Розв’язання

= 21,05%.

Політика залучення банківського кредиту включає такі основні етапи:

1. визначення цілей використання банківського кредиту;

2. оцінка співвідношення між короткостроковим і довгостроковим кредитом (з урахуванням альтернативних форм залучення позикового капіталу: комерційного кредиту, небанківських позик);

3. вивчення й оцінка комерційних банків – потенційних кредиторів позичальника (таку оцінку проводять за привабливістю кредитної політики банку для позичальника);

4. зіставлення умов можливого залучення окремих видів кредитів у різних банках.

Для вирішення питання про вибір банку-кредитора необхідно враховувати такі фактори:

• загальну характеристику банку: склад засновників, організаційно-правову форму, цілі й політику банку на ринку позикового капіталу, контингент його клієнтів тощо;

• результати діяльності банку за останній рік: розмір власного капіталу, позиції на фінансовому ринку, фінансову стійкість і ін.);

• якість і різноманітність послуг, які надає банк та тощо.

Для позичальника важливе значення мають такі параметри:

• швидкість здійснення розрахункових операцій;

• можливість одержання недорогих кредитів;

• мінімізація витрат на відкриття розрахункових, валютних і спеціальних рахунків і якість їх обслуговування;

• можливість вигідного вкладання свого капіталу тощо.

7.2. Формування позикового капіталу у формі облігаційних позик

Однією з форм залучення довгострокового позикового капіталу є розміщення облігаційних позик.

Облігація засвідчує право власника потребувати її погашення (виплати номінальної вартості і процентів або номінальної вартості по дисконтованій облігації) у встановлений строк.

У рішенні про емісію облігацій мають бути визначені форми, строки й інші умови їх розміщення. Номінальна вартість усіх випущених облігацій має не перевищувати розмір статутного капіталу товариства або величину забезпечення, наданого товариству третіми особами з метою їх розміщення. Товариство може випускати облігації з одночасним строком погашення або облігації зі строком погашення по серіях у певні строки. Погашення облігацій здійснюється у грошовій формі або іншим майном у відповідності до рішення про їх розміщення.

Вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії корпоративних облігацій, оцінюють на основі ставки купонного процента, що формується за рахунок періодичних купонних виплат. Якщо облігацію продають за інших умов, то базою оцінки виступає сума дисконту за нею, що виплачується при погашенні.

У першому випадку оцінку здійснюють за формулою:

, (7.2)

де ПК_О – вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії облігацій, %;

С_КП – ставка купонного процента за облігацією, %;

П_П – ставка податку на прибуток, долі одиниці;

Р_ЕВ – рівень емісійних витрат щодо обсягу емісії, долі одиниці.

Приклад. С_КП = 20%; П_П = 0,25; Р_ЕВ = 0,03.

Розв’язання

У другому випадку розрахунок вартості позики здійснюють за формулою:

,(7.3)

де – вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії облігацій, %;

Но – номінал облігації;

–середня сума дисконту (процента) за облігацією, грн.;

Р_ЕВ – рівень емісійних витрат щодо суми залучених за рахунок емісії грошових коштів, долі одиниці.

Приклад. =20 грн., Н_О = 200 грн., Р_ЕВ = 0,03.