2. Методи і засоби перевірки.
У число характерних ознак несправного стану системи рульового керування входять підвищені шуми, ривки при проходженні поворотів, вібрація кермового колеса, биття керма.
Одне з головних завдань діагностики полягає у визначенні люфту кермового колеса. У першу чергу слід провести зовнішній огляд вузлів і деталей, що входять до складу системи рульового керування. Для цього можна скористатися оглядовою ямою або підіймачем. Повертаючи кермо по черзі в обидва боки, можна на дотик перевірити, немає чи в шарнірах кермових тяг вільного ходу. Виявлення постукувань і люфту свідчить про те, що наконечник тяги й шарнір прийде замінити.
Для визначення люфту використовується люфтомір (рис. 7.3), покажчик якого закріплюється на ободі кермового колеса, а шкала нерухомо під кермовою колонкою або на панелі приладів. При визначенні кутового переміщення до обода прикладається сила в 10 Н. Це потрібно, щоб у процесі виміру виключити можливі неточності, викликувані пружними деформаціями деталей. Для перевірки потрібно обертати рульове колесо в обидві сторони та фіксувати початок повороту керованих коліс. Сума двох значень (ліворуч та праворуч) і буде люфтом рульового керування.
Рисунок. 7.2- Прилад К-187 для діагностування рульовогo Керування: 1 — динамометр; 2 — шкала динамометра; 3 — сполучна вилка; 4 — захват; 5 — кронштейн; 6 — стрілка
Треба відзначити, що на автомобілях, обладнаних гідропідсилювачем керма, вимір люфту слід проводити під час роботи двигуна, тому що при непрацюючому вільний хід кермового колеса буде більшим внаслідок переміщень золотника клапанного пристрою. Безвідмовна робота гідропідсилювача багато в чому забезпечується належним рівнем масла в бачку й тиском, який розбудовує насос у процесі роботи силового агрегату.
Крім люфту рульового механізму перевірці підлягають зазори в шарнірах кермових тяг, а також зазор у підшипниках черв'яка щодо кермової колонки. Перевірку зазорів у зачепленні черв'яка й ролика здійснюють по поздовжньому переміщенню вала кермової сошки (кермова тяга при цьому від'єднується). Для контролю сил тертя в механізмах використовується такий параметр як зусилля, що прикладається до динамометру-люфтоміру.
Повертаючи кермове колесо від упору до упору, перевірте візуально й на слух:
- надійність кріплення кермового механізму й кермового колеса;
- відсутність зазору у втулках кермових тяг і кульових шарнірах наконечників кермових тяг;
- надійність затягування й стопоріння болтів кріплення тяг до рейки й гайок пальців кульових шарнірів;
- відсутність заїдань і перешкод, що перешкоджають повороту кермового колеса.
Для перевірки відсутності люфту в рульових тяг (рис. 7.3), помічник злегка погойдує кермове колесо зі сторони убік. Кладемо руку на місце з'єднання кермової тяги з поворотним важелем стійки підвіски так, щоб долоня стосувалася їх одночасно. З появою люфту в наконечнику кермової тяги, буде відчуватися зсув поворотного важеля щодо тяги.
Рис. 7.3-Перевірка люфту в наконечниках рульових тяг.
Для перевірки відсутності люфту маятникового важеля потрібно узятися за сошку, а потім покачати її нагору-униз. Якщо люфт має місце бути, то його слід усунути шляхом заміни втулок або підтяжки гайки. Перевірте, у якому стані перебувають захисні чохли кульових шарнірів кермових тяг. Гарний стан захисних ковпачків, що забезпечують чистоту усередині шарнірів, говорить про те, що їх ще можна експлуатувати протягом тривалого часу. Якщо на чохлі є тріщини або розриви, то в кульовий шарнір неминуче будуть попадати волога, бруд, пісок і т.п. Це приводить до передчасного зношування деталей. Чохол, на якому присутні тріщини, потребує заміни. Така ж процедура має бути, якщо при здавлюванні чохла пальцями частина змащення проникає назовні.
У надійності кріплення кермової колонки можна переконатися, посмикавши на себе кермове колесо, яке не повинне зміщатися в осьовому напрямку. Таке переміщення свідчить про те, що необхідно перевірити, не чи розкрутився болт з'єднання кермового вала з кермовим механізмом. Перевірте затягування гайок на сполучній муфті кермового вала, чи добре прикріплений до кузова машини кермовий механізм. Затягніть болти, якщо є така необхідність.
Також слід перевірити тиск у шинах. Занадто низький тиск може стати причиною тугого ходу керма. Відновити нормальний тиск.
Перевірка герметичності в системі гідропідсилювача.
Перевірте рівень рідини в бачку й рідина, на відсутність у ній повітря. Перевірте надійність з'єднання шлангів. Перевірте торсіонну штангу, вал і регулювальні сальники на відсутність витоків.
Перевірте поверхні ущільнювальних елементів на відсутність ушкоджень.
Визначите точне місце витоку. Місце, звідки капає рідина, може й не бути місцем, звідки вона просочується. Коли необхідне обслуговування, прочистите місце витоку при розбиранні, заміните несправний сальник, перевірте поверхню ущільнюючого елемента на відсутність ушкоджень і при необхідності затягніть болти необхідними моментами.
Для точного виявлення місця витоку, використовуйте наступний метод:
- при не працюючому двигуні повністю витріть насухо систему підсилювача рульового керування;
- перевірте рівень рідини гідропідсилювача рульового керування в бачку насоса. При необхідності доведіть рівень рідини до норми;
- пустіть двигун. Поверніть кермове колесо проти годинникової стрілки й за годинниковою стрілкою від упору до упору кілька раз;
- знайдіть місце зовнішнього витоку й виконайте ремонт.
Не втримуйте кермове колесо в крайньому положенні тривалий час, тому що це може ушкодити насос гідропідсилювача рульового керування.
Перевірте на відсутність зношування або ушкоджень ремінь привода гідропідсилювача рульового керування; при необхідності заміните його. Натискаючи із зусиллям 10 кг на середину ременя, виміряйте його прогин. Номінальне значення прогину нового ременя 8,0-9,0 мм, що був у вживанні — 9,0-10,0 мм. Якщо величина прогину перевищує гранично припустиму величину, послабте болт кріплення насоса гідропідсилювача рульового керування й відрегулюйте натяг ременя.