Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОПм 09.1 / Фінансова політика держави Конспект лекцій магістри ФіК і ОП 2012.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
705.54 Кб
Скачать

Контрольні питання

  1. Назвіть основні етапи реалізації фінансової політики.

  2. Сформуйте поняття фінансовий механізм.

  3. Назвіть основні елементи фінансового забезпечення.

  4. Назвіть шляхи здійснення фінансового регулювання.

  5. Що входить до складу фінансових ресурсів держави?

  6. Які методи державної фінансової політики ви знаєте?

  7. В чому полягає економічне регулювання, перелічіть основні інструменти?

Змістовий модуль 2. Сучасні тенденції та перспективи розвитку

фінансової політики держави

Тема 3. Фінансова стратегія і фінансова тактика

1.Система стратегічних цілей державної фінансової політики.

2. Фінансова стратегія і фінансова тактика регіональної фінансової політики.

3. Фінанси підприємств як основа функціонування фінансової системи.

4. Фінансова політика підприємництва, основні напрями.

1. Визначення цілей державної фінансової політики

Державна фінансова політика має багатоваріантний характер. Для прийняття конкретних рішень з фінансової стратегії або фінансової тактики розробляється декілька варіантів можливого розвитку соціально-економічної ситуації. Вже потім відбираються найкращі варіанти, проводиться державна або наукова експертиза та приймається остаточний варіант, який затверджується Верховною Радою України.

Необхідно зауважити, що в сучасних умовах поняття фінансової політики пов'язується не тільки зі сферою держави, а й з окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами, з рештою з населенням, в залежності від рівня завдань які вирішує фінансова політика.

Державну фінансову політику доцільно розглядати на наступних рівнях:

- світовому;

- макроекономічному;

- мікроекономічному.

Стратегічна ціль - зумовлює якість самого суспільства, забезпечує його збереження та вдосконалення. Стратегічні цілі розгортаються в тактичні.

Тактика (від грец. — давати лад) визначає цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільш відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей. Тактичні цілі, як правило, фіксують великі блоки дій.

Оперативні цілі пов'язані з необхідністю запобігання загрозі виникнення негативних явищ та подолання наслідків форс-мажорних обставин (стихійних лих, природних катаклізмів, техногенних катастроф, соціальних заворушень та ін.).

Стратегічні цілі висуваються для реалізації в довготерміновому періоді, їх досягнення, як правило, супроводжується коригуванням фінансової політики відповідно до державних проміжних результатів. Органи державної влади розробляють проміжні та тактичні цілі, а за необхідності й систему взаємопов'язаних і тактичних цілей, послідовна реалізація яких дозволяє досягти кінцевої стратегічної мети. Потреба у визначенні проміжних тактичних цілей викликана тим , що інструменти проведення фінансової політики в основному не мають безпосереднього впливу на визначену стратегічну ціль. Крім того, реалізація тактичних цілей, в окремих випадках, може мати зворотний результат. Тому дуже важлива теоретична розробка моделей, які враховують не тільки безпосередній взаємозв'язок впливу інструментів державної фінансової політики на економічні показники, але й дають змогу враховувати вплив політичних, соціальних, психологічних та інших чинників.

Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання й державного регулювання, є побудова соціальна орієнтованої ринкової економіки. Цей напрямок, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом, і означає перехід від «людини для економіки» до «економіки для людини». Дерево стратегічних цілей в епоху реформування «буйно поростає» гілками забезпечувальних цілей, а саме:

- цілі соціальної політики формування громадянського суспільства;

- цілі політики у сфері виробництва формування постіндустріального технічного й технологічного способу виробництва та відповідної структури економіки, створення сприятливого економічного середовища;

- цілі розвитку економічних відносин — становлення багатоукладної економіки; становлення ринкового господарства і системи ДРЕ; перехід до нового типу економічного зростання, орієнтованого на задоволення потреб населення;

- цілі формування соціальної структури і соціальних характеристик суспільства — становлення соціальної структури, яка базується не тільки на класових ознаках, а й на спільності професійних та інших інтересів; досягнення сучасних параметрів і характеристик рівня життя населення; формування так званого, «середнього класу»; формування механізмів розв'язання соціальних суперечностей і т. д.;

- цілі формування системи демократії включають цілий комплекс напрямків, у тому числі і становлення механізму боротьби з авторитаризмом, адмініструванням, бюрократизмом і корупцією;

- цілі щодо розвитку міжнародних економічних, політичних, культурних, гуманітарних зв'язків та ін.

Концепція соціально-економічної політики та державної фінансової політики

З метою втілення стратегічних, тактичних і оперативних цілей, а також визначення шляхів і способів їхньої реалізації має формуватися концепція соціально-економічного розвитку. Концепція (від лат. сопсерііо — сприйняття) — це система поглядів на певні явища, а також спосіб їхнього розуміння, тлумачення, інтерпретації. Розробка концепції є необхідною умовою послідовної та спадкоємної економічної політики. Вона повинна розроблятися на довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Концепція ґрунтується на трьох основних елементах: аналізі стану економіки, аналізі цілей і виборі інструментів державного регулювання.

Кожному рівню державної фінансової політики відповідає своя мета.

Мета фінансової політики на макроекономїчному рівні полягає в оптимальному розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.

До завдань макроекономічного рівня слід віднести:

- підвищення обсягів й ефективності використання фінансових ресурсів - відмова від вирішення цих завдань може призвести до розсіювання коштів, скорочення джерел задоволення постійно зростаючих економічних і соціальних потреб суспільства;

- оздоровлення і структурна перебудова економіки - вирішення цього завдання дозволить підвищити в загальному обсязі виробництва питому вагу галузей другої групи, зменшити витрати на виробництво продукції, впорядкувати грошовий обіг;

- досягнення більш високого рівня життя населення на основі розвитку галузей промисловості й сільського господарства - соціальна направленість фінансової політики свідчить про те, що рівень життя населення виступає показником, який визначає розвиток виробництва, напрямки і структуру використання фінансових ресурсів.

З аналізу стану економіки починається раціональна економічна політика, а відтак і фінансова. Він має базуватися на показниках динаміки, структури, ефективності, міжнародних порівняннях, охоплювати весь спектр проблем функціонування економіки. Змістовний аналіз — необхідна передумова прогнозування.

Метою аналізу цілей і пріоритетів є зіставлення стратегічних, тактичних і оперативних цілей із можливостями економіки. Результатом такого зіставлення є коригування цілей, які підлягатимуть реалізації через макроекономічні плани (програми) на довго-, середньо- і короткостроковий періоди.

Відбір інструментів державного регулювання здійснюється з метою з'ясування необхідності та можливості їхнього застосування для досягнення відповідних цілей.

Найважливішими засобами формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також ДФП є прогнозування, макроекономічне планування та державне програмування.