Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Управління корпоративними фінансами / Управління корпоративними фінансами Навчальний посібник Маг. 2009.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.97 Mб
Скачать

Розв’язання

Розраховуємо:

5.2. Методичний підхід до формування капіталу

Цілеспрямоване формування і використання капіталу корпорації визначає ефективність її фінансово-господарської діяльності. Ключовою метою формування капіталу є задоволення потреб будь-якої фірми у джерелах фінансування її активів. Виходячи з цієї головної цілі процес формування капіталу базується на таких принципах.

Перший принцип – це облік перспектив розвитку корпорації. Забезпечення даної стратегії формування капіталу досягається шляхом включення до бізнес-плану розрахунків проекту по створенню нового підприємства.

Другий принцип – досягнення відповідності між обсягами залученого капіталу і активами корпорації, що формуються. Загальну потребу в капіталі для створення нового підприємства підрозділяють на дві групи:

  • передпроектні витрати, не передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва;

  • проектні витрати, передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва.

Третій принцип – це забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективності його використання. Оптимальна структура являє собою співвідношення між власними і позиченими засобами, що використовуються у виробничо-комерційній діяльності. Структура капіталу має суттєвий вплив на результати поточної, інвестиційної і фінансової діяльності корпорації, а також на рентабельність активів і власного капіталу.

В пасиві балансу в аналітичних цілях капітал групують за часом погашення зобов’язань:

- короткострокові пасиви (зобов’язання, які покриваються оборотними активами або погашаються в результаті утворення нових короткострокових зобов’язань);

- довгострокові пасиви (зобов’язання, що мають бути погашені протягом строку, що перевищує один рік. Основними видами таких зобов’язань є довгострокові кредити і позики);

- власний капітал (характеризує джерела власних коштів корпорації. Включає: статутний, додатковий і резервний капітали, нерозподілений прибуток минулих років і поточного року).

Власний капітал характеризується такими позитивними характеристиками:

  1. простотою залучення, оскільки рішення про збільшення (особливо за рахунок внутрішніх джерел) приймають власники і менеджери;

  2. більш висока здатність генерування прибутку у всіх сферах діяльності корпорації, оскільки при його використанні зникає необхідність сплати позикового процента по облігаційних позиках;

  3. забезпечення фінансової стійкості розвитку корпорації і її платоспроможності у довгостроковому періоді. Це досягається перш за все за рахунок нерозподіленого прибутку, який служить джерелом фінансування капітальних вкладень.

Недоліками використання лише власного капіталу є:

  1. обмеженість обсягу залучення для розширення масштабів підприємницької діяльності, оскільки можливості одержання прийнятного прибутку далеко не безмежні;

  2. більш висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами капіталу (дивіденд по акціях, як правило, вищий за процент по корпоративних облігаціях, оскільки ризик останніх нижчий);

  3. необхідність додаткової емісії акцій, як правило, супроводжується переглядом розміру статутного капіталу;

  4. нереалізована можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового важеля.

Отже, корпорація, яка використовує лише власний капітал, має максимальну фінансову стійкість (коефіцієнт її фінансової незалежності близький до одиниці). Однак, вона обмежує темпи свого розвитку в майбутньому, оскільки відмовившись від залучення позикового капіталу в період сприятливої ринкової кон’юнктури, залишається без додаткового джерела приросту активів (майна).

Позиковий капітал має такі позитивні ознаки:

  1. широкі можливості залучення, особливо за високого кредитного рейтингу позичальника (наявності ліквідної позики або гарантії платоспроможного поручителя);

  2. забезпечення зростання фінансового потенціалу корпорації для збільшення активів при зростанні темпів росту обсягу виробництва і продажу);

  3. можливість генерувати приріст рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важеля, за умови, що рентабельність активів перевищує середню процентну ставку за кредит;

  4. більш низька вартість кредитів у порівнянні з емісією акцій за рахунок ефекту „податкового щита”, оскільки проценти за короткостроковий банківський кредит відносять до складу операційних витрат. В результаті сума цих процентів знижує величину прибутку для цілей оподаткування, тобто обсяг бухгалтерського прибутку.

Використання позикового капіталу має такі недоліки:

  1. залучення позикових коштів (у формі кредитів і позик) формує найбільш небезпечні для корпорації фінансові ризики: кредитний, процентний, ризик втрати ліквідності і т.і.;

  2. активи, утворені за рахунок позикового капіталу, формують більш низьку (за інших рівних умов) норму прибутку на капітал, оскільки виникають додаткові витрати з обслуговування боргу перед кредиторами;

  3. висока залежність вартості позиченого капіталу від коливання кон’юнктури на кредитному ринку (особливо при довгостроковому залученні коштів);

  4. складність процедури залучення позикових коштів (особливо в крупних розмірах і на строк вище одного року), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від можливостей банків, які потребують застави майна або солідних гарантій інших суб’єктів господарювання.

Четвертий принцип формування капіталу – забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел, що досягається в процесі управління його вартістю і структурою.

П’ятий принцип – забезпечення раціонального використання капіталу в процесі господарської діяльності реалізують за допомогою максимізації доходності власного капіталу при мінімізації фінансових ризиків.

Серед методів управління формуванням капіталу найбільш складними є проблеми мінімізації вартості (ціни) капіталу й оптимізації його структури, які потребують більш детального вивчення.