Фундамент під дерев’яний внутрішній стояк

1 - дерев’яний стояк; 2 - анкер 6х6 мм; 3 - гідроізоляція; 4 - верх підстилки; 5 - бетон марки 100;

6 - бут або бутобетон.

По верху стояків укладають верхню обв’язку, яка служить опорою для крокв та балок перекриття, з’єднуючи її з стояками за допомогою шипів, а також скобами чи болтами. По довжині обв’язки з’єднають переважно косою накладкою і в окремих випадках простим або косим натяжним замком. Балки перекриття і затяжки крокв і врубують в обв’язку прямокутною в рубкою. Крокви також врубують в обв’язку і скріплюють з нею скобою або хомутом.

Крім стояків і обв’язок, обов’язковим елементом каркасу являються вітрові розкоси і підкоси, які забезпечують необхідну жорсткість і стійкість всієї системи. Підкоси і розкоси ставлять як в поперечних, так і в поздовжніх стінах біля кожного зовнішнього кута будівлі, а також в проміжних панелях, що дозволяє створити незмінну систему. В внутрішніх стінах підкоси розташовують ближче до зовнішніх стін, так як при цьому вони краще сприймають вітрові навантаження.

Використання дерев’яних конструкцій в масовому будівництві виробничих будівель обмежується через велику трудомісткість виконання в рубочних з’єднань.

Для збірного та повнозбірного будівництва будівель шириною 12...24м. застосовують клеєні та клеєфанерні елементи каркасу які мають ряд переваг: маса їх менша, а несуча здатність більша ніж дерев’яних, вони стійкі до загнивання, при склеюванні їх можна використовувати маломірні та низькосортні матеріали, тобто вони в цілому більш економічні. Клеєні елементи можна армувати сталевими стержнями чи полосами, що значно підвищує їх жорсткість. Маса конструкцій з дерева в 4...5 разів менша маси залізобетонних. Монолітні клеєні конструкції більш стійкі до хімічно – агресивного середовища

(наприклад, при експлуатації в тваринницьких будівлях, складах мінеральних добрив) в порівнянні з залізобетонними конструкціями і мають більш високу вогнестійкість в порівнянні з сталевими.

Номенклатура клеєних дерев’яних несучих конструкцій включає в себе балки клеєні з паралельними поясами, односкатні і двоскатні, арки трикутні тришарнірні, ферми трикутні і сегментні, арки стрілчасті і рами гнутоклеєні тришарнірні.

Клеєні дерев’яні балки прольотом 3; 6; 7; 5; 9; 12 і 18м виготовляють у вигляді клеєного пакету з укладених соснових або ялинових дошок товщиною 45мм, різної ширини в залежності від величини навантаження. Балки мають прямокутний або двотавровий переріз; можуть бути двоскатними та постійної висоти

а - двоскатна балка; б – двотаврова балка постійної висоти.

По довжині дошки з’єднують за допомогою зубчатого стику.

Після обрізування і острожки балки обробляють антисептиками.

Балки рекомендуються для застосування в покриттях пташників та тваринницьких будівлях, а також в будівлях з хімічно-агресивним середовищам.

Трикутні тришарнірні арки виконують з верхнім дерев’яним клеєним поясом прямокутного перерізу і сталевою затяжкою.

Верхній пояс арки – з дошок товщиною 45мм., та шириною 140мм. Для зменшення величини вигинаючи моментів в верхньому поясі від зовнішніх навантажень передбачають позацентрове прикладення стискаючих сил в вузлових з’єднаннях. В розтягнутій зоні елементів використовують суцільні дошки без стиків по довжині або розташовують лише в третинах прольоту, але не більше одного стика по довжині елементу, до того ж в одному перерізі можна з’єднувати не більше 25% всіх дошок.