15 «Законів» громадської думки:

1. Громадська думка надзвичайна чутливо до значних подій.

2. Незвично привабливі по силі події здатні на якийсь час штовхнути громадську думку з однієї крайності в іншу. Громадська думка не стабілізується до тих пір, поки значення наслідків подій не стане зрозумілим.

3. Громадська думка, як правило, швидше формується під впливом подій, чим слів, в усякому разі поки усні заяви як такі не придбають значення «події».

4. Усні заяви і словесні формулювання з приводу політичного курсу набувають максимальної ваги тоді, коли думка ще не сформована і люди чекають певної їх інтерпретації з боку заслуговуючої довіри джерела

5. Громадська думка в більшості випадків не передбачає критичних ситуацій — воно лише реагує на них.

6. З психологічної точки зору громадська думка детермінована головним чином корисливими інтересами людей. Події, слова і будь-які інші стимули впливають на думку настільки, наскільки очевидний їх зв'язок з особистим інтересом.

7. Громадська думка довгий час не перебуватиме у збудженому стані, якщо люди не відчують, що торкнулися їх власні інтереси, або ж думка, пробуджена усномовно, не підтвердиться розвитком подій.

8. Оскільки зачіпаються корисливі інтереси людей, громадську думку не так легко змінити.

9. Коли зачіпаються корисливі інтереси, в демократичному суспільстві з боку громадської думки можна чекати випередження практичних дій офіційних органів.

10. Якщо думка розділяється незначною більшістю людей або ж воно ще істотно не структуроване, факт, що відбувся, може схилити громадську думку до його схвалення.

11. У критичних ситуаціях люди стають прискіпливими, оцінюючи компетентність свого керівництва: якщо вони йому довіряють, то готові надати керівництву повноваження, звичайні, що перевищують; якщо ж вони йому відмовляють в довірі, то стають менш толерантними.

12. Опір, що надається рішучим заходам, керівництвом, що приймається, набагато слабкіше тоді, коли люди відчувають, що і вони в якійсь мірі беруть участь в ухваленні рішень.

13. У людей значно більше думок і вище готовність висловлювати їх з приводу цілей, що висуваються, а не методів, необхідних для досягнення цієї мети.

14. Громадська думка, так само як і особиста думка, завжди емоційно забарвлена. Якщо громадська думка базується головним чином на емоціях, у такому разі воно готове до особливо різких змін під впливом подій.

15. В цілому, якщо громадяни мають можливість здобувати освіту і користуються широким доступом до інформації, то громадській думці властиві тверезість і здоровий глузд

Узагальнюючи вищевикладені закони формування громадської думки, можна зробити декілька виводів:

• по-перше, на громадську думку роблять вплив раніше всієї події;

• по-друге, типовою зворотною реакцією громадської думки є вимога діяти;

• по-третє, щоб захопити людей, завжди потрібно враховувати їх власні інтереси;

• по-четверте, вимоги, що пред'являються до керівництва, не завжди об'єктивні і самокритичні;

• по-п'яте, завжди важко визначити надійність оцінки стану громадської думки.

4. Питання етики паблік рилейшнз.

Етика грає значну роль і в поведінці PR-фахівців. Високі моральні якості стають частиною їх професійної майстерності як і лікарів, вчителів або бухгалтерів. Керівник PR повинен створювати PR і в своїх власних підрозділах, де їх робота оцінюватиметься тим же самим способом, з яким вони підходять до своїх колег.

Питання етики та професіональної відповідальності не випадково турбують фахівців із паблік рилейшнз, які розглядають їх на двох рівнях. По-перше, це стосується етики поведінки особисто кожного, хто професійно практикує зв’язки з громадськістю, по-друге, етики поведінки власне організації, яку репрезентує той чи інший фахівець.

Паблік рилейшнз часто називають «совістю» менеджменту, тобто цим відзначається покликання PR-менів кожного разу нагадувати організації про її соціальну відповідальність перед різноманітними групами громадськості, суспільством в цілому. Небагато професіоналів Паблік рилейшнз бажають працювати на фірму, якою керують люди, котрі нехтують нормами моралі, оскільки за умов такої атмосфери взагалі стає важко вести мову про будь-яку, скажімо фінансову або соціальну, відповідальність. Проте у професіонала з Паблік рилейшнз виникають і інші ускладнення. Проблеми етики його професійної поведінки та соціальної відповідальності в багатьох випадках зумовлюються тим, що люди, які працюють у сфері паблік рилейшнз, за своїм фахом є працівниками, котрі мають переконувати інших-тобто діють як адвокати. Але водночас вони і просвітителі, оскільки сприяють поширенню інформації певного змісту.

Порушення норм етики призводить до втрати репутації, формування негативного іміджу організації, зневаги та недовіри як до неї, так і до її продукції. Тобто йдеться про безпосередню залежність між етикою поведінки та успіхом компанії.

Працівники сфери паблік рилейшнз розробили і запропонували велику кількість інструкцій з етики поведінки як керівних кадрів організацій, так і фахівців цієї сфери. Можна навести одну з таких інструкцій, запропоновану менеджером ще у 1927 році віце-президентом із паблік рилейшнз компанії AT&T Артуром Пейджем:

1. Кажи правду.

2. Доведи це на практиці.

3. Прислуховуйся до споживача.

4. Думай про завтрашній день.

5. Здійснюй зв’язки з громадськістю так, немов від цього повністю залежить доля компанії.

6. Будь урівноваженим, терплячим і в доброму настрої.

У основі PR-відносин лежать знання і розуміння, які дозволяють компанії добитися хорошого іміджу і міцної репутації, в основі яких лежить довіра.

Отже, PR не працюватиме до тих пір, поки йому не повірять.

Паблік рилейшнз відповідає за випуск неспотвореної інформації, заснованої на фактах, при цьому утримуючись від будь-яких коментарів. Одержувачі такої інформації винні самі вирішувати, як з нею поступити.