- •8.03050801 «Фінанси і кредит»
- •Тема 1. Фінансова політика – складова частина економічної і соціальної політики держави
- •1. Сутність, цілі і мета державної фінансової політики держави та її напрямки. Об’єкти і суб’єкти фінансової політики держави
- •2. Фактори, що визначають напрямки і характер фінансової політики держави. Принципи проведення фінансової політики держави
- •3. Основні сучасні економічні теорії активного втручання держави у макроекономічні процеси
- •4. Інститути здійснення фінансової політики держави, їх роль та функції
- •Інститути сучасної фінансової політики
- •Контрольні питання
- •Тема 2. Механізм реалізації фінансової політики держави
- •1. Фінансовий механізм як сукупність форм і методів організації фінансових відносин
- •2. Непрямі методи регулювання, їх інструменти. Інструменти економічної політики, їх сутність та напрями дії
- •3. Взаємодія фінансового механізму з господарським механізмом і фінансовою політикою держави
- •Контрольні питання
- •Тема 3. Фінансова стратегія і фінансова тактика
- •1. Визначення цілей державної фінансової політики
- •2. Фінансова стратегія і фінансова тактика регіональної фінансової політики
- •3. Фінанси підприємств як основа функціонування фінансової системи
- •4. Фінансова політика підприємництва, основні напрями
- •4.1. Сутність та методи державного регулювання підприємництва
- •4.2. Державна політика підтримки підприємництва
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Напрями розвитку фінансової політики держави
- •1. Напрями розвитку бюджетної політики
- •2. Напрями розвитку податкової політики
- •Контрольні питання
- •Тема 5. Україна і міжнародні фінансові інституції
- •1. Співпраця України з міжнародними фінансовими інституціями
- •2. Напрями поглиблення та оптимізації співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями
- •Контрольні питання
4. Фінансова політика підприємництва, основні напрями
Новітня світова історія не знає жодного прикладу високорозвиненої економіки без ринку, без підприємництва. Разом з тим, не існує і не може бути ефективної ринкової економіки без активної регулюючої ролі держави. Таких прикладів у світі також немає. Держава, виконуючи свої функції, завжди певною мірою втручалася в економічні процеси. В сучасних умовах державному впливові підлягають усі сторони господарського життя, у тому числі і підприємництво. У цій темі ми розглянемо сутність, необхідність та основні форми і методи державного регулювання підприємництва, а також основні напрями державної політики підтримки підприємництва.
4.1. Сутність та методи державного регулювання підприємництва
Державне регулювання підприємництва - це об'єктивна потреба, яку слід знати і враховувати. Роль держави в економічному житті суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяльності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.
З розвитком товарного виробництва, його монополізації та ускладнення відтворювальних процесів обмежувалися можливості регулювання ринкового механізму. В економіці починають виявлятися суттєві недоліки: порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. Усе це позначається на функціонуванні підприємницьких структур. Не всі суб'єкти підприємницької діяльності можуть пристосуватися до такої економічної ситуації. У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулюванні економіки та функціонуванні суб'єктів підприємництва.
Державне регулювання підприємництва - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою сприяння та забезпечення нормальних умов їхнього функціонування.
Об'єктивна потреба регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної політики держави, зокрема:
поступовим переходом до ринкової економіки;
створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реалізації підприємницької ініціативи;
підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей;
підвищенням престижу підприємництва;
забезпеченням високої ефективності діяльності підприємницьких структур і т. ін.
Підприємництво, як і ринкова економіка, не має природженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, завдаючи чималих економічних та соціальних збитків. Підприємництво також не може самостійно розв'язувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демографічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення теж потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика.
Отже, без втручання держави, бездержавного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати здійснення соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо.
Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва необхідні відповідні механізми. Що ж таке механізми державного регулювання підприємництва?
Механізми державного регулювання підприємництва - це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.
До цієї системи входять правовий та фінансовий механізми, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання держанні органи та фонди, які покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.
Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, що регламентують поведінку суб'єктів підприємницької діяльності, використовуючи як адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і систему економічних методів та регуляторів (податки, ціни, банківські відсотки, пільги, санкції і т. ін.).
Державне регулювання підприємництва має свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи (рис. 3.).
Рис. 3. Механізм державного регулювання підприємства
Основні функції державного регулювання підприємництва:
- підтримка пропорційності виробництва та споживання, антициклічне регулювання;
- підтримка та розвиток конкуренції, антімонопольні заходи;
- перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і споживачів.
До інструментів, або методів, державного регулювання підприємництва відносяться:
- податково-бюджетна система (фіскальна);
- цінове регулювання;
- кредитно-грошове регулювання;
- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).
Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади та органи самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади щодо здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва. Зокрема, функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Міністерство економіки України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту суб'єктів підприємництва та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України тощо.
За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюються за допомогою прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких грунтуються дії виконавчої влади, та непрямими, що ґрунтуються на використанні різних економічних та фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
- податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків з державних кредитів, податкових пільг;
- ціни і правила ціноутворення;
- цільові дотації;
- валютний курс;
- розміри економічних санкцій;
- державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми і нормативи;
- науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;
- договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.