Тема 5. Аудит як форма контролю фінансово-господарської діяльності

 

1.        Аудит в системі господарського контролю.

2.        Предмет і об’єкти аудиту.

3.        Класифікація аудиту.

4.        Метод та методика аудиту.

5.        Нормативно-правова база аудиту.

6.        Внутрішній контроль та його характеристика.

7.        Особливості внутрішнього аудиту.

 

1. Аудит в системі господарського контролю

 

Контроль – це процес, який забезпечує відповідне функціонування конкретного об’єкту, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети.

До організаційних видів господарського контролю належать: 1) державний контроль здійснюється державними органами контролю і управління; 2) муніципальний контроль здійснюють місцеві органи управління Адміністрації Президента України та місцевих Рад народних депутатів України; 3) незалежний (аудиторський) контроль здійснюється за діяльністю господарюючих суб’єктів незалежними спеціалізованими аудиторськими фірмами або аудиторами; 4) контроль власника: відомчий (внутрівідомчий) контроль та внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль.

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керів­ними структурами, що представляють інтереси власників щодо підви­щення ефективності виробництва, державного контролю уже було не­достатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. Лат. audio – той, що вислуховує), тобто такого, що вислу­ховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні – суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допо­моги керівництву й економічним службам підприємства щодо ве­дення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час при­ватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Згідно із Законом України “Про аудиторську діяльність” (далі – ЗУ “Про АД”) аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Практика аудиту в найбільш розвинутих країнах (Великобританія, США) дозволяє виділити три основні підходи щодо необхідності аудиту: потреби потенційного чи існуючого інвестора, теорія агентів і теорія мотивації. Підхід, що враховує потреби потенційного чи існуючого інвестора, полягає у тому, що кожен інвестор компанії не має впевненості у достовірності показників фінансової звітності. Актуальність цієї проблеми загострюється із зростанням класу акціонерів, які фактично не мають відношення до управління компаніями. Отже, підтверджуючи публічну звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності у відносинах між інвесторами (акціонерами) та менеджерами господарюючого суб’єкта. Теорія агентів (або керуючих) – це потреба в аудиті на замовлення власників. Власники, як правило, наймають для управління своїми фірмами виконавчих директорів, самі ж безпосередньо справами фірми не займаються. Результати діяльності вони вивчають через фінансову звітність. Підтверджуючи звітність, аудитор виступає гарантом порядності та чесності керуючих господарюючим суб’єктом в питаннях розпорядження майном власника. Теорія мотивації – пояснюється тим, що менеджери більш відповідально будуть відноситись до складання звітності, якщо знатимуть про обов’язковість її перевірки аудитором. Це знижує ймовірність помилок, зловживань, шахрайства, тобто сприяє отриманню споживачами достовірної публічної звітності.

Метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудито­ром висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх сут­тєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготов­ки і подання фінансових звітів. За результатами аудиту складаєть­ся аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб’єк­та господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб’єкта, що пере­віряється.