Питання для самоконтролю

1. Назвіть органи державного нагляду за охороною праці?

2. У чому полягають основні принципи державного нагляду за охороною праці?

3. Якими законами регулюються діяльність органів державного нагляду з охорони праці?

4. У чому полягають основні принципи громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці?

5. Які повноваження мають представники державного нагляду за охороною праці при перевірці об’єктів господарської діяльності?

Завдання до самостійної роботи

1. Чи всі працівники підприємства повинні проходити щорічну перевірку знань з охорони праці,чи лише ті,які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою?Якщо щорічну перевірку знань проходять не всі працівники,то яка періодичність перевірки знань працівників, незайнятих на роботах з підвищеною небезпекою?Чи необхідно проводити навчання працівників з питань охорони праці перед щорічною перевіркою їх знань?

2. В якому порядку проводиться стажування робітників та допуск їх до роботи?

3. Де повинні проходити навчання і перевірку знань з охорони праці керівники та члени комісії з перевірки знань підприємств?

4. Чи є необхідність у вивішуванні інструкцій з охорони праці та планів ліквідації аварій в цехах підприємств?

5. У яких посадових інструкціях працівників повинні передбачатися обов’язки,права та відповідальність з питань охорони праці?

6. Повноваження осіб,які здійснюють громадський контроль за охороною праці та їх законодавче підтвердження?

7. Повноваження осіб,які здійснюють державний контроль за станом охорони праці?

8. Який орган виступає в ролі арбітра у випадку розірвання трудового договору за власним бажанням працівника у разі невиконання власником законодавства про охорону праці?

Рекомендована література

Основна література [1, 2, 3, 4, 8]

Додаткова література [8, 11, 12]

Тема9. Соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві. План вивчення теми

9.1 Завдання страхування від нещасного випадку.

9.2. Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок

9.3 Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження

Навчальні цілі:

Засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• принципи та види страхування від нещасного випадку;

• фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів;

• джерела фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Всі питання страхування від нещасного випадку регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

 проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

 відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

 відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загально­обов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Принципи та види страхування

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

 паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

 своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

 обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе

 роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

 надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

 формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

 диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

 економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

Враховуючи різноманіття об'єктів, що підлягають страхуванню, відмінності в обсязі страхової відповідальності і категоріях страхувальників, всю сукупність відносин страхування можна поділити на п'ять наступних галузей: майнове страхування, соціальне страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.

Об'єктами майнового страхування є матеріальні цінності; соціального страхування — рівень добробуту громадян; особистого страхування — життя, працездатність і здоров'я громадян.

Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного випадку

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи.

Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавець

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:

 власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

 власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.