Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Культурология конспект для інж спец.doc
Скачиваний:
96
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
828.42 Кб
Скачать

2. Структура понять „культурна спадщина”, “культурні цінності”

Слід зазначити, що поняття “культурна спадщина” є суб’єктивним. Вона існує доти, доки живе людство. Без людини антична амфора стане посудиною, а собор – печерою. Матеріальна культурна спадщина віддзеркалюється в духовному полі індивідів. За відсутності цього поля все, що залишили попередні віки, стає просто предметами праці, що створені „людиною розумною”, але не духовно багатою.

Сучасне розуміння культурної спадщини є досить одностороннім, прагматичним, утилітарним. В ньому відсутні головні елементи: творець спадщини та її споживач.

Ми не можемо до кінця зрозуміти культурну спадщину таких цивілізацій, як майя, інків, ацтеків й ін. Адже ми мислимо іншими категоріями. Відвідуючи їх храми, ми думаємо не так, як думали вони. Ми живемо в іншому культурно-просторовому і часовому вимірі. Культурна спадщина того часового виміру формувалася на етнічно-родовому рівні, коли тотеми, талісмани становили особливу життєво необхідну цінність та поступово формували усвідомлену потребу зберігати речі попередніх поколінь. Поступово складалась певна традиція бережливого ставлення до речей (культ речей), яка, багато разів повторюючись, накладалась на весь спосіб життя, формувала аналогічне ставлення до природи. Цікавий той факт, що у багатьох народів світу, які зберегли залишки первісно-родових форм співжиття, перш ніж убити звіра, мисливець просив у нього на це дозволу. Іншими словами, потреба зберігати все, що оточує людину, сягає своїми коренями у первісно-общинні відносини.

Культурна спадщина – це спадщина для всієї спільноти. Важливо зазначити, що в історичному розвитку це був важливий етап суспільного усвідомлення значущості набутого. Для індивіда було складним процесом переступити межу, де набуте стало суспільним. Цей етап був пов’язаний із розвитком перших міст, становленням міфологічного світогляду. Як зазначено в попередніх темах, міф не мав початку і кінця. Міф був як саме життя. Люди жили як боги, а боги як люди. Людина була вписана в природу. Змінювалися покоління. Залишалася природа, будівлі, речі. У свідомості це викликало відчуття вічності навколишнього середовища, магічної значущості предметів, наявності в них магічної сили попередніх поколінь. Цей процес особливо рельєфно прослідковується при зіставленні життя спільнот розвинутих територій і варварських племен, що межували з ними.

В історичному плані проблему збереження культурної спадщини слід розглядати на двох рівнях: рівень буденного і рівень теоретичного усвідомлення. Кожний із цих рівнів виконує певні функції, створюючи нове системне утворення.

На сучасному рівні культурна спадщина асоціюється зі світською та сакральною архітектурою попередніх століть, збереженими творами і виробами художньої культури, предметами матеріальної культури. Оцінка їх значимості нерідко не носить художнього змісту. Вона в більшості випадків сформована засобами масової інформації на споживацькому рівні й оцінюється на міжнародних аукціонах. Термін „неоціненні пам’ятки” в буденній свідомості не завжди окреслений чіткими критеріями. У значної частини населення планети побутує байдуже ставлення до спадщини. За різними оцінками, більше половини населення сучасних високорозвинутих країн тільки чуло про світові пам’ятки, але жодного разу їх не бачило. Щодо країн, що розвиваються, то тут ця цифра перевищує 80 відсотків. Красномовним свідченням цього стало масове пограбування (2003 р.) музеїв, фізичне знищення експонатів в Іраку населенням самого Іраку. Знищені шедеври минулого дійсно неоціненні, бо на території нинішнього Іраку проживали народи, культура яких була „колискою” для багатьох культур світу.

Слід зазначити, що наведена вище характеристика є статичною, а отже, не відображає реальної ситуації в суспільстві. Для суспільних процесів основною характеристикою виступають такі складові, як темпи процесів та тенденції їх розвитку.

Понятійний апарат, що стосується проблем збереження культурної спадщини, сформувався у ХХ столітті. Тому сьогодні вже можна чітко окреслити його основні терміни.

Спочатку чітко визначеним міжнародно-правовим поняттям було поняття культурних цінностей (Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (Гаага 14 травня 1954 р.).

Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, що прийнята в 1972 р., визначила зміст поняття „культурна спадщина”, виділивши в ньому три рівні: а) пам’ятки; б) ансамблі; в)визначні місця. Формально поняття культурні цінності і поняття культурна спадщина відрізняються лише тим, що друге стосується лише статичних (нерухомих) об’єктів.

Національні законодавства більшості країн світу поклали в основу типологізації культурної спадщини і культурних цінностей нормативно-правові документи ЮНЕСКО. Зокрема, Закон України „Про охорону культурної спадщини” поділяє її за типами (споруди, комплекси, визначні місця), видами (археологічні, історичні, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні об’єкти). Отже, така класифікація враховує історичну особливість залишеної нам спадщини.