансові звіти справедливо й достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Безумовно-позитивна думка беззастережно вказує на те, що всі зміни у принципах бухгалтерського обліку й методах їх застосування, а також їх уплив належно розкриті у фінансових звітах.

Умовно-позитивну думку слід висловити тоді, коли аудитор дійде висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом чи обмежування обсягу не настільки суттєві та всеосяжні, щоб висловити негативну думку або відмовитися від висловлення думки. Тобто існують певні обмеження: фундаментальна невпевненість і незгода.

Існують такі основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку); не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожуватиме існуванню в майбутньому).

Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Невпевненість або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному.

Відмову від висловлення думки варто сформулювати тоді, коли обмеження обсягу перевірки суттєве і всеосяжне, що аудитор не в змозі одержати достатні аудиторські докази, а, отже, висловити думку про фінансові звіти.

Негативну думку слід висловити лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінському персоналу є настільки суттєвим та всеосяжним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, або розкрити неповний характер фінансових звітів.

Востаннє редаговано: Неділя, 23 лютого 2014, 15:22. Версія: 2. Опубліковано: Неділя, 28 жовтня 2012, 21:00.