Лекція 10. Виконання розрахунків у табличному процесорі ms excel за допомогою формул та вбудованих функцій, побудова діаграм

ПЛАН

1. Обчислення в електронних таблицях за допомогою формул користувача.

2. Використання вбудованих функцій

3. Побудова діаграм

1. Обчислення в електронних таблицях за допомогою формул користувача.

Обчислення в таблицях виконуються за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічки та імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у вічку, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння =. У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, –, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами.

Приклади формул:     =(А4+В8)*2,     =F7*С14+B12.

Константи – текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень.

Посилання на вічко або групу вічок – спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька вічок. Посилання на окреме вічко здійснюється зазначенням його координат. Значення порожнього вічка дорівнює нулю. Посилання на вічка бувають двох типів:

відносні (наприклад: F7) – визначають положення вічка відносно вічка з формулою.

абсолютні, які відрізняються наявністю символу $ перед ім’ям строки або(та) стовпця (наприклад: $F$7), – завжди вказують на конкретні вічка таблиці.

Відносні посилання автоматично корегуються при їх копіюванні, а відносні – ні. Наприклад, якщо пересунути або скопіювати формулу, яка містить обидва наведені посилання, на рядок нижче, то перше посилання автоматично зміниться на F8, а друге залишиться без зміни.

Можливо комбінувати типи посилань, наприклад: F$7.

Для посилання на групу вічок використовують спеціальні символи:

: (двокрапка) – формує посилання на суцільний діапазон вічок. Наприклад: С4:С7 звертається до вічок С4, С5, С6, С7.

; (крапка з комою) – використовується для об’єднання кількох вічок або діапазонів вічок. Наприклад, D2:D4;D6 – посилання на вічка D2, D3, D4 та D6.

Для введення формули у вічко потрібно ввести знак = і математичний вираз, значенню якого повинен дорівнювати вміст цього вічка. Результат обчислення зображується безпосередньо у вічку, а текст формули з’являється в рядку редагування при виділенні цього вічка.

2. Використання вбудованих функцій Функції

Функціями в Microsoft Excel називають заздалегідь визначені та іменовані формули, що мають один або декілька аргументів. Аргументами функцій можуть бути числові значення або адреси вічок. Наприклад:

=СУММ(А5:А9) – сума вічок А5, А6, А7, А8 та А9;

=СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення вічок G4, G5 та G6.

Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:

=ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(G4:G6);2) – середнє значення по діапазону вічок G4:G6, округлене до двох десяткових знаків після крапки.

Для введення функції у вічко необхідно:

• виділити вічко для формули;

• викликати Мастер функций за допомогою команди Функция меню Вставка або кнопки ;

• у діалоговому вікні, що з’явилося (рис.19), вибрати тип функції в переліку Категория, потім – потрібну функцію в переліку Функция;

• натиснути кнопку ОК;

• у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна ввести аргументи функції (числові значення або посилання);

• щоб не вказувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку , яка знаходиться праворуч поля, і вказати мишею аргументи функції безпосередньо на робочому листі; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку , яка буде знаходиться під рядком формул;

• натиснути ОК.

Рис.20

Швидко вставити у вічко функцію суми СУММ можна також за допомогою кнопки .