- •Розділ 2
- •2.1. Однополярна глобалізація і роль сшАв світовій економічній системі
- •Річний приріст ”Монетарно пов’язаних” (цінними паперами сша) доларових активів решти країн світу (млрд дол.)
- •Розвинуті країни - кредитори глобалізації (загальне сальдо платіжних балансів у млрд дол.)
- •Структура інвестиційних доходів сша (складена на основі платіжного балансу сша за 2000 р., у млн дол.)
- •Баланс американського імперіалізму (в млрд дол.)
- •Акумулбоване сальдо державного бюджету розвинутих країн, 1993 – 2002 рр. (% до ввп)
- •Деякі обмеження міжнародної торгівлі, що існують у сша
- •2.2. Перспективи і потенціал локальних цивілізацій
- •Класифікація цивілізацій за чотирма фазами економічного розвитку
- •Динаміка макропоказників по цивілізаціях четвертого покоління [28, с. 535 – 565]
- •Потенціал локальних цивілізацій [265, с. 210]
- •Ранжування 100 найважливіших в економічному сенсі країн, що розвиваються, за середньорічними темпами приросту ввп на душу населення [263, с. 13]
- •2.3. Прогностичні сценарії глобального розвитку
- •Структура прогнозу переідного періоду [4, с. 310]
- •Динаміка верхніх кордонів показників світової економіки [265, с. 228]
Річний приріст ”Монетарно пов’язаних” (цінними паперами сша) доларових активів решти країн світу (млрд дол.)
-
1985
1990
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2004
Урядові цінні папери
105
247
270
238
294
209
123
14
89
96
Акції корпорацій
62
107
154
130
129
263
255
348
189
198
Облігації корпорацій
89
91
94
58
84
85
122
161
181
217
Розраховано за: Statistical Abstract of the United States. 2005 (Table 1164)
Під монетарну експлуатацію найбільш активно підпадають розвинуті країни. Менш розвинуті, що експортують переважно сировину, практично всі перебувають у борговій залежності і тому їхні поставки відбуваються за рахунок боргу, сплачуються чи компенсуються відсотковими прибутками США. Розвинуті країни, навпаки, не мають заборгованості перед США, формально є незалежними, оскільки мають позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу (табл. 2.2) Тим не менше — через відмічене фіктивно-монетарне погашення товарного кредиту, що одержується — їх товарообмін з Америкою є нееквівалентним. Як протидія «експлуатації доларом» виступила міждержавна фінансово-економічна інтеграція на теренах Європейського континенту, важливим результатом якої стало практичне введення до обороту єдиної валюти — євро.
Таблиця 2.2
Розвинуті країни - кредитори глобалізації (загальне сальдо платіжних балансів у млрд дол.)
|
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
1993-2004 |
Розвинуті країни |
68,3 |
33,9 |
58,1 |
44,5 |
91,7 |
35,8 |
-121,1 |
-248,4 |
-223,1 |
-200,5 |
-143,2 |
США |
-82,5 |
-118,2 |
-109,9 |
-120,9 |
-139,8 |
-217,5 |
-324,4 |
-444,7 |
-407,1 |
-404,9 |
-2369,9 |
ЄС |
24,7 |
16,9 |
53,4 |
81,5 |
102 |
63,8 |
28,7 |
–6,7 |
15,5 |
26,2 |
406,2 |
Японія |
132 |
130,6 |
111,4 |
65,8 |
94,1 |
121 |
106,8 |
116,9 |
88,8 |
108,9 |
1076,3 |
Інші |
8 |
1,9 |
0 |
8,9 |
15,4 |
61,3 |
72,7 |
101,9 |
94,9 |
90,4 |
455,4 |
Розраховано за: World economic outlook. October 2004. P. 208—248 (Table 27)
Таблиця ілюструє даний поворотний момент. Країни євро-зони (на чолі з Німеччиною та Францією) з введенням євро багатократно зменшили товарне і ресурсне кредитування США: до 63,8 млрд дол. проти 342,3 млрд у 1993—1998 рр. [1, с. 27].
У зв’язку з «трансатлантичним протистоянням» статистика чистих фінансових прибутків, що були одержані розвинутими країнами за рахунок розміщення і управління власними зарубіжними активами, свідчить, що протягом 1993—2004 рр. тільки дві країни ОЕСР змогли залишитися нетто-одержувачами — в найбільшій мірі Японія (528,3 млрд дол.), у меншій — США [1, с. 27]. Японії вдалося вміло оптимізувати розподіл коштів за портфелем валютних активів, хоча мережа власне банківських інститутів країни є обтяженою міліардними обсягами «поганих кредитів». Для США становище є дещо іншим: за відмічений період країна зуміла зберегти в цілому позитивне сальдо, проте, починаючи з 1998 р., статистика свідчить про накопичення чистих збитків, непрямо вказуючи на появу і наростання результативної протидії однополюсної глобалізації.
У той же час безпосередні інвестиційні прибутки є не настільки значущим показником для США для того, щоб робити далекоглядні висновки. Він відкриває лише верхівку айсбергу монетарних прибутків «імперіалізму долара», адже через платіжний баланс не проводиться, за розрахунками Н. Абдулгамідова та С. Губанова, понад 93,5 % зарубіжних активів і прибутків американських корпорацій [1, с. 27]. Лише непрямо за асиметричною структурою прибуткових та видаткових статей відкривається те фундаментальне значення, яке має для глобального американського імперіалізму опора на ТНК. Достатньо показовою є наступна диспропорція, яка свідчить на користь США: в 2000 р. за прямими інвестиціями, що були розміщені за кордоном, у капіталі і оборотних коштах філій ТНК, фактичні надходження були в 1,3 рази більше, ніж виплати (табл. 2.3). І ще один важливий момент привертає увагу: на 99 % інвестиційні прибутки США були недержавними, тоді як видатки, навпаки, на 1/3 були представлені державними коштами [1, с. 27].
Таблиця 2.3