Тема 6. Види ділових контактів. Організація і проведення різних видів ділових контактів

Види ділових контактів.

Організація і проведення ділової бесіди, співбесіди, співбесіди при наймі на роботу, наради, презентації, конференції, телефонних переговорів.

Техніка ведення ділових переговорів. Підготовка приміщення. Правила розміщення за столом переговорів. Психологічні типи співбесідників у діловому спілкуванні. Використання техніки нерефлексивного та рефлексивного слухання, вербального та невербального спілкування під час переговорів. Маніпуляції в процесі переговорів та протистояння маніпуляціям.

Запис ділової бесіди. Протокол.

Види прийомів, їх значення для ділового спілкування. Основні види прийомів та їх характеристика. Неформальні прийоми та їх характеристика. Правила організації та проведення прийомів.

Тема 7. Імідж ділової людини

Поняття іміджу та його значення для ділового спілкування.

Зовнішній вигляд ділової людини (одяг, взуття, макіяж, парфуми, аксесуари). Ділові атрибути: візитні картки, правила їх оформлення та вручення. Вимоги до робочого місця.

Формування першого враження.

Тема 8. Діловий етикет: принципи та функції

Принципи ділового етикету. Функції ділового етикету. Загальні правила ділового етикету. Правила ввічливості на роботі.

Національні особливості ділового етикету та спілкування.

2. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Модуль 1		Класна контрольна робота	Сума
Змістовий модуль 1	Змістовий модуль 2	80	100
10	10
Індивідуальне завдання	Індивідуальне завдання

3. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом. Основними видами самостійної роботи є:

• Вивчення теоретичного матеріалу

• Самоперевірка рівня засвоєння основних теоретичних положень дисципліни (відповіді на контрольні запитання і тести)

• Аналіз ситуаційних завдань

• Підготовка до підсумкового контролю (заліку).

Модуль 1

Змістовий модуль I.

Тема 1. Значення ділового спілкування та основні поняття

Навчальні цілі: закріплення, поглиблення і систематизація знань про спілкування, його структуру і рівні, а також техніки, прийоми і загальні принципи ефективного спілкування; особливості сприйняття інформації співрозмовника; бар’єри спілкування.

План вивчення теми

1. Значення ділового спілкування

2. Сутність основних понять

3. Загальні принципи ефективного спілкування

4. Особливості сприйняття інформації співрозмовника

5. Бар’єри спілкування

Методичні рекомендації

Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «спілкування», «ділове спілкування», «бар’єри спілкування».

Спілкування – це зв’язок між людьми, під час якого виникає психічний контакт, який проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, співчутті, взаєморозумінні

Спілкування є процесом виховання і самовиховання, в якому люди впливають одне на одного без дидактики і моралізування. Тому такими важливими є моральний зміст і культурні форми спілкування як форми творчості, яка допомагає виявити і розкрити кращі якості особистості. Воно вибудовується на повазі до гідності іншої людини, дотриманні сформованих людством норм моралі, звичаїв тощо.

Найзмістовнішим, ємним і виразним засобом людського спілкування є слово, мова. Уміння говорити і слухати, вести бесіду — важлива умова взаєморозуміння, перевірки істинності чи помилковості своїх думок, уявлень. Однак і «мова тіла» (погляд, жест, поза, особливості поведінки при розмові) може виявляти ставлення до людини, характеризувати культуру співрозмовника.

При спілкуванні завжди відбувається обмін інформацією — комунікація. Однак спілкування і комунікація не тотожні за своїм змістом.

Комунікація — смисловий та індивідуально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії.

Зіставлення обох понять дає підстави для висновків, що «спілкування» є загальним за своїм змістом, а «комунікація» — конкретним, яке позначає лише один із його типів (соціальну взаємодію).

Комунікація буває вербальною (словесною) і невербальною, тобто безсловесною, тілесночуттєвою. Зміст комунікації може бути різноманітним, але це завжди повідомлення, яке повинно забезпечити досягнення певної мети. Спілкування передбачає не просто обмін інформацією, а й обмін знаннями, враженнями, почуттями та емоціями. З одного боку, вони швидкоплинні, з іншого — стійко позиціонують індивіда щодо інших людей і предметів. Здатність відчувати людина набуває тільки у спілкуванні.

Почуття, які супроводжують процес спілкування, надають йому відтінку задоволення чи незадоволення, полегшують чи утруднюють його. У стандартній комунікативній ситуації почуття майже не виявляються.

Ділове спілкування – це спілкування з якоїсь справи (діла). На думку деяких вчених, спілкування можна вважати діловим, якщо його основним змістом є соціально значуща спільна діяльність. Інші вчені вважають, що ділове спілкування – це усний контакт між співрозмовниками, які мають необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою завдання розв’язати конкретні проблеми.

При вивченні першого питання слід звернути увагу на те, що специфічною ознакою ділового спілкування є його регламентованість.

Ділове спілкування у процесі управлінської діяльності виконує комунікативну (обмін інформацією), інтерактивну (обмін діями), перцептивну (взаємосприйняття і встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню) функції, їх реалізація є передумовою ефективності ділового спілкування. Таким чином структура любого акту спілкування включає перцептивну сторону, комунікативну сторону та інтерактивну сторону.

Процес спілкування складається з певних рівнів, різні вчені виділяють різну їх кількість, але основним моментом при цьому є зміст і мета кожного рівня спілкування. Головаха Є.М. і Паніна Н.В. [12] у спілкуванні виділяють три рівні:

ритуальний, або соціально-рольовий рівень; метою спілкування на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знання норм соціального середовища. Спілкування при цьому носить, як правило, анонімний характер, незалежно від того, чи відбувається воно між незнайомими, чи знайомими або близькими людьми;

діловий, або маніпулятивний, рівень; метою такого спілкування є організація спільної діяльності, пошук способів підвищення ефективності співпраці. Партнери при цьому оцінюються не як унікальні, неповторні особистості, а з точки зору того, наскільки добре вони можуть виконувати поставлені перед ними задачі, тобто оцінюються їх функціональні якості;

інтимно-особистісний рівень; мета – задоволення потреби в розумінні, співчутті. Для спілкування на цьому рівні характерні психологічна близькість, емпатія, довіра.

При вивчені п’ятого питання слід з’ясувати, які бар’єри спілкування існують, чим вони обумовлені і як можна їх подолати. Слід звернути увагу на семантичні бар’єри (тобто обумовлені можливістю неоднозначного трактування окремих слів та висловлень), невербальні бар’єри (тобто невміння читати невербальну мову: міміку, жести, пози та ін.), бар’єри спілкування, обумовлені поганим зворотнім зв’язком та невмінням слухати співрозмовника. Бар’єри спілкування можуть бути пов’язані також з невмінням враховувати особливості сприйняття інформації співрозмовника (аудіальний, візуальний, кінестетичний тип).

Для відпрацювання навичок і умінь долати бар’єри спілкування рекомендується звертати увагу на наявність бар’єрів спілкування при особистому спілкуванні з друзями, рідними, колегами, керівником, підлеглими та випробувати рекомендації щодо подолання бар’єрів спілкування.