31.Сучасна філогенентична система органічного світу – «Дерево Життя»

Поняття про монофілію. Для пояснення походження кількох видів-нащадків від спільних предків, Ч. Дарвін ввів поняття дивергенції (від лат. диверго — відхиляюсь, відхожу) — явище розходження ознак у нащадків як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля. Геккель дійшов висновку, що всі нащадки певного виду, які виникли завдяки дивергенції, мають єдине походження (тобто монофілетичні). Він запропонував принципи побудови природної (філогенетичної) класифікації, яка ґрунтується на походженні від спільного предка, розробив спосіб графічного зображення філогенезу у вигляді філогенетичних дерев, або дендрограм (від грец. дендрон - дерево), а також побудував перші філогенетичні схеми розвитку живих організмів.

32.Синьозелені водорості у системі органічного світу. Філогенез синьозелених водоростей.

Серед водоростей на сьогодні описано понад 60 тис. видів, разом з тим очікуване різноманіття за оцінками різних авторів знаходиться в межах 500 тис. — 10 млн видів. Об'єднують водорості у різну кількість видів. Але у всіх системах один відділ — синьозелені водорості (Ціанобактерії) — належить до прокаріот, решта — до еукаріот.

За фенотипічними системами, органічний світ поділяється на два надцарства – Procaryota – прокаріоти, та Eucaryota – евкаріоти. До прокаріот відносяться всі бактерії та один з відділів нижчих рослин – синьозелені водорості. Всі інші організми – тварини, гриби та рослини, належать до евкаріот. Синьозелені водорості примітивні по своїй організації. Їх важко зв'язати з яким-небудь іншим класом водоростей. Вони в більшості є одноклітинними організмами, що звичайно з'єднуються в колонії. У деяких клітки з'єднані в так звані ценобії, даючи зовнішню картину багатоклітинності. Багато з них мають і дійсну нитчасту багатоклітинність

Відділ синьо-зелених водоростей (Cyanophyta). Рослинний світ розпочав своє життя близько 3,8 млрд років назад. Про це свідчать сумісне знаходження у викопному стані залишків бактерій та синьо-зелених водоростей в породах органічного походження: нафтоподібних сполуках та в графітах. Вони виявлені у кварцитах раннього архею формації Ісуа на території Гренландії. Нагадаємо, що графіт може утворитись з кам’яного вугілля в результаті подальшої його метаморфізації. Подібні сліди початку життя на нашій планеті поряд із залишками колоній синьо-зелених водоростей характерні і для близьких за віком (3,8+0,3 млрд років) потужних шарів Південної Африки, що відносяться до серії Свазіленд. У кременистих сланцях знаходяться фосилізовані форми, що мають розмір до 20 мкм. У їх зовнішніх частинах є вуглиста речовина. 

У цій же частині Африки в породах серії Норт-Пол і Онфервахт, які мають вік 3,5 млрд, відомі перші карбонатні породи, що утворені в результаті життєдіяльності синьо-зелених водоростей. Їх назвали строматолітами (від грец. στρώμα - підстилка і λίθος  - камінь). В цей же час утворювались строматоліти серії Варравуна в Австралії. Це вапнякові утворення, що мають тонкосмугасту структуру, яка свідчить про ритмічність їх росту.

Велике поширення цих водоростей в археї привело до утворення в морях перших вапнякових рифів. Корали та моховатки, які також здатні будувати рифи, появились в кінці протерозою. В кембрійському періоді ці водорості набули ще більшого поширення і утворені ними вапняки (що добре відрізняються від інших) допомагають у кореляції шарів – тобто ці породи мають стратиграфічне значення.

Отже, синьо-зелені водорості – це найпростіші представники рослинного світу, що почали утворювати карбонатні породи. Маючи дві фотосистеми, ці водорості продукують значну кількість кисню і біомаси.