Питання для самоконтролю

1. Які бувають населені пункти за кількістю населення?

2. Назвати функціональні зони на території сільської Ради?

3. Вкажіть документи, на основі яких проводиться вибір території для будівництва нових населених пунктів?

4. На яких територіях не допускається розміщення об’єктів виробничого, житлового і комунального будівництва?

Література: Л 1 ст. 1-5

Тема 1.1 Основні положення планування і забудови сільських поселень Лекція 2

Питання:

1. Функціональне зонування сільських населених пунктів.

2. Сельбищна зона.

3. Громадський центр.

4. Житлова забудова.

5. Виробнича зона.

Територія сільського населеного пункту в залежності від функціонального призначення ділиться на сельбищну і виробничу зони. При формуванні функціональних зон сільського поселення необхідно керуватись основними положеннями Державного земельного і Містобудівного кадастрів населених пунктів.

Сельбищна зона включає громадський центр, територію житлової забудови, вулиці, бульвари, проїзди, майданчики для стоянки автомобілів, парки, сквери, водоймища.

Виробнича зона включає ділянки підприємств для виробництва і переробки сільськогосподарської та іншої продукції, ремонту, технічного обслуговування і зберігання сільськогосподарської техніки і автотранспорту, комунально- складські та інші об’єкти, дороги, проїзди і майданчики для стоянки автомобілів, інші території.

Склад і розміри функціональних зон визначаються не тільки потребами поселення, але і його положенням в внутрішньогосподарчій груповій системі населених місць.

В сельбищній зоні розміщується житлова забудова, громадський центр селища, озеленені площі для гри дітей і відпочинку дорослих біля житла, ділянки для індивідуальних садів городів, для господарчо-побутового обладнання, вулиці, проїзди та майданчики для стоянки автомашин.

Громадські центри великих селищ, а також кущових селищ та районних центрів в ряді випадків мають великий територіальний розвиток і отримують значення зони з своїм режимом планування і забудови.

Для сельбищної зони сільських населених пунктів характерний специфічний для сільського житла прямий зв’язок з земельною ділянкою. Це обумовлює невисоку щільність, типи і поверховість будинків, обрис сільської житлової забудови, в якій переважають природні елементи.

В той же час підвищення рівня інженерного благоустрою, розвиток мереж водо- і газопостачання, каналізації пов’язано з ущільненням сучасної сільської забудови в порівнянні з традиційною, а компактний план сельбищної зони найбільш раціональний.

Громадський центр селища – це комплекс будівель і споруд культурно - побутового призначення, адміністративних органів, навчально-виховних установ. Склад та місткість громадських будівель залежить в першу чергу від чисельності населення, що обслуговується причому не тільки даного селища, але і жителів тяжіючих до нього населених місць.

Дитячі ясла – сад будуються в селищах з населенням не менше 200 чоловік, нормативний радіус обслуговування – 300м. Ділянки дитячих дошкільних закладів розміщують в кращих в гігієнічному відношенні центральних місцях жилої території, в віддалені від виробничої зони, доріг, скотопрогонів і господарчих будівель.

Загальноосвітні школи також будують в селищах з населенням не менше 200 жителів. Радіус обслуговування школи – 500м. Ділянки розташовують в житловому масиві, причому відстань від будівлі школи до червоної лінії забудови має бути не менше 25м. Для учнів з малих поселень при середніх школах передбачаються інтернати.

Будівлі лікувальних установ – фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії – розміщують в селах, поліклініки і лікарні – в міжгосподарських і районних центрах на групу населених місць чисельністю не менше 10 тис. чол. Медичні установи розташовують в сельбищній зоні або на окремій ділянці за межами поселення.

В будівлях сільських клубів зосереджується культурне життя і спілкування людей. Часто будівля клуба – сама примітна в селищі не тільки своїми розмірами, але і в силу привабливості зовнішнього вигляду, виразності архітектури.

Фізкультурно – спортивні споруди села включають відкриті площадки

( ігрові поля, бігові доріжки і інше) і зальні споруди ( спортивні зали і басейни). В структурі сільських спортивних споруд слід передбачати місця для глядачів.

Архітектура сільських адміністративних будівель, в яких знаходяться сільська Рада, правління господарства, дільниця міліції, відображує їх громадсько-політичне значення в житті села. В склад приміщень адміністративних будівель часто включають пошту та ощадну касу.

Підприємства торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування часто концентрують в одному місці або навіть в одній будівлі. Для них доцільно вибирати ділянку, рівновіддалену для всіх жителів села, а в більших по площі або протяжності (більше 1... 1,5 км) поселеннях передбачають кілька окремих будівель.

Комунальні підприємства – баню, пральню, пожежне депо – розташовують поблизу котельні, на межі сельбищної території.

Громадські будівлі і споруди часто кооперують між собою – наприклад загальносільські і шкільні спортивні споруди. Клуб, адміністративна будівля, торгівельно-побутові підприємства і інші часто утворюють громадський центр поселення. Розміри сільських населених пунктів, як правильно, дозволяють забезпечити пішохідну доступність центру для всього населення.