1. Характеристика голонасінних, їх переваги

Голонасінні, як і покритонасінні – головні продуценти наземних екосистем планети. Від спорових рослин вони відрізняються тим, що основним засобом розселення у них являються не спори, а насіння.

Голонасінні дістали таку назву тому, що їхнє насіння розвивається на споролистках відкрито, не обгорнуте стінкою зав'язі ("голе").

Що таке насіння?

Насіння –особливе утворення, в якому у компактному вигляді, захищений від несприятливих умов, знаходиться майбутній дорослий спорофіт – зародок, а також запас поживних речовин – ендосперм.

Головними біологічними перевагами насінних рослин над безнасінними являються:

- внутрішня запліднення;

- розвиток зародку в середині сім’язачатку;

- поява ефективної одиниці розселення – насіння.

Саме це дало насінним рослинам можливість краще пристосуватись до наземних умов існування та досягнути більш високого розвитку, ніж безнасінні рослини. При розмноженні спорами кожний раз утворюється величезна їх кількість. При розмноженні насінням кількість його набагато менша, так як насіння - більш надійна одиниця розмноження, ніж спори.

У насінні вже є зародок – спорофіт з корінцем, брунькою та зародковими листками. Як тільки він звільняється із насінної шкірки і вивільняє корінець, він вкорінюється і починає самостійне життя. Але для того, щоб зародок міг розвиватись, йому потрібен стартовий запас поживних речовин та ферментативний апарат. Цей запас та маленька біохімічна лабораторія знаходиться у самому насінні. Насіння можна назвати маленьким шедевром еволюції.

Сучасні голонасінні поділяють на чотири класи: саговники, гінкгові, гнетові і хвойні.

Перші голонасінні з'явилися в кінці девонського періоду близько 350 млн. років тому. Ймовірно, вони походили від стародавніх папоротеподібних, вимерлих на початку кам'яновугільного періоду.

У мезозойську еру - епоху горотворення, підняття материків і осушення клімату - голонасінні досягли розквіту, але вже з середини крейдового періоду поступилися своїм панівним становищем покритонасінним рослинам. Відділ сучасних голонасінних нараховує більше 700 видів. Незважаючи на відносно малу чисельність видів, голонасінні завоювали майже всю земну кулю. У помірних широтах Північної півкулі вони на величезних просторах утворюють хвойні ліси, звані тайгою.

Всі голонасінні  – це дерева або кущі, як правило, автотрофні, хоча у тропіках є два роди паразитичних голонасінних, а у Південній півкулі – дуже дрібні кущики, які за розмірами трішки перевищують мохи, і дуже рідко – ліани. Трав'янистих рослин серед них немає. Виключення складають і саговники з товстим, нерозгалуженим, частково зануреним у грунт стеблом. 

Деревина, за виключенням представників класу Gnetopsida (гнетові), складається тільки з трахеїд. Листя, як правило, вузьке або лусковидне, хоча є роди з листям, що нагадує листя однодольних рослин.

При цьому сучасні голонасінні чітко розділяються на дві групи. Перша, що включає саговникові та гінкгові – це «живі викопні».

Гінкго білоба Саговник

У них є багато особливостей, що відсутні у представників другою групи – хвойних, які у наш час являються основними голонасінним.