Суміщене вентильоване покриття з азбестоцементною покрівлею

а – гребеневий вузол без вентиляційної шахти; б – деталь вентильованого покриття з витяжною вентиляційною шахтою;

1 - 2 плоских азбестоцементних листи; 2 – азбестоцементний гребеневий елемент; 3 – утеплювач; 4 – лати; 5 – плита покриття; 6 – дерев’яні рейки; 7 – азбестоцементний лист УВ - 7,5; 8 – самонесуча стіна; 9 – сітка;

10 – гребінка; 11 – брусок; 12 – вентиляційний продух вздовж гребеню; 13 – дошки; 14 – оцинкована покрівельна сталь; 15 – брусок; 16 - плити покриття; 17 – пароізоляція; 18 – утеплювач; 19 – азбестоцементні листи УВ – 7,5.

Схема і вузли покриття і підвісної стелі з дерев’яними несучими конструкціями і полегшеними азбестоцементними плитами на дерев’яному каркасі

а – схема покриття і підвісної стелі

б – вузли покриття і підвісної стелі

1 – азбестоцементні листи УВ – 7,5;

2 – плити покриття;

3 – метало-дерев’яна арка;

4 – плити підвісної стелі;

5 – дерев’яні прогони;

6 – пороізоловий шнур.

Суміщені покриття по металевим прогонам

б

а

а – азбестоцементне утеплене; б – з металевим профільованим настилом;

1 – покрівельний килим; 2 – металевий прогін покриття; 3 – теплоізоляція;4 – пароізоляція; 5 – захисний шар;

6 – самонарізний болт; 7 – клямер з полосової сталі; 8 – профільований настил; 9,10 – азбестоцементний хвилястий лист; 11 – брусок.

 Питання для самоперевірки

1. Дайте класифікацію покритів за конструктивними вирішеннями

2. Накресліть конструкцію горищного покриття, вкажіть їх елементи.

3. Охарактеризуйте і накресліть полегшені плити покриття з обшивкою

азбестоцементними хвилястими листами.

4. Вкажіть особливості влаштування покрівель з азбестоцементних

хвилястим листів і рулонних матеріалів.

Література: л 12 ст. 75-78, ст. 125-136

Тема 2.6. Перекриття і покриття

Лекція 2.

Питання:

1. Покрівлі, їх види.

2. Покрівлі із хвилястих азбестоцементних листів.

3. Рулонні та мастичні покрівлі.

4. Дерев’яні покрівлі.

5. Нові види покрівлі із матеріалів на основі пластмас.

Покрівля (водоізоляційний шар з рулонних або листових матеріалів ), служить для захисту приміщень від атмосферних опадів.

Основними вимогами, що пред’являються до покрівель, є водонепроникність, вогнестійкість, довговічність і не великі експлуатаційні витрати. Суттєве значення при виробі типу покрівлі є простота її улаштування, не велика маса і можливість використання місцевих матеріалів. Покрівлі сільськогосподарських будівель шириною не більше 27м повинні проектуватись, як правило з азбестоцементних хвилястих листів, будівлі більшої ширини - з рулонних матеріалів.

Для сільськогосподарських виробничих будівель з холодним і утепленим покриттям, як правило, застосовують азбестоцементні хвилясті листи уніфікованого профілю УВ-6 і УВ-7.5 і посиленого профілю ВУ. Рідше для сільськогосподарських будівель з горищними покриттями використовують азбестоцементні листи середнього профілю СВ –1750. Дозволяється при відповідному обґрунтуванні застосовувати азбестоцементні листи інших марок, наприклад ВО.

Похил даху з азбестоцементних хвилястих листів приймається в межах від

10 % до 33%.

Основою під покрівлюю служать прогони з сталі, залізобетону або дерев’яних брусків, а при використанні листів ВО допускаються лати з дошок. Розрахунковий проліт між опорами листів приймають для листів УВ не більше 1500 мм, ВУ – 1250мм, СВ –750 мм, ВО – 525 мм. Листи укладають горизонтальними рядами від звису до гребеню. В горизонтальних рядах листи укладають з напуском на одну хвилю. Вздовж схилу даху напуск азбестоцементних листів УВ, ВУ, СВ приймають не менше 150 мм і не більше 300 мм. При застосуванні листів ВО напуск вздовж схилу з похилом 25 % приймають не менше 200 мм, а при похилі 33% – не менше 120 мм. Для запобігання чотирьохшарових спряжень в суміжних рядах, листи укладають тільки із зрізаними кутами. В рядових листах обрізають діагонально протилежні кути, а в карнизних, гребіневих і крайніх листах – тільки один кут.

Азбестоцементні листи УВ і ВУ до сталевих або залізобетонних прогонів кріплять за допомогою сталевих оцинкованих крюків або скоб, а до дерев’яних брусків – оцинкованими шурупами . Листи СВ і ВО допускається кріпити до дерев’яних брусків або дошок оцинкованими цвяхами. Під крюки, скоби, шурупи і цвяхи підкладають шайби з оцинкованої сталі, а під шайби – м’які прокладки з руберойду або гумові кільця нарізані з трубок.

Гребінь та ребра покривають спеціальними азбестоцементними деталями. Укладають гребіневі деталі за краї листів рядового покриття обох схилів з напуском 150 мм . При відсутності азбестоцементних гребеневих деталей гребінь і ребра покривають дошками або оцинкованою сталлю.

Навколо вентиляційних шахт, димових труб і іншого інженерного обладнання укладають перехідні спеціальні деталі або роблять захисні фартухи з покрівельної оцинкованої сталі. Біля примикання покрівлі до стіни виконують захисні фартухи з оцинкованої покрівельної сталі, верхній кінець якої кріплять до стіни і герметизують, а нижній кінець перекриває не менше однієї хвилі .

В покриттях протяжністю більше 25 м для компенсації деформацій в покрівлях з хвилястих азбестоцементних листів роблять деформаційні шви через 12...18 м. На деформаційному шві азбестоцементні листи укладають таким чином, щоб вони могли переміщатись відносно один одного на 35...40 мм. Шов зверху перекривають спеціальними лотковими деталями або фартухом з оцинкованої покрівельної сталі. Для ремонту і догляду за покрівлею роблять постійні робочі настили шириною 400 мм . Такі настили виготовляються з дошок і ставляться по скату покрівлі біля торцевих стін, вздовж гребеню, біля деформаційних швів, а також в місцях переходу до вентиляційного і іншого обладнання,

До достоїнств покрівлі з азбестоцементних листів відноситься їх мала маса, велика вогнестійкість, простий догляд, невеликі трудозатрати при зведені. До недоліків слід віднести порівняну крихкість і можливість деформацій при зволоженні.

Покрівлі уазбестоцементних

хвилястих листів

а – з листів звичайного профілю;

б – з листів посиленого (ВУ),

уніфікованого УВ і середнього (СВ)

профілю;

1 - гребіневий елемент

2 – гак для драбини

3 – азбестоцементний лист ВО

4 – гребіневий брус; 5 – гребінева

дошка; 6 – кроква; 7 – підставка для

зберігання запасу листів на покритті;

8 – мауерлат; 9 – противітрова скоба;

10 – кутик 90⁰ 11 – кутик 120⁰

12 – замазка;13 – шурупи та

цвяхи;

14 – лоток; 15 – азбестоцементні

листи; 16 – дерев’яні погони;

17 – лотковий елемент;18 – скоба.

Покрівлі з рулонних і мастичних матеріалів застосовують при будівництві виробничих і сільськогосподарських будівель з збірними залізобетонними, дерев’яними і кам’яними склепінними покриттями, а також при зведенні різних будівель тимчасового і допоміжного призначення.

Такі покрівлі застосовуються в основному на дахах з похилом до 2,5%, допускається при відповідному обґрунтуванні похил покрівлі більше 12%.

Для рулонної покрівлі використовують руберойд (різних марок), толь, пергамін. Толеві покрівлі застосовують для тимчасових і допоміжних будівель, а більш міцні і довговічні рубероїдні – для капітальних будівель.

Для забезпечення достатньої водонепроникності рулонні покрівлі роблять двошаровими, а в будівлях підвищеної капітальності при малих похилах скатів до п’яти шарів. В багатошарових рубероїдних покрівлях верхній шар зазвичай роблять з руберойду, який є покривним матеріалом, а нижні шари з більш дешевого матеріалу( пергаміну ).

Основою під рулонні і мастичні покрівлі можуть бути подвійні дерев’яні настили і монолітні цементно-піщані або асфальто-бетонні стяжки.

Цементні або асфальтові стяжки роблять товщиною 15 мм при укладанні безпосередньо по залізобетонним або кам’яним покриттям і товщиною 25 мм при укладанні по сипучим утеплювачам.

Пергамін, толь і руберойд наклеюють за допомогою мастик.

Мастичні покрівлі робляться з двох, трьох і чотирьох шарів бітумної або бітумно-гумової мастики з відповідною кількістю армуючих прокладок з склотканини або склосітки. Застосування безрулонних покриттів дозволяє підвищити механізацію покрівельних робіт і на 40...50% підвищити

продуктивність праці і забезпечує економію до 5 кг бітума на 1 м²покрівлі.

Покрівлі із рулонних матеріалів

а - тришарова покрівля; б - розкатування рулонів; в - дерев'яна основа покрівлі; г - покриття гребеня; д - примикання покрівлі до стіни; 1 - стяжка; 2 - пробки через 0,6-0,7 м; 3 - рейка; 4 - клямери (через 0,7 м); 5 - додатковий шар на цв'яхах (через 10 см); 6 - цвяхи через 0,5 м; 7 - фартух із оцинкованої дахової сталі; 8 - мастика; 9 - ґрунтовка; 10 - рулонний матеріал; 11 - кроква; 12 - робочий настил; 13 - захисний настил із рейок 25x50 мм; 14 - пануючий напрямок вітру; 15 - додатковий шар рулонного матеріалу; 16-парапетна плита; 17-розчин; 18-цвяхи через 10 см; 19 - брусок 40x60 мм; 20-дерев'яна пробка через 0,9 м.

Мастична покрівля: 1-основа;2 - поверхня, прогрунтована мастикою; 3-бітумна мастика; 4 – напрямок водовідведення;

5 – полотнище склополотна; 6 -захисне покрашення; І-І\/ - послідовністьукладки шарів.

Гребінь покрівлі посилюють на ширину 250 мм з кожного боку одним шаром рулонного матеріалу (при рулонних покрівлях) або одним мастичним шаром, армованим склотканиною або склосіткою(при мастичних покрівлях).В місцях примикання покрівель до стін, шахт, деформаційних швів шари основного водоізоляційного килиму повинні посилюватись трьома шарами покрівельних матеріалів. Карнизні ділянки покрівлі посилюються двома шарами водоізоляційного килиму на ширину не менше 400 мм. Сам карнизний звис покривають оцинкованою покрівельною сталлю, на яку рулонний матеріал наклеюють з напуском в 100...150 мм.

Біля димових труб, вентиляційних шахт і іншого обладнання роблять коміри з покрівельної оцинкованої сталі з послідуючим обклеєнням рулонними матеріалами.

При похилі покрівлі до 15% полотнища рулонних матеріалів наклеюють паралельно гребіню даху, а при більш крутих похилах – перпендикулярно гребіню. В нижніх шарах полотнища наклеюють з напуском одне на друге по ширині на 50...70 мм і в верхньому шарі – на 70...100 мм, а по довжині в усіх випадках – не менше ніж на 100 мм. По верху водоізоляційного килиму роблять захисний шар з гравію на бітумній, бітумногумовій або дьогтевій мастиці. Захисний шар виконують товщиною 10 мм з гравію з розміром зерен 5...10 мм.

3. В будівництві тваринницьких і птахівницьких будівель, розміщених в літніх таборах і на пасовищах, в районах багатих лісом, допускається застосування тесових і лускатих покрівель з дрібнорозмірних деталей – дранки, трісок, гонту, плиток.

Матеріалом для тесових покрівель служить тес, тобто тонкі дошки товщиною 19 –25 мм і шириною 160 –180мм. Тес укладають в здовж скату покрівлі в перпендикулярному до гребеня напрямку в розбіг або в два шари і прибивають цвяхами до лат з підтесаних жердин, брусів, дошок або пластин, розташованих через 600 –700 мм одна від одної. Менш водонепроникним є двошарове покриття.

Для кращого стікання атмосферної води верхні поверхні дошок і їх ребра обстругують і біля ребер вибирають жолобки.

При довгих схилах покрівлі дошки стикують внапуск на одній і тій же відстані від гребеня.

Для улаштування лускатих покрівель застосовують дранку, що представляє собою соснові, ялинові або осикові дощечки довжиною 1000…1200 мм, шириною 100…130 мм і товщиною 2…5мм.

Тріска або стружка відрізняється від дранки меншими розмірами, її виготовляють у вигляді прямокутних пластинок довжиною 400…500 мм, шириною 70…100 мм і товщиною 2…3мм. Гонтову покрівлю роблять з клиноподібних дощечок ( гонтин ), які мають в поперечному перерізі форму притупленого трикутника, в основі якого зроблено шпунт.

Лускаті покрівлі роблять по латам з підтесаних жердин або брусків. Дранку і тріскиукладають в 2…4 , а інколи в 5 рядів, а гонт і дерев’яні плитки – в 2…3 шари паралельно гребеню з напуском верхніх рядів на нижні. Величина напуску залежить від похилу покрівлі і числа настилаємих шарів. В перші шари по звису покрівлі укладають з укороченої дранки. У кожному ряду гонтини гострим краєм заводять в пази укладених раніше сусідніх гонтин.

Дерев’яні плити (дранку, тріски, гонт) кріплять до лат цвяхами в верхніх кінцях так, щоб цвяхи проходили через нижні плитки, а верхній шар перекривав би шляпки забитих цвяхів. Гребінь і ребра обробляють двома дошками. Розжолобки виконують шляхом віялоподібної розкладки дранки, трісок або гонту. Розжолобки лускатої покрівлі із дерев’яних плит покривають по суцільному дощатому настилу покрівельною сталлю або руберойдом на гарячій і холодній мастиках.

Навколо димарів дерев’яні покрівлі не доводять на 120 мм і на цьому місці укладають комір з покрівельною сталлю.

Похил дерев’яних покрівель 30...40⁰

Дерев’яні покрівлі легкі, дешеві і не складні при улаштуванні і ремонті, але витримують невеликі навантаження. Суттєвим недоліком їх є те, що вони трудомісткі, легко займаються і гниють.