Тема 1. Майбутній педагог: загальна характеристика, права та обов'язки

тип інтелекту. Гуманітари повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, добре володіти мовою, мати багатий словниковий запас, уміти правильно його використовувати, точно співвідносити конкретні й абстрактні поняття і мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення. Фахівці гуманітарного профілю постійно живуть, образно висловлюючись, "у світі слів", у той час як фахівці технічного і природничого профілю відносно частіше звертаються до предметного і конкретного світу речей. Молоді люди, що прагнуть вступити на природничі факультети, повинні володіти високо-розвиненим логічним і абстрактним мисленням, здатністю довільно управляти власними розумовими процесами, тобто швидко й активно зосереджуватися на об'єкті, що викликає у них зацікавлення, цілком відволіктись від всього іншого. Останнє можливе лише при наявності високого ступеня концентрації уваги. Чіткість та логічність суджень у них повинна бути бездоганною. Якості розуму, необхідні для оволодіння природничими професіями, повинні бути добре сформовані уже до вступу у ВНЗ.

Студенти природничих спеціальностей відрізняються підвищеною серйоз¬ністю і незалежністю суджень. Проте їм притаманний низький рівень соціабель-ності, тобто недостатньо розвинуте уміння спілкуватися з людьми. Інтро-вертність особистості корелює з рівнем успішності студентів-математиків. Отже, інтровертність — необхідна умова успішного навчання у ВНЗ, і її також варто включити у структуру спеціальних властивостей абітурієнтів природни¬чих факультетів. Виявлено ще одну характерну рису особистості студентів цих спеціальностей—самооціночні судження в них (особливо про свої соціальні властивості) в основному неадекватні. Себе вони знають погано і в цьому плані потребують допомоги.

Студентська пора характеризується інтенсивною роботою над формуван¬ням своєї особистості, виробленням стилю поведінки. Це—час пошуків моло¬дими людьми відповідей на різні морально-етичні, естетичні, наукові, політичні й інші питання. У юнацькому віці проблема становлення характеру тісно пов'я¬зана з формуванням світогляду. У цей період завершується формування спря¬мованості особистості і характеру людини. Тому, на думку К. Ушинського, педагогам треба піклуватися про те, щоб матеріал, яким у цей час наповнюється душа молодої людини, був доброякісний.

Щодо психічних якостей у студентства спостерігається найбільша пластич¬ність і переключення у виробленні складних психомоторних та інших навичок. У цьому віці динаміка збудження у своєму розвитку зростає, але й динаміка гальмування при цьому також посилюється. Оптимального рівня розвитку досягають зір, слух, моторні реакції.

РОЗДІЛ V. Самостійна робота студентів у системі підготовки до педагогічної діяльності

Перехід від старшого шкільного віку до студентського супроводжується суперечностями і переорієнтацією звичних життєвих уявлень. Ці суперечності мають соціально-психологічний характер: наприклад, між розквітом інтелек¬туальних, фізичних сил студента і обмеженістю часу, економічних можливо¬стей для задоволення зрослих потреб. На відміну від школярів, інтереси у студентів, з одного боку звужуються, з іншого — розширюються і усвідом¬люються в галузі майбутньої професії. Питання про самостійність дій у студент¬ському віці набуває, здебільшого, конкретно вираженого практичного харак¬теру. Це пов'язано із влаштуванням життя в гуртожитку, розподілом особистого грошового бюджету і правильним використанням вільного часу. Оскільки переважна більшість студентів проживає в гуртожитку, в колі одних і тих самих товаришів навчається, живе, відпочиває, то стосунки, що виникають між студентами на основі спільності навчальних занять, громадської роботи, наукових, духовних та інших інтересів, продовжують підтримуватись, зазвичай, у гуртожитку. Від організованості цих колективів, їх ціннісних орієнтацій, наявних моральних норм, неформальних лідерів залежить, значною мірою, ефективність всієї системи виховної роботи у вищому закладі освіти. На жаль, нерідко в гуртожитках дуже низька матеріально-технічна і побутова база, відсутня виховна і організаторська робота студкомів самоврядування, тому дозвілля студентів далеке від культурного, змістовного і здорового.

У студентів першого курсу порівняно з їхнім шкільним навчанням і життям виникає ряд труднощів. їх можна об'єднати у три групи: дидактичні, соціально-психологічні і професійні.

Дидактичні труднощі пов'язані з подоланням у процесі навчання новизни, з новими методами і організацією навчання, з відсутністю навичок самостійної роботи та ін. Соціально-психологічні труднощі викликані входженням індивіда в нове середовище (умови життя, оточення людей, норми поведінки у студентському колективі, незвичний режим діяльності, відсутність спочатку добре налагоджених стосунків в групі, на курсі, на факультеті, новизна великого міста і особливості самостійного життя у відриві від сім'ї для приїжджих, необ¬хідність самостійного ведення бюджету і подолання можливих матеріальних труднощів, самообслуговування, невміння раціонально використовувати і розподіляти час та ін.). Професійні труднощі пов'язані з набуттям професії. Це—невміння побачити педагогічну спрямованість самого процесу навчання, нерозуміння, що треба вчитися працювати з людьми, виховувати в собі органі¬заторські вміння, що процес формування майбутнього педагога розпочинає-

Выдрин В.М. Введение в специальность. — Москва: Физкупиура и спорт, 1980. — С. 25-26.