- •1. Виникнення та походження бактеріальних, грибних, рослинних та тваринних організмів.
- •Біохімічна теорія За Опаріним, процес, який призвів до виникнення життя на Землі, може бути розділений на три етапи:
- •18.Відміни тваринної, рослинної і грибної клітини за своєю будовою та типами життєвих процесів від клітин прокаріотів.
- •25.Особливості вегетативного розмноження. Оцінка вегетативного розмноження з позицій філогенії.
- •26.Безстатеве розмноження рослин. Порівняльна характеристика безстатевого розмноження рослин і грибів. Оцінка безстатевого розмноження з позицій філогенії.
- •Комбінаційна мінливість.
- •31.Сучасна філогенентична система органічного світу – «Дерево Життя»
- •32.Синьозелені водорості у системі органічного світу. Філогенез синьозелених водоростей.
- •33.Дискокристатні організми у філогенетичній системі органічного світу.
- •34.Тубулокристатні організми у філогенетичній системі органічного світу. Амебо-флагеляти. Альвеоляти. Страменопіли.
- •35.Платикристатні організми у філогенетичній системі органічного світу.
- •38. Філогенія вищих судинних рослин. Походження, еволюція, зростання незалежності онтогенезу вищих рослини від наявності краплинно-рідкої вологи при статевому розмноженні.
- •39. Еволюція життєвого циклу вищих судинних рослин. Життєвий цикл з домінуванням спорофіта. Генеральна лінія еволюції вищих судинних рослин.
- •40. Напрямки еволюції вищих рослин. Предки вищих рослин. Мікрофільна і макрофільна лінія еволюції. Дивергенція, конвергенція і паралелізм в еволюції вищих рослин.
- •42. Ланцетник. Філогенія риб.
- •44. Філогенія рептилій
- •45. Філогенія птахів
- •46. Філогенія ссавців
- •47. Філогенія грибів
- •48. Еволюція життєвих циклів безхребетних, водоростей, грибів та грибоподібних організмів.
- •49. Сучасні погляди на еволюцію та походження грибів. Напрямки еволюції грибів та тварин.
- •50. Проблеми філогенії лишайникових організмів.(хз)
- •Фітоценологія та географія рослин
- •Конституційна структура
- •Морфологічна структура фітоценозів (синморфологія).
- •Мозаїчність
- •Вертикальна структура. Різновисотність рослин та “різноглибинність”. Ярусність. Вертикальний континуум. Фітоценотичні горизонти.
- •Горизонтальна структура (складання) фітоценозів. Мозаїчність. Типи мозаїк. Комплексність рослинного покриву. Синузіальна структура фітоценозів.
- •Форми циклічної динаміки. Циклічні зміни структури. Фенологічні зміни.
- •1. Екотопічні флюктуації
- •2. Фітоциклічні флюктуації
- •3. Зоогенні флюктуації
- •4. Антропогенні флюктуації
- •Фітоценологія та географія рослин
- •Модуль 3. Фізіологія адаптації
35.Платикристатні організми у філогенетичній системі органічного світу.
На четвертому етапі евкаріоти розділилися на дві великі групи. Одна з цих груп має мітохондрії з трубчастими кристами, і складає царство Tubulocristates (тубулокристати, трубчастокристні), друга – мітохондрії з переважно пластинчастими кристами, і приймається як царство Platycrsitates (платикристати, платівчастокристні). Подібно до дискокристат, в основі філ тубуло- та платикристат знаходяться первинно гетеротрофні організми із тваринною стратегією живлення. Платикристати — організми, у клітинах яких наявні мітохондрії виключно із пластинчастими кристами. Сюди приналежні багатоклітинні організми і лише незначна частка видів має одноклітинну життєву форму (комірцеві джгутикові,вольвоксові, хітридіомікотові та деякі інші).
36. Типи та еволюція морфологічних структур у багатоклітинних водоростей. Зелені водорості – предки вищих наземних рослин – пігментний і морфоструктурний аспекти. у багатоклітинних одноядерних водоростей (нитчастий, гетеротрихальний, тканинний), два – у багатоядерних, або т.зв. неклітинних водоростей (сифональний та сифонокладальний). Еволюція тіла у одноклітинних евкаріотичних фотоавтотрофів відбувалась у напрямку втрати рухливості і переходу до нерухомого, рослинного способу існування. з нитчастим (трихальним) типом структури талом зазвичай має вигляд нитки з послідовно розміщених одна за одною одноядерних клітин. Клітини у нитчастих водоростей функціонально та морфологічно однакові. Винятком можуть бути лише базальна та апікальна клітини: перша інколи видозмінюється у прикріплювальну клітину, що може утворювати підошву, друга – витягуватись у волосок з частково редукованими хлоропластами. Ознакою гетеротрихального типу структури є наявність диференціації ниток за функціями. У найпростішому варіанті нитки диференціюються на сланкі, що виконують функції прикріплення до субстрату, та висхідні, клітини яких виконують функції фотосинтезу та розмноження. Висхідні нитки, в свою чергу, можуть бути диференційованими на опірні, у яких клітини мають товсті оболонки і редуковані хлоропласти, та асимілятори, що утворені переважно дрібними клітинами з масивними хлоропластами. Тканинна структура утворюється внаслідок процесів функціональної диференціації груп клітин, що утворюються від спеціалізованих твірних клітин. У водоростей твірними є переважно клітини кори або так званої меристодерми, в той час, як у вищих рослин – меристематичні клітини. Водоростеві таломи тканинного типу структури можуть бути простими або складними. У водоростей сифонального типу структури весь талом являє собою одну багатоядерну клітину, часто досить великих розмірів. У багатьох водоростей сифональні таломи можуть мати досить складну диференціацію, зокрема, утворювати прикріплювальні структури, що нагадують ризоїди та висхідні асиміляторні частини (наприклад, у жовтозеленої водорості Vaucheria, у зеленої водорості Bryopsis). Проте такі частини не відокремлюються одна від одної поперечними перегородками, і, таким чином, навіть такі складно диференційовані таломи все ж таки являють собою лише одну велетенську багатоядерну клітину. Таломи сифонокладального типу структури є багатоклітинними, причому кожна клітина є багатоядерною. Сифонокладальні таломи утворюються внаслідок особливого типу поділу – сегрегативного, при якому поділ ядра (каріокінез) випереджає поділ цитоплазми (цитокінез). Часто сифонокладальні таломи мають складну функціональну диференціацію, наприклад – на сланку та висхідну частини, на ризоїди та опірні багатоядерні нитки і т.п.
Зелені водорості – предки вищих наземних рослин – пігментний і морфоструктурний аспекти.
Цитологічні ознаки водоростей є цілком типовими для інших еукаріот (наявність ядра, комплексу Ґольджі, мітохондрій). Разом з тим вони мають специфічні ознаки, що властиві лише рослинним (наявність клітинної оболонки, хлоропластів, вакуолей та ін.) чи лише тваринним організмам (руховий апарат, центріолі). Синьозелені водорості за будовою нагадують бактерії, разом з якими їх відносять до без'ядерних (прокаріотичних) організмів.
До цитологічних ознак, що є систематичними ознаками на рівні відділів, належать такі:
ознаки, що відображують спорідненість таксонів за клітиною-господарем (покриви, ядерний апарат);
система мікротрубочкових органел (джгутиковий апаратта веретено поділу);
фотосинтетичний апарат;
мітохондріальний апарат.
Характерною особливістю цих рослинних організмів є зелене забарвлення таломів, схоже на колір вищих рослин, завдяки переважанню хлорофілу над іншими пігментами. Розміри варіюють від кілька мікрон до декількох метрів. У представників групи, крім одноклітинних, зустрічаються всі морфологічні види сланей (таломів): паренхіматозний, монадний, коккоїдний, пальмеллоїдний, тріхальний, сарціноїдний, тощо.
37. Філогенія мохоподібних. Мохоподібні – несудинні вищі рослини. Особливості прояву мутацій в організмах, в життєвому циклі яких переважає гаметофіт. Мохоподібні як приклад альтернативної стратегії в еволюції рослинного світу.
У системі вищих рослин мохоподібні займають особливе місце. З одного боку вони – типові жителі суші з пристосованими до повітряного середовища гаметангіями та спорангіями і з чітким чергуванням поколінь. З іншого боку, у життєвому циклі мохоподібних порівняно з іншими вищими рослинами все навпаки – переважає не спорофіт, а гамето фіт. Стебло та листя характерні не для спорофітів, а для гаметофітів. Оскільки в одному випадку листя утворюється на диплоїдній рослині, а в іншому – на гаплоїдній, то схожість цього листя зовнішня, а не заснована на спільному походженні. Крім того, на відміну від всіх вищих, мохоподібні – це рослини, що не мають сосудів, тобто розвиненої провідної системи. Мохоподібні – невеликі багаторічні (за рідким виключенням) вічнозелені рослини, у яких відсутні коріння. До субстрату вони кріпляться ризоїдами, що представляють сильно витягнуті у довжину поодинокі клітини у примітивних представників та нитки з одного ряду клітин, розділених косими перетинками, у більш розвинених.